-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | гре́бувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | гре́буймо |
2 особа | гре́буй | гре́буйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | гре́буватиму | гре́буватимемо, гре́буватимем |
2 особа | гре́буватимеш | гре́буватимете |
3 особа | гре́буватиме | гре́буватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | гре́бую | гре́буємо, гре́буєм |
2 особа | гре́буєш | гре́буєте |
3 особа | гре́бує | гре́бують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
гре́буючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | гре́бував | гре́бували |
жін. р. | гре́бувала |
сер. р. | гре́бувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
гре́бувавши |
Словник синонімів
ГИДУВА́ТИ (відчувати огиду, відразу), БРИ́ДИТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ [ГРЕ́БАТИ], ГИ́ДИТИСЯ діал., БРИ́ДИТИ діал., ГЕ́РБУВАТИ діал., ГАНЬБУВА́ТИ діал. - Я вже одвикла й од м’яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (І. Нечуй-Левицький); - Якщо не бридитесь, Нелю, то наллю вам до моєї чарки (Ірина Вільде); - Ви гребуєте нашими харчами. Звикли до фешенебельних ресторанів (О. Копиленко); [Степанида:] Милості просимо!.. Нашим гостюванням не гребайте! (М. Старицький); Він не міг перемогти себе, щоби сісти де-небудь у тоту нечисть та нехар, котрої гидився (І. Франко); Молодий суддя відкинув пропозицію з обуренням, підкупство бридило йому гірш усього (Н. Кобринська); Батенькового слова мені не гербувати (Словник Б. Грінченка); - Чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? (П. Чубинський).
ЗНЕВАЖА́ТИ кого, що (виявляти неповагу, презирство до кого-, чого-небудь), ГОРДУВА́ТИ ким, чим, ПОГО́РДЖУВАТИ ким, чим, ПОГОРДЖА́ТИ ким, чим, рідше, ЦУРА́ТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ, ГРЕ́БАТИ ким, чим, підсил., ПОШТУ́РХУВАТИ ким, підсил. розм., ПЛЮВА́ТИ на кого-що, підсил. розм., ЧХА́ТИ на кого-що, підсил. розм., ГОРДИ́ТИ ким, чим, діал., НЕГУВА́ТИ діал., ПОНЕВАЖА́ТИ рідко. - Док.: знева́жити, згордува́ти, пого́рдити, погорди́тися, відцура́тися, погре́бувати, погре́бати, наплюва́ти, начха́ти, згорди́ти. Не люблю я і просто зневажаю людей, у яких слово розходиться з ділом (А. Головко); Коли ти гордуєш ними і не хочеш знатися з ними, то я сама поїду колись до їх (І. Нечуй-Левицький); Поет живе! Ми слухаєм його: Ми чуєм заповіт його священний - Учитися, кохати край стражденний І не цуратись рідного свого (В. Самійленко); - Коли вирушали на шляхту, не гордували і не гребували черню своєю... (Н. Рибак); Квасюк.. оженився з нею через гроші. Ті гроші він давно забрав собі до рук, ..а жінкою почав поштурхувати (Б. Грінченко); - Я не свідків виглядаю, плювати мені на них, а на місяць дивлюся, чи не зійшов (М. Стельмах); - Я Демид Півторакожуха, і чхати мені на канцлера, султана та цісаря... (Н. Рибак); - Все гордить ним [народом], що мало би перед ним коритися! (І. Франко); За що ж мене негувать, за що ж волочити, коли стали панами уже й мої діти? (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. блюзни́ти, 1. не́хтувати.