-1-
іменник чоловічого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний грамоті́й грамоті́ї
родовий грамоті́я грамоті́їв
давальний грамоті́єві, грамоті́ю грамоті́ям
знахідний грамоті́я грамоті́їв
орудний грамоті́єм грамоті́ями
місцевий на/у грамоті́єві, грамоті́ї, грамоті́ю на/у грамоті́ях
кличний грамоті́ю грамоті́ї

Словник синонімів

КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Йрозм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́Зірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Дмитро Гордійович великий книголюб, він часто навідується в міську бібліотеку (Є. Гуцало); Лесі раптом уявилося, що це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Олійник); В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Ю. Смолич); Великий був грамотій григорівський садівник Кривенко, не шкодував він грошей на книжки (Д. Бедзик); - То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як мій батько (Т. Масенко); Ти написав томів із сотню, книгогризе (Словник Б. Грінченка).
ПИСЬМЕ́ННИЙім. (людина, яка вміє писати й читати), ГРА́МОТНИЙ, ГРАМОТІ́Йрозм., жарт., ПИСЬМА́Крідше.Письменний бачить поночі більше, як неписьменний удень (прислів’я); Грамотний - видющий і на все тямущий (прислів’я); - Який там з мене грамотій, - махнув рукою Мар’ян. - Ледве букву до букви стулю (М. Стельмах).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний грамоті́й грамоті́ї
родовий грамоті́я грамоті́їв
давальний грамоті́єві, грамоті́ю грамоті́ям
знахідний грамоті́я грамоті́їв
орудний грамоті́єм грамоті́ями
місцевий на/у грамоті́єві, грамоті́ї, грамоті́ю на/у грамоті́ях
кличний грамоті́ю грамоті́ї

Словник синонімів

КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Йрозм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́Зірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Дмитро Гордійович великий книголюб, він часто навідується в міську бібліотеку (Є. Гуцало); Лесі раптом уявилося, що це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Олійник); В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Ю. Смолич); Великий був грамотій григорівський садівник Кривенко, не шкодував він грошей на книжки (Д. Бедзик); - То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як мій батько (Т. Масенко); Ти написав томів із сотню, книгогризе (Словник Б. Грінченка).
ПИСЬМЕ́ННИЙім. (людина, яка вміє писати й читати), ГРА́МОТНИЙ, ГРАМОТІ́Йрозм., жарт., ПИСЬМА́Крідше.Письменний бачить поночі більше, як неписьменний удень (прислів’я); Грамотний - видющий і на все тямущий (прислів’я); - Який там з мене грамотій, - махнув рукою Мар’ян. - Ледве букву до букви стулю (М. Стельмах).