-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | грамоті́й | грамоті́ї |
родовий | грамоті́я | грамоті́їв |
давальний | грамоті́єві, грамоті́ю | грамоті́ям |
знахідний | грамоті́я | грамоті́їв |
орудний | грамоті́єм | грамоті́ями |
місцевий | на/у грамоті́єві, грамоті́ї, грамоті́ю | на/у грамоті́ях |
кличний | грамоті́ю | грамоті́ї |
Словник синонімів
КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Дмитро Гордійович великий книголюб, він часто навідується в міську бібліотеку (Є. Гуцало); Лесі раптом уявилося, що це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Олійник); В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Ю. Смолич); Великий був грамотій григорівський садівник Кривенко, не шкодував він грошей на книжки (Д. Бедзик); - То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як мій батько (Т. Масенко); Ти написав томів із сотню, книгогризе (Словник Б. Грінченка).
ПИСЬМЕ́ННИЙ ім. (людина, яка вміє писати й читати), ГРА́МОТНИЙ, ГРАМОТІ́Й розм., жарт., ПИСЬМА́К рідше. Письменний бачить поночі більше, як неписьменний удень (прислів’я); Грамотний - видющий і на все тямущий (прислів’я); - Який там з мене грамотій, - махнув рукою Мар’ян. - Ледве букву до букви стулю (М. Стельмах).
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | грамоті́й | грамоті́ї |
родовий | грамоті́я | грамоті́їв |
давальний | грамоті́єві, грамоті́ю | грамоті́ям |
знахідний | грамоті́я | грамоті́їв |
орудний | грамоті́єм | грамоті́ями |
місцевий | на/у грамоті́єві, грамоті́ї, грамоті́ю | на/у грамоті́ях |
кличний | грамоті́ю | грамоті́ї |
Словник синонімів
КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Дмитро Гордійович великий книголюб, він часто навідується в міську бібліотеку (Є. Гуцало); Лесі раптом уявилося, що це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Олійник); В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Ю. Смолич); Великий був грамотій григорівський садівник Кривенко, не шкодував він грошей на книжки (Д. Бедзик); - То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як мій батько (Т. Масенко); Ти написав томів із сотню, книгогризе (Словник Б. Грінченка).
ПИСЬМЕ́ННИЙ ім. (людина, яка вміє писати й читати), ГРА́МОТНИЙ, ГРАМОТІ́Й розм., жарт., ПИСЬМА́К рідше. Письменний бачить поночі більше, як неписьменний удень (прислів’я); Грамотний - видющий і на все тямущий (прислів’я); - Який там з мене грамотій, - махнув рукою Мар’ян. - Ледве букву до букви стулю (М. Стельмах).