-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гострозу́бий гострозу́ба гострозу́бе гострозу́бі
родовий гострозу́бого гострозу́бої гострозу́бого гострозу́бих
давальний гострозу́бому гострозу́бій гострозу́бому гострозу́бим
знахідний гострозу́бий, гострозу́бого гострозу́бу гострозу́бе гострозу́бі, гострозу́бих
орудний гострозу́бим гострозу́бою гострозу́бим гострозу́бими
місцевий на/у гострозу́бому, гострозу́бім на/у гострозу́бій на/у гострозу́бому, гострозу́бім на/у гострозу́бих

Словник синонімів

ДОТЕ́ПНИЙ (здатний до влучних висловів; влучний, з сатиричним або жартівливим відтінком); ГО́СТРИЙ (про вислів); ГОСТРОЗУ́БИЙрозм.,ГО́СТРИЙ НА ЯЗИ́К[ГО́СТРИЙ НА МО́ВУ]розм.,ГОСТРОЯЗИ́КИЙрозм. (про людину). Він був нині дуже веселий, говіркий і дотепний, сипав жартами і забавляв, видно, ціле товариство (І. Франко); Сиділа [наречена] мовчки і навіть намагалася не сміятись, коли вся молодь аж хиталася від реготу при якомусь особливо дотепному і гострому жарті (З. Тулуб); Гострозубий Мар’ян відлякував отців від порога своїми цинічними дотепами (С. Тудор); Корчмарем мостищенським Воєвода настановив Штима, чоловіка гострого на язик і в доброму здоров’ї (П. Загребельний); - Чудово сказано! Знаменито! Я зовсім не знала, що ви такий гостроязикий (С. Добровольський).

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гострозу́бий гострозу́ба гострозу́бе гострозу́бі
родовий гострозу́бого гострозу́бої гострозу́бого гострозу́бих
давальний гострозу́бому гострозу́бій гострозу́бому гострозу́бим
знахідний гострозу́бий, гострозу́бого гострозу́бу гострозу́бе гострозу́бі, гострозу́бих
орудний гострозу́бим гострозу́бою гострозу́бим гострозу́бими
місцевий на/у гострозу́бому, гострозу́бім на/у гострозу́бій на/у гострозу́бому, гострозу́бім на/у гострозу́бих

Словник синонімів

ДОТЕ́ПНИЙ (здатний до влучних висловів; влучний, з сатиричним або жартівливим відтінком); ГО́СТРИЙ (про вислів); ГОСТРОЗУ́БИЙрозм.,ГО́СТРИЙ НА ЯЗИ́К[ГО́СТРИЙ НА МО́ВУ]розм.,ГОСТРОЯЗИ́КИЙрозм. (про людину). Він був нині дуже веселий, говіркий і дотепний, сипав жартами і забавляв, видно, ціле товариство (І. Франко); Сиділа [наречена] мовчки і навіть намагалася не сміятись, коли вся молодь аж хиталася від реготу при якомусь особливо дотепному і гострому жарті (З. Тулуб); Гострозубий Мар’ян відлякував отців від порога своїми цинічними дотепами (С. Тудор); Корчмарем мостищенським Воєвода настановив Штима, чоловіка гострого на язик і в доброму здоров’ї (П. Загребельний); - Чудово сказано! Знаменито! Я зовсім не знала, що ви такий гостроязикий (С. Добровольський).