-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Госпо́дь  
родовий Го́спода  
давальний Го́сподові, Господе́ві, Го́споду  
знахідний Го́спода  
орудний Го́сподом  
місцевий на/у Го́сподові, Господе́ві, Го́споді  
кличний Го́споди  

Словник синонімів

БОГ[БІГрідко] (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬкнижн., ТВОРИ́ТЕЛЬцерк.,СОТВОРИ́ТЕЛЬцерк.,СПАСИ́ТЕЛЬцерк.,ВСЕВИ́ШНІЙ[УСЕВИ́ШНІЙ]церк.,ВСЕБЛАГИ́Й[УСЕБЛАГИ́Й]церк.,ВСЕМОГУ́ЧИЙ[УСЕМОГУ́ЧИЙ]церк.,ПЕРЕДВІ́ЧНИЙкнижн.,БО́ЗЯдит.,ВИ́ШНІЙцерк.,ВСЕДЕРЖИ́ТЕЛЬ[УСЕДЕРЖИ́ТЕЛЬ]церк.,ЦАР НЕБЕ́СНИЙ[ОТЕ́ЦЬ НЕБЕ́СНИЙ][ВЛАДИ́КА НЕБЕ́СНИЙ]церк.Боже великий, єдиний, Нам Україну храни (О. Кониський); Господи, якщо ти бачиш, чому мовчиш, не вдариш правдивим громом в скверну?.. (В. Шевчук); Вийшов чернець поглядом святим на море позирнути, Господа Бога й Творця вславославити... (Остап Вишня); А кругом тебе Творилося, росло, цвіло, І процвітало, і на небо Хвалу Творителю несло (Т. Шевченко); - Слава тобі, Сотворителю! От ми і в хаті (І. Нечуй-Левицький); Евеліна була в каплиці. Схиливши коліна, вона палко молилася, склавши руки і торкаючись пальцями підборіддя. Зведені до Спасителя очі сповнені були благання (Н. Рибак); Батюшка, підпивши, говорив про якесь чудо, що нібито мусить статись з волі Всевишнього на поміч білому воїнству (О. Гончар); Трудящим людям, Всеблагий, На їх окраденій землі Свою ти силу ниспошли (Т. Шевченко); Вода пінить, човен пливе, Допливає середини, Страшні хвилі, страшні кручі... Допоможи, Всемогучий! (С. Руданський); Все - з наказу Передвічного, Кожна чарочка вина, - Я не винен, що судилася На роду мені вона! (А. Кримський); "Бозя все може зробити", таємно застерігала мати (Я. Качура); Все, каже, од Бога, Вседержителя святого, А більш ні од кого (Т. Шевченко).

Словник фразеологізмів

гніви́ти Бо́га (Го́спода). Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь. — Не добрий він тобі судився, тебе їм [ним] Бог скарав.— Мамо, не гнівіть Бога, се все вже Бога гнівите! — мене дорікає дочка моя (Марко Вовчок); Не гніви, Григорію, Господа,— почувся знову батюшчин голос.— Молися краще й уповай на милість його (В. Шевчук).

бог (Госпо́́дь) зна що таке́́. Невідомо що; щось неймовірне. — Маша! Прошу тебе звернути увагу вчительки нашої на те, як балакають наші діти!.. Се Бог зна що таке… се ні на що не схоже… (М. Коцюбинський).

Госпо́дь (хто, святи́й і т. ін.) [його́] розбере́ що і без додатка. Ніхто не знає, не можна зрозуміти чого-небудь; невідомо, незрозуміло. Хто там правий, а хто винуватий — Господь його розбере (Панас Мирний); Господь розбере, що воно там робиться (З газети); А врешті, хто його розбере тепер, куди ми посуваємось, коли більшість наших людей і сама того не знає, а так якось бреде навмання (Леся Українка).

бог (Госпо́́дь) ми́́лував / поми́́лував кого і без додатка. Кому-небудь пощастило уникнути чогось неприємного, небажаного; все обійшлося. — Ти оглух?..— Та поки Бог милував (М. Стельмах); — А ви вже були поранені? — спитала Варвара. — Ні, Бог милував (Л. Первомайський); — Чи на батька теж розбійники нападали, мамо? — спитав менший брат. — Ні, моя дитино, ні, Господь милував (Марко Вовчок); І досі страшно, як згадаю, Хотів палати запалить Або себе занапастить, Та Бог помилував (Т. Шевченко).

бог (Госпо́́дь) ми́́лував / поми́́лував кого і без додатка. Кому-небудь пощастило уникнути чогось неприємного, небажаного; все обійшлося. — Ти оглух?..— Та поки Бог милував (М. Стельмах); — А ви вже були поранені? — спитала Варвара. — Ні, Бог милував (Л. Первомайський); — Чи на батька теж розбійники нападали, мамо? — спитав менший брат. — Ні, моя дитино, ні, Господь милував (Марко Вовчок); І досі страшно, як згадаю, Хотів палати запалить Або себе занапастить, Та Бог помилував (Т. Шевченко).

Госпо́дь (хто, святи́й і т. ін.) [його́] розбере́ що і без додатка. Ніхто не знає, не можна зрозуміти чого-небудь; невідомо, незрозуміло. Хто там правий, а хто винуватий — Господь його розбере (Панас Мирний); Господь розбере, що воно там робиться (З газети); А врешті, хто його розбере тепер, куди ми посуваємось, коли більшість наших людей і сама того не знає, а так якось бреде навмання (Леся Українка).

дай Бо́же (Бог, Го́споди), вставн. словоспол. 1. що. Уживається для вираження побажання кому-небудь чогось доброго. В тому гаю два Голуби були І як брати милесенько жили — Дай Боже так і людям жити (Л. Глібов); — Дай Боже щастя вашим діточкам! — хрипить старик (Ю. Смолич); — Прощай, друже! Дай Господи, щоб мали силу чесно й сміливо сповнити свій довг [обов’язок] .. — Дай Боже! (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження схвальної оцінки кого-, чого-небудь щодо розміру, кількості, якості, ступеня вияву і т. ін. У старого Лук’яна Хомутенка сімеєчка дай Боже: він з жінкою та восьмеро дітей (Григорій Тютюнник); — Те, що Оксана Кульбачка посадила,— росте дай Бог! Ось у кого нам треба вчитись… (О. Гончар). пода́й Бо́же (Го́споди). — Що ж? Ви жених такий, що подай Господи! (О. Маковей).

дя́кувати Бо́гові (Богу, Го́сподові, Го́сподеві), вставн. словоспол. Уживається для вираження заспокоєння, морального полегшення у зв’язку з чим-небудь. [Пріська:] Ось годі, дочко, себе неволити, та давай трохи спочиньмо. Що це ми — найнялися..? У нас, дякувати Богові, пригінчих немає (С. Васильченко); [Груїчева:] А що, хіба вона [Любочка] слаба? [Олімпіада Іванівна:] Та ні, Богу дякувати (Леся Українка); — Годі побиватись, дочко, — каже старий свекор, — дякувати Господові, втихла [дитина] (Марко Вовчок).

дя́кувати Бо́гові (Богу, Го́сподові, Го́сподеві), вставн. словоспол. Уживається для вираження заспокоєння, морального полегшення у зв’язку з чим-небудь. [Пріська:] Ось годі, дочко, себе неволити, та давай трохи спочиньмо. Що це ми — найнялися..? У нас, дякувати Богові, пригінчих немає (С. Васильченко); [Груїчева:] А що, хіба вона [Любочка] слаба? [Олімпіада Іванівна:] Та ні, Богу дякувати (Леся Українка); — Годі побиватись, дочко, — каже старий свекор, — дякувати Господові, втихла [дитина] (Марко Вовчок).

крий Бо́же (Го́споди, Ма́тір Бо́жа, Ма́ти Бо́жа і т. ін.). Уживається для вираження застереження від чого-небудь лихого, поганого, небажаного. Замфір сидів і думав .. про жінку слабу, про діток дрібних, що, крий Боже, посиротіють ще... (М. Коцюбинський); Мати бачила, що з сином щось коїться незвичайне, і допитувалася, чи не вкрав він чого, крий Боже (Григорій Тютюнник); У Петра Степановича — сини, у Василя Семеновича — дочки... Та ба! Така ворожнеча піднялася... крий Господи! (Панас Мирний).

не дай Бо́же (Бог, Го́споди, Ма́ти Бо́жа) чого і без додатка, вставн. словоспол. Уживається для вираження бажання уникнути чого-небудь небажаного, застерегтися від чогось. Не дай Боже вмирати під тином (Укр.. присл..); — Тихше,— просить співрозмовників господарка,— він [фашистський офіцер] по-нашому насобачився, не дай Бог, підслухає (Ю. Яновський); Треба людей попитати, чи не лиха, чи робоча Соломія. Не дай Господи, як ще буде сердита, лінива та лиха (І. Нечуй-Левицький); Взяв він та й женився вдруге .. Випало йому на долю таке щастя, що й не дай Мати Божа хрещеному чоловікові (Г. Хоткевич).

не доведи́ (не приведи́) Го́споди (Бо́же, Бог, Госпо́дь). Уживається для вираження небажання чогось, застереження від чогось або жалю з приводу чого-небудь. “Що за історія? — думаю.— Невже вбив? Та стріляв же, здається, по дровах .. А як, не доведи Господи, вбив?” — аж у серці похолонуло (Г. Хоткевич); — Не доведи Боже, коли б усі були такі, як отой Грицько: поїли б, здається, одне одного (Панас Мирний); — Як оце вип’є [чоловік], то й не приведи Господи… Хоч тікай на край світа (М. Коцюбинський).

не доведи́ (не приведи́) Го́споди (Бо́же, Бог, Госпо́дь). Уживається для вираження небажання чогось, застереження від чогось або жалю з приводу чого-небудь. “Що за історія? — думаю.— Невже вбив? Та стріляв же, здається, по дровах .. А як, не доведи Господи, вбив?” — аж у серці похолонуло (Г. Хоткевич); — Не доведи Боже, коли б усі були такі, як отой Грицько: поїли б, здається, одне одного (Панас Мирний); — Як оце вип’є [чоловік], то й не приведи Господи… Хоч тікай на край світа (М. Коцюбинський).

не доведи́ (не приведи́) Го́споди (Бо́же, Бог, Госпо́дь). Уживається для вираження небажання чогось, застереження від чогось або жалю з приводу чого-небудь. “Що за історія? — думаю.— Невже вбив? Та стріляв же, здається, по дровах .. А як, не доведи Господи, вбив?” — аж у серці похолонуло (Г. Хоткевич); — Не доведи Боже, коли б усі були такі, як отой Грицько: поїли б, здається, одне одного (Панас Мирний); — Як оце вип’є [чоловік], то й не приведи Господи… Хоч тікай на край світа (М. Коцюбинський).

не доведи́ (не приведи́) Го́споди (Бо́же, Бог, Госпо́дь). Уживається для вираження небажання чогось, застереження від чогось або жалю з приводу чого-небудь. “Що за історія? — думаю.— Невже вбив? Та стріляв же, здається, по дровах .. А як, не доведи Господи, вбив?” — аж у серці похолонуло (Г. Хоткевич); — Не доведи Боже, коли б усі були такі, як отой Грицько: поїли б, здається, одне одного (Панас Мирний); — Як оце вип’є [чоловік], то й не приведи Господи… Хоч тікай на край світа (М. Коцюбинський).

дай Бо́же (Бог, Го́споди), вставн. словоспол. 1. що. Уживається для вираження побажання кому-небудь чогось доброго. В тому гаю два Голуби були І як брати милесенько жили — Дай Боже так і людям жити (Л. Глібов); — Дай Боже щастя вашим діточкам! — хрипить старик (Ю. Смолич); — Прощай, друже! Дай Господи, щоб мали силу чесно й сміливо сповнити свій довг [обов’язок] .. — Дай Боже! (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження схвальної оцінки кого-, чого-небудь щодо розміру, кількості, якості, ступеня вияву і т. ін. У старого Лук’яна Хомутенка сімеєчка дай Боже: він з жінкою та восьмеро дітей (Григорій Тютюнник); — Те, що Оксана Кульбачка посадила,— росте дай Бог! Ось у кого нам треба вчитись… (О. Гончар). пода́й Бо́же (Го́споди). — Що ж? Ви жених такий, що подай Господи! (О. Маковей).

трима́ти [Го́спода] Бо́га за бо́роду. Досягти чогось особливого, надзвичайного, вимріяного. — Друга операція — також апендицит. Коли я приступив до неї, настрій у мене був, немовби я самого Господа Бога за бороду тримаю: усе мені дурниця (Ю. Шовкопляс); // Використовувати слушну нагоду; не втратити якоїсь можливості. — А вас викликає ректор.— Ректор? Не знаєте чого? — розгубився Богдан.— Або в найгіршу діру почнуть агітувати, або високо підскочиш,— пояснив Іван.— Коли високо, то тримай Бога за бороду (М. Стельмах).