-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний го́рдість  
родовий го́рдості  
давальний го́рдості  
знахідний го́рдість  
орудний го́рдістю  
місцевий на/у го́рдості  
кличний го́рдосте*  

Словник синонімів

ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОРрозм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Чорнобривець); Побачивши штабну "Волгу", генерал-майор Пряхін спочатку пішов їй назустріч, але роздумав і спинився. Сповнений достоїнства й самоповаги (Л. Дмитерко); Говорив [Неважук] про те.., як мужик.. не шанує в собі людської достойності: коли купує що, то просить купця, немов жебрак, а коли продає, то так само (Лесь Мартович); Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні (М. Коцюбинський); Гонор такий, що куди тобі! (М. Номис). - Пор. 1. го́рдість.
ГО́РДІСТЬ (почуття особистої гідності, самоповаги), ГО́РДОЩІ, ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́НОРрозм., ГОРДИ́НЯзаст., ПИХА́заст.Коли Вірунька після прохідної вступає на територію заводу.., вона почуває гордість у душі (О. Гончар); Хто гордощі вложив мені у серце? Хто дав мені одваги меч двосічний? (Леся Українка); До Шаблія повернулися і його гордовитість, і самоповага, і всі ті душевні якості, які він придбав за останні роки (Д. Бедзик); - Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор (Л. Яновська); Нема кінця моїй гордині за пращурів, за прадідів, за всіх, хто спить над Альбою моєю нині, хто за німецьким Одером поліг (В. Швець); Втішалася обрана Богом мати, Сповнялась материнської пихи, Святої гордості, що кожна мати має, Як на руках своє дитя тримає (Леся Українка). - Пор. гі́дність.
ЗАРОЗУМІ́ЛІСТЬ (надмірно висока думка про себе - і в зв’язку з цим зневажливе ставлення до інших), ГО́РДОЩІмн., ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, БУНДЮ́ЧНІСТЬпідсил., ПИХА́підсил., ПИХА́ТІСТЬпідсил., ЧВА́НСТВОпідсил., ЧВАНЛИ́ВІСТЬпідсил., ГОРДИ́НЯрозм., ГО́НОРрозм., ГОНОРОВИ́ТІСТЬрозм., ЧВАНЬКУВА́ТІСТЬ[ЧВАНЬКОВИ́ТІСТЬ]підсил. розм., ЧВАНЬпідсил. розм., ФАНАБЕ́РІЯпідсил. розм., ФАНАБЕ́РСТВОпідсил. розм., ГОНО́РСТВОзаст., ВИСОКОДУ́МСТВОрідко, МАРНОЛЮ́БСТВОрідко, МАРНОСЛА́ВСТВОрідко, ПИ́НДАпідсил. рідко, ПРИ́НДАпідсил. рідко, СПЕСИ́ВІСТЬпідсил. рідко, БУТА́діал., ГОРДО́ТАдіал., ФУДУ́ЛІЯдіал., ФУДУ́ЛЬНІСТЬдіал.; ЗАЗНА́ЙСТВО (поведінка, вдача зазнайкуватої людини); ЗВЕ́РХНІСТЬ, ПОГО́РДА (зарозуміле, зневажливе ставлення до когось). - Гордощі вас заїли, от що. Зарозумілість, незгодливість! (О. Довженко); Горда та пишна оця дочка славного Замойського! Але ця гордовитість мені подобається.., - подумав Єремія (І. Нечуй-Левицький); Він захлинався від радості, маючи, нарешті, змогу потішитись над бундючністю своячки (Н. Рибак); Хто його зна, де та дітвора такої пихи набирається. Аби тільки в четвертий клас перейшов, то наче не той хлопець стане: задере носа, що куди! (А. Свидницький); Євпраксія полоснула його своїм сіро-сталевим поглядом, з неприхованою погордою до його нікчемної пихатості (П. Загребельний); - Вони мені аж обридли своїм чванством, своєю брехнею про послів і за свою небувалу аристократичну рідню (І. Нечуй-Левицький); Гординя - це гріх, а скромність - найкраща окраса для молодої дівчини (Ірина Вільде); Молодий Жменяк не міг наймитувати, бо йому заважав ґаздівський гонор (М. Томчаній); Захоплений успіхами свого виховання, старший лейтенант не помічав або просто не надавав значення проявам зазнайства і чванькуватості, що останнім часом стали розвиватися в характері Маслюка (І. Багмут); - Хіба ж ти не бачиш, що син молодий, набрався трохи фанаберії од тих дворянських дітей у школі (І. Нечуй-Левицький); З усього того панського брикання, того високодумства, гордощів для вас користі, як з цапа молока (І. Нечуй-Левицький); І вигуки жваві: - Нєх жиє! Віват! - Лоскочуть гордоту сліпу королят (М. Старицький); Діденко ставився до нього з прихованим почуттям зверхності (А. Головко).