-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний го́нор  
родовий го́нору  
давальний го́нору, го́норові  
знахідний го́нор  
орудний го́нором  
місцевий на/у го́норі, по го́нору  
кличний го́норе*  

Словник синонімів

ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОРрозм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Чорнобривець); Побачивши штабну "Волгу", генерал-майор Пряхін спочатку пішов їй назустріч, але роздумав і спинився. Сповнений достоїнства й самоповаги (Л. Дмитерко); Говорив [Неважук] про те.., як мужик.. не шанує в собі людської достойності: коли купує що, то просить купця, немов жебрак, а коли продає, то так само (Лесь Мартович); Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні (М. Коцюбинський); Гонор такий, що куди тобі! (М. Номис). - Пор. 1. го́рдість.
ГО́РДІСТЬ (почуття особистої гідності, самоповаги), ГО́РДОЩІ, ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́НОРрозм., ГОРДИ́НЯзаст., ПИХА́заст.Коли Вірунька після прохідної вступає на територію заводу.., вона почуває гордість у душі (О. Гончар); Хто гордощі вложив мені у серце? Хто дав мені одваги меч двосічний? (Леся Українка); До Шаблія повернулися і його гордовитість, і самоповага, і всі ті душевні якості, які він придбав за останні роки (Д. Бедзик); - Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор (Л. Яновська); Нема кінця моїй гордині за пращурів, за прадідів, за всіх, хто спить над Альбою моєю нині, хто за німецьким Одером поліг (В. Швець); Втішалася обрана Богом мати, Сповнялась материнської пихи, Святої гордості, що кожна мати має, Як на руках своє дитя тримає (Леся Українка). - Пор. гі́дність.
ЗАРОЗУМІ́ЛІСТЬ (надмірно висока думка про себе - і в зв’язку з цим зневажливе ставлення до інших), ГО́РДОЩІмн., ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, БУНДЮ́ЧНІСТЬпідсил., ПИХА́підсил., ПИХА́ТІСТЬпідсил., ЧВА́НСТВОпідсил., ЧВАНЛИ́ВІСТЬпідсил., ГОРДИ́НЯрозм., ГО́НОРрозм., ГОНОРОВИ́ТІСТЬрозм., ЧВАНЬКУВА́ТІСТЬ[ЧВАНЬКОВИ́ТІСТЬ]підсил. розм., ЧВАНЬпідсил. розм., ФАНАБЕ́РІЯпідсил. розм., ФАНАБЕ́РСТВОпідсил. розм., ГОНО́РСТВОзаст., ВИСОКОДУ́МСТВОрідко, МАРНОЛЮ́БСТВОрідко, МАРНОСЛА́ВСТВОрідко, ПИ́НДАпідсил. рідко, ПРИ́НДАпідсил. рідко, СПЕСИ́ВІСТЬпідсил. рідко, БУТА́діал., ГОРДО́ТАдіал., ФУДУ́ЛІЯдіал., ФУДУ́ЛЬНІСТЬдіал.; ЗАЗНА́ЙСТВО (поведінка, вдача зазнайкуватої людини); ЗВЕ́РХНІСТЬ, ПОГО́РДА (зарозуміле, зневажливе ставлення до когось). - Гордощі вас заїли, от що. Зарозумілість, незгодливість! (О. Довженко); Горда та пишна оця дочка славного Замойського! Але ця гордовитість мені подобається.., - подумав Єремія (І. Нечуй-Левицький); Він захлинався від радості, маючи, нарешті, змогу потішитись над бундючністю своячки (Н. Рибак); Хто його зна, де та дітвора такої пихи набирається. Аби тільки в четвертий клас перейшов, то наче не той хлопець стане: задере носа, що куди! (А. Свидницький); Євпраксія полоснула його своїм сіро-сталевим поглядом, з неприхованою погордою до його нікчемної пихатості (П. Загребельний); - Вони мені аж обридли своїм чванством, своєю брехнею про послів і за свою небувалу аристократичну рідню (І. Нечуй-Левицький); Гординя - це гріх, а скромність - найкраща окраса для молодої дівчини (Ірина Вільде); Молодий Жменяк не міг наймитувати, бо йому заважав ґаздівський гонор (М. Томчаній); Захоплений успіхами свого виховання, старший лейтенант не помічав або просто не надавав значення проявам зазнайства і чванькуватості, що останнім часом стали розвиватися в характері Маслюка (І. Багмут); - Хіба ж ти не бачиш, що син молодий, набрався трохи фанаберії од тих дворянських дітей у школі (І. Нечуй-Левицький); З усього того панського брикання, того високодумства, гордощів для вас користі, як з цапа молока (І. Нечуй-Левицький); І вигуки жваві: - Нєх жиє! Віват! - Лоскочуть гордоту сліпу королят (М. Старицький); Діденко ставився до нього з прихованим почуттям зверхності (А. Головко).

Словник фразеологізмів

схова́ти до кише́ні го́нор. Тимчасово утриматися від виявлення власної гордості, затаїти образу. Іншим разом Мишуня образився б, але тут мусив сховати до кишені свій гонор (Ю. Яновський).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний го́нор  
родовий го́нору  
давальний го́нору, го́норові  
знахідний го́нор  
орудний го́нором  
місцевий на/у го́норі, по го́нору  
кличний го́норе*  

Словник синонімів

ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОРрозм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Чорнобривець); Побачивши штабну "Волгу", генерал-майор Пряхін спочатку пішов їй назустріч, але роздумав і спинився. Сповнений достоїнства й самоповаги (Л. Дмитерко); Говорив [Неважук] про те.., як мужик.. не шанує в собі людської достойності: коли купує що, то просить купця, немов жебрак, а коли продає, то так само (Лесь Мартович); Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні (М. Коцюбинський); Гонор такий, що куди тобі! (М. Номис). - Пор. 1. го́рдість.
ГО́РДІСТЬ (почуття особистої гідності, самоповаги), ГО́РДОЩІ, ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́НОРрозм., ГОРДИ́НЯзаст., ПИХА́заст.Коли Вірунька після прохідної вступає на територію заводу.., вона почуває гордість у душі (О. Гончар); Хто гордощі вложив мені у серце? Хто дав мені одваги меч двосічний? (Леся Українка); До Шаблія повернулися і його гордовитість, і самоповага, і всі ті душевні якості, які він придбав за останні роки (Д. Бедзик); - Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор (Л. Яновська); Нема кінця моїй гордині за пращурів, за прадідів, за всіх, хто спить над Альбою моєю нині, хто за німецьким Одером поліг (В. Швець); Втішалася обрана Богом мати, Сповнялась материнської пихи, Святої гордості, що кожна мати має, Як на руках своє дитя тримає (Леся Українка). - Пор. гі́дність.
ЗАРОЗУМІ́ЛІСТЬ (надмірно висока думка про себе - і в зв’язку з цим зневажливе ставлення до інших), ГО́РДОЩІмн., ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, БУНДЮ́ЧНІСТЬпідсил., ПИХА́підсил., ПИХА́ТІСТЬпідсил., ЧВА́НСТВОпідсил., ЧВАНЛИ́ВІСТЬпідсил., ГОРДИ́НЯрозм., ГО́НОРрозм., ГОНОРОВИ́ТІСТЬрозм., ЧВАНЬКУВА́ТІСТЬ[ЧВАНЬКОВИ́ТІСТЬ]підсил. розм., ЧВАНЬпідсил. розм., ФАНАБЕ́РІЯпідсил. розм., ФАНАБЕ́РСТВОпідсил. розм., ГОНО́РСТВОзаст., ВИСОКОДУ́МСТВОрідко, МАРНОЛЮ́БСТВОрідко, МАРНОСЛА́ВСТВОрідко, ПИ́НДАпідсил. рідко, ПРИ́НДАпідсил. рідко, СПЕСИ́ВІСТЬпідсил. рідко, БУТА́діал., ГОРДО́ТАдіал., ФУДУ́ЛІЯдіал., ФУДУ́ЛЬНІСТЬдіал.; ЗАЗНА́ЙСТВО (поведінка, вдача зазнайкуватої людини); ЗВЕ́РХНІСТЬ, ПОГО́РДА (зарозуміле, зневажливе ставлення до когось). - Гордощі вас заїли, от що. Зарозумілість, незгодливість! (О. Довженко); Горда та пишна оця дочка славного Замойського! Але ця гордовитість мені подобається.., - подумав Єремія (І. Нечуй-Левицький); Він захлинався від радості, маючи, нарешті, змогу потішитись над бундючністю своячки (Н. Рибак); Хто його зна, де та дітвора такої пихи набирається. Аби тільки в четвертий клас перейшов, то наче не той хлопець стане: задере носа, що куди! (А. Свидницький); Євпраксія полоснула його своїм сіро-сталевим поглядом, з неприхованою погордою до його нікчемної пихатості (П. Загребельний); - Вони мені аж обридли своїм чванством, своєю брехнею про послів і за свою небувалу аристократичну рідню (І. Нечуй-Левицький); Гординя - це гріх, а скромність - найкраща окраса для молодої дівчини (Ірина Вільде); Молодий Жменяк не міг наймитувати, бо йому заважав ґаздівський гонор (М. Томчаній); Захоплений успіхами свого виховання, старший лейтенант не помічав або просто не надавав значення проявам зазнайства і чванькуватості, що останнім часом стали розвиватися в характері Маслюка (І. Багмут); - Хіба ж ти не бачиш, що син молодий, набрався трохи фанаберії од тих дворянських дітей у школі (І. Нечуй-Левицький); З усього того панського брикання, того високодумства, гордощів для вас користі, як з цапа молока (І. Нечуй-Левицький); І вигуки жваві: - Нєх жиє! Віват! - Лоскочуть гордоту сліпу королят (М. Старицький); Діденко ставився до нього з прихованим почуттям зверхності (А. Головко).

Словник фразеологізмів

схова́ти до кише́ні го́нор. Тимчасово утриматися від виявлення власної гордості, затаїти образу. Іншим разом Мишуня образився б, але тут мусив сховати до кишені свій гонор (Ю. Яновський).