-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | гони́тель | гони́телі |
родовий | гони́теля | гони́телів |
давальний | гони́телеві, гони́телю | гони́телям |
знахідний | гони́теля | гони́телів |
орудний | гони́телем | гони́телями |
місцевий | на/у гони́телеві, гони́телю, гони́телі | на/у гони́телях |
кличний | гони́телю | гони́телі |
Словник синонімів
ГНОБИ́ТЕЛЬ (той, хто не дає вільно жити, розвиватися, завдає матеріальних і моральних утисків кому-небудь), ПРИГНО́БЛЮВАЧ, УТИ́СКУВАЧ, ГОНИ́ТЕЛЬ, УТИ́СНИК, ДУШИ́ТЕЛЬ, ДУШМА́Н заст. Для того, щоб пасти свою худобу, казахська біднота мусила була орендувати землю в своїх гнобителів (О. Донченко); Повстання проти утискувачів; Прилюдно він назвав мене колись утисником і ще зганьбив словами (Б. Грінченко); Безбожний царю! Творче зла! Правди гонителю жестокий! Чого накоїв на землі! (Т. Шевченко); Розпалився до краю, розгнівався староста, з лайкою на Харитоненка напустився - душитель клятий, павук, гнобитель (К. Гордієнко); - Щось затівають пани-ляхи, - сказав один козак. - Хитрують, душмани, - погодився й другий (П. Панч). - Пор. експлуата́тор.
ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ (той, хто наздоганяє когось), ПОГО́НЕЦЬ заст., ПЕРЕСЛІДО́ВНИК діал., ГОНИ́ТЕЛЬ рідше. Партизан.. інколи обертався назад, припадав до землі, стріляв по переслідувачах (Ю. Збанацький); Біглому одна дорога, а погонцеві десять (І. Франко); Владко, закусивши губи аж до крові, бив руками і ногами, силкуючись вирватися від переслідовника (І. Франко); Герман почув тупіт кроків близько дверей колиби, - видно, його гонителі зазирали досередини (І. Франко).
ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ (той, хто завдає утисків), ГОНИ́ТЕЛЬ. Єремія.., прийнявши латинство, став найлютішим гонителем православного люду (О. Стороженко).
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | гони́тель | гони́телі |
родовий | гони́теля | гони́телів |
давальний | гони́телеві, гони́телю | гони́телям |
знахідний | гони́теля | гони́телів |
орудний | гони́телем | гони́телями |
місцевий | на/у гони́телеві, гони́телю, гони́телі | на/у гони́телях |
кличний | гони́телю | гони́телі |
Словник синонімів
ГНОБИ́ТЕЛЬ (той, хто не дає вільно жити, розвиватися, завдає матеріальних і моральних утисків кому-небудь), ПРИГНО́БЛЮВАЧ, УТИ́СКУВАЧ, ГОНИ́ТЕЛЬ, УТИ́СНИК, ДУШИ́ТЕЛЬ, ДУШМА́Н заст. Для того, щоб пасти свою худобу, казахська біднота мусила була орендувати землю в своїх гнобителів (О. Донченко); Повстання проти утискувачів; Прилюдно він назвав мене колись утисником і ще зганьбив словами (Б. Грінченко); Безбожний царю! Творче зла! Правди гонителю жестокий! Чого накоїв на землі! (Т. Шевченко); Розпалився до краю, розгнівався староста, з лайкою на Харитоненка напустився - душитель клятий, павук, гнобитель (К. Гордієнко); - Щось затівають пани-ляхи, - сказав один козак. - Хитрують, душмани, - погодився й другий (П. Панч). - Пор. експлуата́тор.
ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ (той, хто наздоганяє когось), ПОГО́НЕЦЬ заст., ПЕРЕСЛІДО́ВНИК діал., ГОНИ́ТЕЛЬ рідше. Партизан.. інколи обертався назад, припадав до землі, стріляв по переслідувачах (Ю. Збанацький); Біглому одна дорога, а погонцеві десять (І. Франко); Владко, закусивши губи аж до крові, бив руками і ногами, силкуючись вирватися від переслідовника (І. Франко); Герман почув тупіт кроків близько дверей колиби, - видно, його гонителі зазирали досередини (І. Франко).
ПЕРЕСЛІ́ДУВАЧ (той, хто завдає утисків), ГОНИ́ТЕЛЬ. Єремія.., прийнявши латинство, став найлютішим гонителем православного люду (О. Стороженко).