-1-
іменник жіночого роду, істота
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний голосі́льниця голосі́льниці
родовий голосі́льниці голосі́льниць
давальний голосі́льниці голосі́льницям
знахідний голосі́льницю голосі́льниць
орудний голосі́льницею голосі́льницями
місцевий на/у голосі́льниці на/у голосі́льницях
кличний голосі́льнице голосі́льниці

Словник синонімів

ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯзаст. (жінка, яка голосить над небіжчиком), ТУЖІ́ЛЬНИЦЯзаст., ЖАЛІБНИ́ЦЯзаст., ПЛА́КАЛЬНИЦЯзаст., ПЛА́ЧНИЦЯзаст., ПЛА́ЧКАдіал.Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З. Тулуб); Обряди були занедбані.. Люди вже помирали без тужільниць (переклад М. Лукаша); Мати Ахілла й Мемнона - обидві дітей оплакали: Навіть великих богинь горе стріває в житті, - Так розпускай же і ти, жалібнице Елегіє, коси:.. Вмер твій коханий співець (М. Зеров); За домовиною - плакальниці, в середині дівчина, "що чарів не знала", в жалобі (С. Васильченко); У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (А. Головко); - В землю йде... не повернеться ніколи!.. - відповідали жалісливим, протяжним голосом плачки (О. Кобилянська).