-1-
іменник жіночого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | голосі́льниця | голосі́льниці |
родовий | голосі́льниці | голосі́льниць |
давальний | голосі́льниці | голосі́льницям |
знахідний | голосі́льницю | голосі́льниць |
орудний | голосі́льницею | голосі́льницями |
місцевий | на/у голосі́льниці | на/у голосі́льницях |
кличний | голосі́льнице | голосі́льниці |
Словник синонімів
ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ заст. (жінка, яка голосить над небіжчиком), ТУЖІ́ЛЬНИЦЯ заст., ЖАЛІБНИ́ЦЯ заст., ПЛА́КАЛЬНИЦЯ заст., ПЛА́ЧНИЦЯ заст., ПЛА́ЧКА діал. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З. Тулуб); Обряди були занедбані.. Люди вже помирали без тужільниць (переклад М. Лукаша); Мати Ахілла й Мемнона - обидві дітей оплакали: Навіть великих богинь горе стріває в житті, - Так розпускай же і ти, жалібнице Елегіє, коси:.. Вмер твій коханий співець (М. Зеров); За домовиною - плакальниці, в середині дівчина, "що чарів не знала", в жалобі (С. Васильченко); У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (А. Головко); - В землю йде... не повернеться ніколи!.. - відповідали жалісливим, протяжним голосом плачки (О. Кобилянська).