-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | відві́дач | відві́дачі |
| родовий | відві́дача | відві́дачів |
| давальний | відві́дачеві, відві́дачу | відві́дачам |
| знахідний | відві́дача | відві́дачів |
| орудний | відві́дачем | відві́дачами |
| місцевий | на/у відві́дачеві, відві́дачу, відві́дачі | на/у відві́дачах |
| кличний | відві́дачу | відві́дачі |
Словник синонімів
ВІДВІ́ДУВАЧ (той, хто відвідує кого-, що-небудь), ВІЗИТЕ́Р книжн., ВІДВІ́ДАЧ рідко, ПРИХО́ЖИЙ розм. Там [у коридорі] уже сиділо кілька відвідувачів, ждучи своєї черги (В. Кучер); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю. Все-таки це не звичайний візитер (П. Кочура); Одвідачі кидаються прощатися з в’язнями (Леся Українка); - А, добрий день, докторе! - скрикнув прихильно пан.. і, не встаючи з крісла, простяг прихожому свою руку на привітання (І. Франко). - Пор. 1. гість.