-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відверта́тися, відверта́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відверта́ймося, відверта́ймось
2 особа відверта́йся, відверта́йсь відверта́йтеся, відверта́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відверта́тимуся, відверта́тимусь відверта́тимемося, відверта́тимемось, відверта́тимемся
2 особа відверта́тимешся відверта́тиметеся, відверта́тиметесь
3 особа відверта́тиметься відверта́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відверта́юся, відверта́юсь відверта́ємося, відверта́ємось, відверта́ємся
2 особа відверта́єшся відверта́єтеся, відверта́єтесь
3 особа відверта́ється відверта́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відверта́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відверта́вся, відверта́всь відверта́лися, відверта́лись
жін. р. відверта́лася, відверта́лась
сер. р. відверта́лося, відверта́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відверта́вшись

Словник синонімів

ВІДВЕРТА́ТИСЯ (повертати від кого-, чого-небудь обличчя вбік, робити поворот спиною до інших), ОБЕРТА́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИСЯ. - Док.: відверну́тися, оберну́тися, поверну́тися. Відвернулась дівчинонька Та й не поглядає (С. Руданський); Біжить [Любов] на веранду, спиняється, обертається і посилає Орестові скілька поцілунків рукою (Леся Українка); Тимко нехотя повернувся спиною до бійця (Григорій Тютюнник).
ВІДЛУЧА́ТИСЯ (іти, їхати кудись, залишаючи кого-, що-небудь на відносно недовгий час), ВІДХО́ДИТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯрозм. рідко,ВІДВИХА́ТИСЯрозм. рідко. - Док.: відлучи́тися, відійти́, відвильну́тирозм.відверну́тися, відвихну́тися. В неділю був даний наказ усій челяді не відлучаться нікуди з дому (О. Іваненко); Звик до батька, ні на крок не відходить (І. Муратов); - Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки.. ліпити (М. Стельмах); Коли мати десь відвернулася, Настя миттю накинула на себе свитку.. і - гайда до школи (В. Речмедін).
I. ПОРИВА́ТИ (припиняти стосунки, зв’язки з кимсь, чимсь), ПОРУ́ШУВАТИ[ПОРУША́ТИ], РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯвід кого-чого. - Док.: порва́ти, пору́шити, розірва́ти, відверну́тися. З дитбудинком вона не поривала зв’язків і тепер. І ніколи не пориватиме, як не поривають ніколи з своїм дитинством (В. Козаченко); Дружби нашої святої єдність нездоланну не порушити нікому ні тепер, ні потім (І. Гончаренко); Ми не можемо і не повинні розривати з своїм великим минулим (М. Рильський); Семен Яремченко народився в Григорівці і з цим селом ніколи не рвав своїх зв’язків (Д. Бедзик); [Матрона:] Чи така я вже послідня, чи заповітрена, щоби ви мусили від мене відвертатися? (І. Франко).
УНИКА́ТИ (намагатися не зустрічатися, не спілкуватися при зустрічі з кимсь), ОБМИНА́ТИ[ОМИНАТИ], ОБХО́ДИТИ, СТОРОНИ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯвід кого, МИНА́ТИ, ОББІГА́ТИрозм.,БОКУВА́ТИвід кого, діал. - Док.: уни́кнути, обмину́ти[оминути], обійти́, відверну́тися, мину́ти, оббі́гти. Найбільше уникала [Гафійка] батька, немов боялась його (М. Коцюбинський); Як своє лихо, так Соловейків обминала, щоб тільки не було між нами тієї гризоти (І. Нечуй-Левицький); Мудрого шукай, дурного обходь (прислів’я); Люди стали собі сторонитися їх (Марко Вовчок); Олена переживала вічний страх, що родина чоловіка може відвернутися від неї (Ірина Вільде); Хто доброго чоловіка минає, той щастя не має (прислів’я); - Я не Горпина, що всім [людям] мовчить. І не Хведір, що їх оббігає (Панас Мирний); Усі хлопці до нас ходять, лиш милий бокує (коломийка). - Пор. 1. цура́тися, ухиля́тися.
УХИЛЯ́ТИСЯвід чого (намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь), ВІДСТОРОНЯ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ, УНИКА́ТИчого, СТОРОНИ́ТИСЯчого,ОГИНА́ТИСЯбез додатка. - Док.: ухили́тися, відсторони́тися, відверну́тися, уни́кнути. Раїса виразно бачила, що він ухиляється од давніх бесід та суперечок (М. Коцюбинський); Найменша спроба ухилитись від чесної праці не минається йому без "нагінки" (О. Гончар); Відсторонятися від справи; Наше нове життя кличе тебе, а ти відвертаєшся од нього. Я ж іду з ним разом, будую, вчуся (О. Донченко); Імпровізувати Павло тоді не рискнув, через те й уникнув розмови (А. Головко); [Ольга:] Я спочатку огиналася, а потім все-таки довелося співати. Це з моїм голосом! (В. Собко). - Пор. 1. уника́ти.

Словник антонімів

ВІДВЕРТАТИСЯ ПРИГОРТАТИСЯ
1. Повертати від когось обличчя, тіло вбік, в сторону, повертатися спиною, відхилятися. Притулятися до кого-н., прихилятися.
Відвертаєтьсяпригортається дитя, дочка, син, я, ти. Відвертатися від кого-н. ~  пригортатися до кого-н. (батька, дитини, дочки, дядька, жінки, коханого, коханої, матері, невістки, сина, тата, тітки, учителя, чоловіка). Відвертатися байдуже, назавжди, з огидою, повністю, з презирством, з переляком, різко ~  пригортатися близько, ближче, з великою теплотою, з довір’ям, ласкою, ніжно, прихильно, тепло, щиро, щільно.
2. У перен. знач.: Поривати з ким-н. стосунки. Ставати під чий-н. захист, прихилятися до кого-н.
Відвертатися від класу, від колективу, від людей, від учнів ~  прихилятися до кого-н., до класу, до колективу, до людей, до учнів.
І не знаю, де дінуся, Де я пригорнуся, І з ким буду розмовляти, Кого розважати... А пан глянув... одвернувся... Пізнав, препоганий,.. Пізнав батько свого сина (Т. Шевченко).    А я з милим посварюся, То почну розмову, То відвернусь, то пригорнусь І цілую знову (Народна пісня).
Відвертання (кого-н) ~пригортання (кого-н);одвертатися ~пригортатися, відхилятися ~прихилятися