витручений 1 значення

-1-
дієприкметник
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ви́тручений ви́тручена ви́тручене ви́тручені
родовий ви́трученого ви́трученої ви́трученого ви́тручених
давальний ви́трученому ви́трученій ви́трученому ви́трученим
знахідний ви́тручений, ви́трученого ви́тручену ви́тручене ви́тручені, ви́тручених
орудний ви́трученим ви́трученою ви́трученим ви́трученими
місцевий на/у ви́трученому, ви́трученім на/у ви́трученій на/у ви́трученому, ви́трученім на/у ви́тручених