-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ви́ткнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ви́ткнімо, ви́ткнім
2 особа ви́ткни ви́ткніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ви́ткну ви́ткнемо, ви́ткнем
2 особа ви́ткнеш ви́ткнете
3 особа ви́ткне ви́ткнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ви́ткнув ви́ткнули
жін.р. ви́ткнула
сер.р. ви́ткнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ви́ткнувши

Словник синонімів

ВИСУВА́ТИ (робити рух уперед якоюсь частиною тіла), ВИСТАВЛЯ́ТИ, ВИХИЛЯ́ТИ, ВИСТРО́МЛЮВАТИ, ВИСТРОМЛЯ́ТИ, ВИСО́ВУВАТИрідше, ВИТИКА́ТИрідше,ВИСОЛО́ПЛЮВАТИ, ВИВА́ЛЮВАТИ, СОЛО́ПИТИрозм. (про язик); ПЕРЕСА́ДЖУВАТИрозм. (через що-небудь). - Док.: ви́сунути, ви́ставити, ви́хилити, ви́стромити, ви́ткнути, ви́солопити, ви́валити. Недалечко від них вуж іще більше висунув голову з озеречка (М. Стельмах); - Тату! тату! - закричав Івась, висовуючи голову у кімнатні двері (Панас Мирний); Вона сиділа, виставивши манірно свої маленькі ніжки (Г. Хоткевич); Садівник.. зірвався на рівні ноги і, вихиливши голову з буди, закликав пса (І. Франко); Сидів [верхівець] на запряженій в арбу коняці, високо вистромивши коліна вгору (І. Ле); Отак розмовляючи, йдуть собі лісом, а тут із-за кущів то виткне морду лісовик із зеленою.. бородою, то вискочить вовкулака (О. Стороженко); Ще довго лікар морочив хлопця.., змушував.. заплющувати очі й висолоплювати язика (С. Добровольський); Виваливши мокрого червоного язика, подала [вівчарка] йому хліб (Григорій Тютюнник); Гарно солопив язика [тур] (П. Загребельний); Вівця пересадить голову через комишеву стінку (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. виставля́ти.

Словник фразеологізмів

ви́ткнути (ви́сунути, ви́стромити і т. ін.) / рідше витика́ти (висо́вувати, вистро́млювати і т. ін.) но́са звідки, куди. Вийти звідкись або покинути щось. — Що буде, як на поліцію або на фашистів натрапите? — А Юрко, а Вовка, а дід Захарко? Йому сто років, і не боїться, а мені не можна й носа нікуди виткнути — страшно! (В. Лисенко); — Ну й хуртовина!..— насилу вимовив.— Коли б не таке діло, бабо Федоро, носа б не виткнув на вулицю (О. Донченко); Надворі був такий мороз, що аж дахи тріщали. З хати не можна було і носа висунути (Казки Буковини..); Зима була довга й холодна. Заціпеніло мовчав заметений снігом степ, люди не витикали носа з сіл, ще завидна зачинялися на довгу зимову ніч у хатах (П. Загребельний); // тільки док. Виглянути, визирнути звідки-небудь кудись або з’явитися десь. Танки закрутилися на краю яру, ждучи, коли ж до них почнуть підніматися піхотинці, .. але піхота сиділа в яру й боялася звідти навіть носа виткнути (П. Загребельний); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що .. “розбійників” уже нема (Ф. Бурлака); Така дрібнота, як зайчик, білочка, лісові мишки, хоч вони і в хутряних шубках, боялися й носа вистромити на мороз (О. Іваненко).

Словник відмінків

Інфінітив ви́ткнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ви́ткнімо, ви́ткнім
2 особа ви́ткни ви́ткніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ви́ткну ви́ткнемо, ви́ткнем
2 особа ви́ткнеш ви́ткнете
3 особа ви́ткне ви́ткнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ви́ткнув ви́ткнули
жін.р. ви́ткнула
сер.р. ви́ткнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ви́ткнувши

Словник синонімів

ВИСУВА́ТИ (робити рух уперед якоюсь частиною тіла), ВИСТАВЛЯ́ТИ, ВИХИЛЯ́ТИ, ВИСТРО́МЛЮВАТИ, ВИСТРОМЛЯ́ТИ, ВИСО́ВУВАТИрідше, ВИТИКА́ТИрідше,ВИСОЛО́ПЛЮВАТИ, ВИВА́ЛЮВАТИ, СОЛО́ПИТИрозм. (про язик); ПЕРЕСА́ДЖУВАТИрозм. (через що-небудь). - Док.: ви́сунути, ви́ставити, ви́хилити, ви́стромити, ви́ткнути, ви́солопити, ви́валити. Недалечко від них вуж іще більше висунув голову з озеречка (М. Стельмах); - Тату! тату! - закричав Івась, висовуючи голову у кімнатні двері (Панас Мирний); Вона сиділа, виставивши манірно свої маленькі ніжки (Г. Хоткевич); Садівник.. зірвався на рівні ноги і, вихиливши голову з буди, закликав пса (І. Франко); Сидів [верхівець] на запряженій в арбу коняці, високо вистромивши коліна вгору (І. Ле); Отак розмовляючи, йдуть собі лісом, а тут із-за кущів то виткне морду лісовик із зеленою.. бородою, то вискочить вовкулака (О. Стороженко); Ще довго лікар морочив хлопця.., змушував.. заплющувати очі й висолоплювати язика (С. Добровольський); Виваливши мокрого червоного язика, подала [вівчарка] йому хліб (Григорій Тютюнник); Гарно солопив язика [тур] (П. Загребельний); Вівця пересадить голову через комишеву стінку (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. виставля́ти.

Словник фразеологізмів

ви́ткнути (ви́сунути, ви́стромити і т. ін.) / рідше витика́ти (висо́вувати, вистро́млювати і т. ін.) но́са звідки, куди. Вийти звідкись або покинути щось. — Що буде, як на поліцію або на фашистів натрапите? — А Юрко, а Вовка, а дід Захарко? Йому сто років, і не боїться, а мені не можна й носа нікуди виткнути — страшно! (В. Лисенко); — Ну й хуртовина!..— насилу вимовив.— Коли б не таке діло, бабо Федоро, носа б не виткнув на вулицю (О. Донченко); Надворі був такий мороз, що аж дахи тріщали. З хати не можна було і носа висунути (Казки Буковини..); Зима була довга й холодна. Заціпеніло мовчав заметений снігом степ, люди не витикали носа з сіл, ще завидна зачинялися на довгу зимову ніч у хатах (П. Загребельний); // тільки док. Виглянути, визирнути звідки-небудь кудись або з’явитися десь. Танки закрутилися на краю яру, ждучи, коли ж до них почнуть підніматися піхотинці, .. але піхота сиділа в яру й боялася звідти навіть носа виткнути (П. Загребельний); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що .. “розбійників” уже нема (Ф. Бурлака); Така дрібнота, як зайчик, білочка, лісові мишки, хоч вони і в хутряних шубках, боялися й носа вистромити на мороз (О. Іваненко).