ВИТРІШКУВА́ТИЙ (про очі - дуже опуклі, випнуті з орбіт; про людину, тварину - який має дуже опуклі, випнуті з орбіт очі), ВИРЛОО́КИЙрозм.,ВИРЯЧКУВА́ТИЙрозм., ВИРЛА́ТИЙрозм.,ЛУПА́ТИЙрозм.,РА́ЧАЧИЙрозм., БАНЬКА́ТИЙвульг.,БУЛЬКА́ТИЙвульг.,БАЛУХА́ТИЙвульг.;ВИ́ПУКЛИЙ, ОПУ́КЛИЙ (тільки про очі). - Сватай, Карпе, Палажку.. - Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби (І. Нечуй-Левицький); Сидів він за столом, ніби надутий насосом, круглий, витрішкуватий (І. Цюпа); На самому краю джерела сиділа велика вирлоока жаба (М. Стельмах); Пан Хоцінський блискотів сірими вирячкуватими очима на молоду (І. Нечуй-Левицький); Обертаєш до мене широкий вид з вирлатими, голубими очима (П. Куліш); На призьбі.. сидів юнак з бубном, біля нього - лупатий юнак (О. Гончар); За навислими бровами майже не видно було його банькатих очей (П. Колесник); Не раз проклинала [Надія] оту булькату козу, яку їй доводилось пасти (Я. Баш); Дивилися на нього.. балухаті очі Коростилевського (Я. Гримайло); Він блаженно прикриває тяжкими темними повіками випуклі очі (М. Стельмах).