вирячати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | виряча́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | виряча́ймо | |
| 2 особа | виряча́й | виряча́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | виряча́тиму | виряча́тимемо, виряча́тимем |
| 2 особа | виряча́тимеш | виряча́тимете |
| 3 особа | виряча́тиме | виряча́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | виряча́ю | виряча́ємо, виряча́єм |
| 2 особа | виряча́єш | виряча́єте |
| 3 особа | виряча́є | виряча́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| виряча́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | виряча́в | виряча́ли |
| жін. р. | виряча́ла | |
| сер. р. | виряча́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| виряча́вши | ||