-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив виправдо́вуватися, виправдо́вуватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   виправдо́вуймося, виправдо́вуймось
2 особа виправдо́вуйся, виправдо́вуйсь виправдо́вуйтеся, виправдо́вуйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа виправдо́вуватимуся, виправдо́вуватимусь виправдо́вуватимемося, виправдо́вуватимемось, виправдо́вуватимемся
2 особа виправдо́вуватимешся виправдо́вуватиметеся, виправдо́вуватиметесь
3 особа виправдо́вуватиметься виправдо́вуватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа виправдо́вуюся, виправдо́вуюсь виправдо́вуємося, виправдо́вуємось, виправдо́вуємся
2 особа виправдо́вуєшся виправдо́вуєтеся, виправдо́вуєтесь
3 особа виправдо́вується виправдо́вуються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
виправдо́вуючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. виправдо́вувався, виправдо́вувавсь виправдо́вувалися, виправдо́вувались
жін. р. виправдо́вувалася, виправдо́вувалась
сер. р. виправдо́вувалося, виправдо́вувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
виправдо́вувавшись

Словник синонімів

ВИПРАВДО́ВУВАТИСЯ (доводити свою правоту, невинність), ВИПРА́ВДУВАТИСЯ, ОПРАВДО́ВУВАТИСЯ, ОПРА́ВДУВАТИСЯ, ВИПРАВЛЯ́ТИСЯрідше, ОБІЛЯ́ТИСЯрозм. рідко,ОПРАВЛЯ́ТИСЯзаст., ПРАВДИ́ТИСЯдіал. - Док.: ви́правдатися, оправда́тися, ви́правитися, обіли́тися. Зовсім незначне запізнення поклало тінь на його дисциплінованість.. Виправдовуватися було і незручно, та й не бажалося (І. Ле); Він щось говорив, виправдувався, та Юля не слухала (О. Донченко); - Я, пане суддя, вже дванадцять років з Аляски і знаю, що обвинувачені мають право оправдуватись на суді (Мирослав Ірчан); Він.. двічі не прийшов, а казав, що прийде. Потім виправлявсь, що йому було ніколи (Б. Грінченко); Якщо часом ті слова дійдуть до багатиря, що гроші позичав, то Захар зуміє й перед ним обілитись (Грицько Григоренко); Перед совістю станеш своєю Оправлятись.., Як провинник дрібний перед суддею (П. Грабовський); Галя щось таке казала, видно, правдилася перед матір’ю (Панас Мирний).
ВИПРАВДО́ВУВАТИСЯ (мотивувати свої вчинки, дії, наводити причини, які дають можливість вибачити), ВИПРА́ВДУВАТИСЯ, ОПРА́ВДУВАТИСЯ, ПОЯ́СНЮВАТИ[ПОЯСНЯ́ТИ], ВИПРАВЛЯ́ТИСЯрідше.Віктор ішов поруч дівчини, і його рука кілька разів доторкнулася до її руки. - Вузька стежка! - виправдовувався він (П. Автомонов); - Від Меланки одержали листа, що нездужає, то оце навідалася, - скоромовкою сказала мати, .. наче виправдовувалась переді мною за свій приїзд (Є. Гуцало); Аничка.. оправдується: - Бігме, паноченьку, не казала я таке. То вам понабріхували (Лесь Мартович); Він взявся пояснювати.., що вони нічого поганого не зробили (Ю. Смолич); - Я, їйбогу, не думав її образити, - почав виправлятися Довбня (Панас Мирний).