БЛИЩА́ТИ (про гладку, начищену, змащену і под. поверхню - давати блиск; давати м’який блиск), ЛИСНІ́ТИ, ЛИСНИ́ТИСЯ, ЛИСНІ́ТИСЯрідше,БЛИСТІ́ТИрідко, ВИЛИ́СКУВАТИпідсил., ВИЛИ́СКУВАТИСЯпідсил. рідше,ЛОЩИ́ТИдіал.,ЛОЩИ́ТИСЯдіал.; ПОЛИ́СКУВАТИ, ПОЛИ́СКУВАТИСЯрідше (злегка або час від часу лисніти). Поскріб я коней, щоб і порошинки не було, помив їх водою: блищать, аж лисніють (І. Муратов); Чи то від олії, чи поливою лисниться дно порожньої миски (Ю. Збанацький); За тракторами серед вилинялих пасовиськ уже лисніється великий масив піднятої цілини (О. Гончар); Гарячкова робота на плантаціях скінчилася, і буряки вилискували лапастим листям під сонцем (О. Слісаренко); На ніч [Маланка] змила Гафійці голову лугом, розчесала густим гребенем волосся, що аж вилискувалось (М. Коцюбинський); Матроси поволі вставали з постелі, застібали коміри, скоса позираючи на холодні автомати, що тьмяно полискували на стінах (В. Кучер); Сонце світить; щось у повітрі мигтить проти нього. А там за долиною жито полискується: котяться хвилі, котяться (А. Тесленко). - Пор. 1. бли́скати.