-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив виві́трюватися, виві́трюватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа виві́трюватиметься виві́трюватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа виві́трюється виві́трюються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
виві́трюючись*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. виві́трювався, виві́трювавсь виві́трювалися, виві́трювались
жін. р. виві́трювалася, виві́трювалась
сер. р. виві́трювалося, виві́трювалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
виві́трювавшись

Словник синонімів

ВИВІ́ТРЮВАТИСЯ (про вологу, запах і т. ін. - переставати існувати від руху свіжого повітря),ЗВІ́ТРЮВАТИСЯ, ВИПАРО́ВУВАТИСЯ, ВИПАРО́ВУВАТИ (про вологу); ВИДИХА́ТИСЯ (про запах, смак). - Док.: ви́вітритися, зві́тритися, ви́паруватися, ви́парувати, ви́дихатися, ви́дихнутися, ви́тхатисярозм.ви́тхнутисярозм.Сморід тютюнового диму застоявся так міцно, що не вивітрювався (В. Козаченко); При спалюванні органічних речовин азот звітрюється разом із вуглекислим газом і водою (з науково-популярної літератури); Через листя рослин випаровується багато вологи (з журналу); В пору, як розжеврює сонце, Як випаровують води.. Всупереч світові, Ніл зустрічає тоді свою зиму (М. Зеров); Накурила [Галя] ладаном кріпко і заперла хату, щоб не видихалося (Г. Квітка-Основ’яненко).
ЗАБУВА́ТИСЯ (не триматися, не зберігатися в пам’яті); ПРИЗАБУВА́ТИСЯрозм. (в якійсь мірі, частково); ЗГЛА́ДЖУВАТИСЯ, ЗАГЛА́ДЖУВАТИСЯ, СТИРА́ТИСЯ, ЗАТИРА́ТИСЯ, ВИВІ́ТРЮВАТИСЯ, ЗАДА́ВНЮВАТИСЯрозм. (віддаляючись у часі, зникати з пам’яті). - Док.: забу́тися, позабу́тисярідкопризабу́тися, згла́дитися, загла́дитися, сте́ртися, зате́ртися, ви́вітритися, зада́внитися. За час, що минув після першого дня роботи, Андрій уже встиг полюбити шахту, вона стала для нього найкращим другом, з нею забувалися всі печалі (О. Гуреїв); Мої знайомі збурили в мені дитячі роки, які трохи призабулися (М. Томчаній); І забув він про свої літа, про сиву голову, поволі затиралися свіжі враження і стали прикриватися якимись іншими, десь на дні душі схованими споминами (Н. Кобринська); Я знав його адресу, але все так задавнилося... (з газети).
ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності),ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯрозм.,ЧЕ́ЗНУТИрозм.,ЗБУВА́ТИзаст.; ВИВО́ДИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ (поступово); ВИВІ́ТРЮВАТИСЯ, ВИПАРО́ВУВАТИСЯ, РОЗЧИНЯ́ТИСЯ, РОЗТАВА́ТИ, ТА́НУТИ, ВИГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ[ВГАСА́ТИ], УГАВА́ТИ[ВГАВА́ТИ], ПЕРЕГОРЯ́ТИ[ПЕРЕГОРА́ТИрідко] (про почуття, мрії, сподівання, думки тощо - поступово, непомітно); ВІДМИРА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про абстрактні поняття); ВІДПАДА́ТИ (про бажання, потребу в чомусь і т. ін.);ТІКА́ТИ, УТІКА́ТИ[ВТІКА́ТИ], ВІДЛІТА́ТИ, ЗСЛИЗА́ТИрозм. (швидко); ГУБИ́ТИСЯ, ЗАГУ́БЛЮВАТИСЯ (поступово роблячись непомітним); ПОРИНА́ТИ (ховаючись у масі чого-небудь). - Док.: зни́кнути, зни́ктирозм.ще́знути, пропа́сти, ді́тися, поді́тися, зги́нути, поги́нути, поги́бнути, заподі́тися, збу́ти, ви́вестися, звести́ся, ви́вітритися, ви́вітріти, ви́паруватися, розчини́тися, розта́нути, розта́ти, ви́гаснути, уга́снути[вга́снути], перегорі́ти, відме́рти, віджи́ти, відійти́, відпа́сти, утекти́[втекти́], відлеті́ти, відли́нутипоет.зсли́зну́ти[сли́знути], зсли́зти[сли́зти], згуби́тися, загуби́тися, пори́ну́ти. Сумні почування починають помаленьку зникать у моїй душі, неначе їх кудись зносив тихий вітер (І. Нечуй-Левицький); Дикі пристрасті щезали з душі, а натомістьрозливалася в ній така певність і ясність, немов оцей щасливий стан був вічний (І. Франко); Машини із вимкнутими фарами рушили й за хвилину пропали в степовій імлі (О. Сизоненко); Все йде, все минає - і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Т. Шевченко); Довга і безконечно грузька дорога гине далеко в млі (І. Франко); І зітхає [хвиля], і втихає, рине в море величезне й чезне... (Леся Українка); Що нагаєчка, що дротяночка Із колочка не збуває (П. Чубинський); За час окупації цілком вивелися такі речі, як черевики.., не кажучи вже про чоботи (Ю. Яновський); - Тепер звелося чумацтво, одні пісні зосталися (М. Стельмах); Всі важкі думки Ніни вже вивітрилися, навіть згадки не лишилось про розмову (О. Копиленко); Коли прийшла весна, тепло, зелена радість, - ці мрії розтопились, випарувались як без сліду (С. Васильченко); Чув [Йон], що в його серці тане завзятість, поступаючись місцем згоді зі своєю долею... (М. Коцюбиський); Він був, здавалося, у відчаї. Та надія не вгасала в ньому (О. Довженко); Відколи вже все те перегоріло, перетліло, а й досі, як інше згадаєш, то за плечима й морозом, і вогнем всипне (Марко Вовчок); Здавалося, в ньому відмер, зник і забувся навіть натяк на природний інстинкт самоохорони (В. Козаченко); Він так на неї дивився, що їй ув очах темніло, пам’ять відходила (Марко Черемшина); Одпала охота й додому їхати (Панас Мирний); Блідніть, зорі зелені, ховайся, місяцю ясний, тікай, нічний тумане! (О. Донченко); Одлетіла давно золота свіжість листопаду, потемніли мури будинків (І. Микитенко); Сумні думки одлинули (С. Васильченко); Саня осміхнулась. Дві ямочки на щоках наче засміялись і знов в одну мить зслизли (І. Нечуй-Левицький); Вилася [стежка] вгору та вгору, попід ліс, височенною кручею понад виром Стрию, а там.. губилася в темнім смерековім борі (І. Франко); Стежка поринала в темній гущавині вільшини та ліщини (І. Франко).
РУЙНУВА́ТИСЯ (перетворюватися на руїни під дією ударів, струсу, природних явищ і т. ін.), РОЗВА́ЛЮВАТИСЯ, НИ́ЩИТИСЯ, ВАЛИ́ТИСЯ, ЛАМА́ТИСЯ, РОЗЛА́МУВАТИСЯ, РОЗПАДА́ТИСЯ, РОЗСИПА́ТИСЯ, ЗАВА́ЛЮВАТИСЯ, ТРОЩИ́ТИСЯ, РОЗТРО́ЩУВАТИСЯ, РОЗРУЙНО́ВУВАТИСЯрідко;ОБВА́ЛЮВАТИСЯ, ВИВІ́ТРЮВАТИСЯ, СИ́ПАТИСЯ, ОБСИПА́ТИСЯ (про дах, огорожу тощо). - Док.: зруйнува́тися, розвали́тися, зни́щитися, завали́тися, розлама́тися, розпа́стися, розси́патися, розтрощи́тися, розруйнува́тися, обвали́тися, ви́вітритися, обси́патися. Чи ти бачив: під час землетрусу Як за коротку хвилину руйнується все до останку (М. Зеров); Здавалось, ніби скелі падали, башти нахилялись, розвалювались (І. Нечуй-Левицький); Маєтки пустіли, нищилися, височенні палаци по селах стояли з розбитими вікнами (Панас Мирний); Там хата батьківська валиться, - нічим її полагодити (Панас Мирний); Раптом затріщало все, тісними стали береги, ламались, трощилися брили, лізли одна на одну крижані плахи (О. Гончар); Колісниця розламувалася на лету, з неї летіло залізо й дерево (П. Загребельний); Оселя, спалахнувши, розпалась у пожарі (М. Бажан); Вдарив такий грім, що башта розсипалась на шматочки (І. Нечуй-Левицький); Я торік.. Заїздив у своє село... Завалилась рідна хата, Рідну греблю рознесло... (О. Олесь); Сирота йшов по м’якому.. Крах! Розтрощилась равликова хатка (Є. Гуцало); За роки війни стійбище розруйнувалося, перетворилося в пустирище (О. Гончар); Після нічного бомбардування місто ще горіло, обвалювалися стіни лікарень і шкіл (В. Кучер); Повітка похилилась набік,.. огорожа сиплеться (І. Нечуй-Левицький); Я.. відчував крізь димку нерухому, як обсипався дах княжого дому (М. Зеров). - Пор. 1. розпада́тися.

Словник фразеологізмів

ви́летіти (ви́вітритися) / виліта́ти (виві́трюватися) з голови́ (з па́м’яті). Зовсім забутися. — Ну, от і прийшов новий день святої волі. Я була певна в собі, що в Антона лайка чисто з голови вилетіла (О. Кониський); Чагара я не згадувала, і не тому, що мені була злоба до нього, а просто тому, що він якось вилетів мені з голови (М. Хвильовий); Геть вивітрилася з голови висока кравцева наука, бо була як хворобливе сновидіння, тож і сподівався [Іван], що зараз прокинеться і вся ця мана розвіється димом (Ю. Збанацький); — Іду до неї — знаю, що буду говорити, прийду — все з пам’яті вилітає (М. Стельмах). повиліта́ти з голови́ (про все). — Колись я писав вірші, знав напам’ять Овідія, Горація, а тепер все чисто повилітало з голови (І. Нечуй-Левицький).

хміль ви́йшов (ви́летів, ви́вітрився і т. ін.) / вихо́дить (вилітає, виві́трюється і т. ін.) з голови́ у кого, кого, чиєї. Хто-небудь дуже швидко протверезився, став тверезим. — Ти хто такий?! — Хміль вилетів з голови старости, і він з острахом поглянув на Лавріна. — Хто ти такий? (М. Стельмах); Петру був настільки обурений невдячністю дочки, що навіть хміль вивітрився з його голови (М. Чабанівський); — З клубу йшли хлопці й дівчата, танцювали й співали. Радісно Новий рік зустрічали. З досади в мене з голови і хміль вискочив (О. Ковінька);  Он як! — хміль одразу почав виходити з голови управителя (М. Стельмах); За обідом чарка ходила кругом столів, од одного краю до другого, й поки вона доходила на старе місце, хміль вилітав з голови гостей (І. Нечуй-Левицький).