-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | виважа́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | виважа́ймо |
2 особа | виважа́й | виважа́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | виважа́тиму | виважа́тимемо, виважа́тимем |
2 особа | виважа́тимеш | виважа́тимете |
3 особа | виважа́тиме | виважа́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | виважа́ю | виважа́ємо, виважа́єм |
2 особа | виважа́єш | виважа́єте |
3 особа | виважа́є | виважа́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
виважа́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | виважа́в | виважа́ли |
жін. р. | виважа́ла |
сер. р. | виважа́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
виважа́вши |
Словник синонімів
ВИЛА́МУВАТИ (про двері, вікно тощо - натискуючи, ударяючи, відокремлювати від чого-небудь), ВИВА́ЛЮВАТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, ВИПИРА́ТИ, ВИБИВА́ТИ, ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИДУ́ШУВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ (перев. шибку); ВИВА́ЖУВАТИ, ВИВАЖА́ТИ (про двері). - Док.: ви́ламати, ви́валити, ви́садити, ви́перти, ви́бити, ви́давити, ви́душити, ви́тиснути, ви́важити. Плечем виламує він раму (М. Стельмах); Я виламав двері, ускочив у хату (І. Нечуй-Левицький); Юхрим, вивалюючи плечем і лобом двері, вилетів з хати (М. Стельмах); Одні влітали в двері, інші висаджували забарикадовані вікна (О. Гончар); Як стусонув в ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер (О. Стороженко); Двері грудьми він вибив, вибіг на площу (М. Бажан); Раптом тріснуло скло.. - Хто це зробив? Штраф! Знову видавили вікно! - гукала кондукторка (П. Автомонов); Видушивши одну шибку в вікні, вони [злодії] всадили нею одного із своїх.. досередини (І. Франко); Вітер вікна витискає (П. Воронько); - Виважила [поліція] двері й веліла забрати мене до шпиталю (І. Франко).
ПІДНІМА́ТИ (переміщати знизу вгору, на вище місце, на вищий рівень), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДВО́ДИТИ, ЗВО́ДИТИ [ІЗВО́ДИТИ рідко], ЗДІЙМА́ТИ, ЗНІМА́ТИ [ІЗНІМА́ТИ рідко], ЗНО́СИТИ розм.; ПІДТЯГА́ТИ [ПІДТЯ́ГУВАТИ], ВИТЯГА́ТИ [ВИТЯ́ГУВАТИ], ПІДВА́ЖУВАТИ (застосовуючи силу); ЗАВДАВА́ТИ розм. (тягар, ношу на плечі, спину); ВИВА́ЖУВАТИ [ВИВАЖА́ТИ] розм. (за допомогою важеля, підойми). - Док.: підня́ти, підійня́ти, піднести́, підвести́, звести́ [ізвести́], здійня́ти, зня́ти [ізня́ти], знести́, підтягну́ти [підтягти́], ви́тягнути [ви́тягти], підва́жити, завда́ти, ви́важити. Думка її повернулась до листа. Марта підняла його й роздивлялась, не читаючи (В. Підмогильний); Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать (Леся Українка); Звелася длань Господня і кетяг піднесла, де зорі Великодні - ні ліку, ні числа (В. Стус); З останньої сили Марія підвела хрест, поставила його вертикально (В. Яворівський); Маршалківська сторожа повільно зводила міст (З. Тулуб); Там людина гірше скотини, там брат на брата здіймає ніж (М. Коцюбинський); Скільки-то разів йому снилося, що зніма його щось у воздухи з птицями, що падає він і розбивається (Марко Вовчок); Шаблю на друга зніс побратим (А. Малишко); Опришка підтягають зашморгом на кільканадцять цалів понад землю (Лесь Мартович); Македон пішов з дідом до криниці, витягнув відро води (А. Шиян); Вночі вони підважили камінь, і Дорофтей спустився в пивницю (казка); Поцілуйко стягує з воза мішок з мукою, завдає собі на плечі (М. Стельмах).