-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ви́бігати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ви́бігаймо
2 особа ви́бігай ви́бігайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ви́бігаю ви́бігаємо, ви́бігаєм
2 особа ви́бігаєш ви́бігаєте
3 особа ви́бігає ви́бігають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ви́бігав ви́бігали
жін.р. ви́бігала
сер.р. ви́бігало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ви́бігавши
-2-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ви́бігати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ви́бігаймо
2 особа ви́бігай ви́бігайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ви́бігаю ви́бігаємо, ви́бігаєм
2 особа ви́бігаєш ви́бігаєте
3 особа ви́бігає ви́бігають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ви́бігав ви́бігали
жін.р. ви́бігала
сер.р. ви́бігало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ви́бігавши

Словник відмінків

Інфінітив вибіга́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вибіга́ймо
2 особа вибіга́й вибіга́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вибіга́тиму вибіга́тимемо, вибіга́тимем
2 особа вибіга́тимеш вибіга́тимете
3 особа вибіга́тиме вибіга́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа вибіга́ю вибіга́ємо, вибіга́єм
2 особа вибіга́єш вибіга́єте
3 особа вибіга́є вибіга́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
вибіга́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. вибіга́в вибіга́ли
жін. р. вибіга́ла
сер. р. вибіга́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
вибіга́вши

Словник синонімів

ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з’являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯрідко,ВИХВА́ЧУВАТИСЯрозм.,ВИКО́ЧУВАТИСЯрозм.;ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИСЯрозм. (швидко й непомітно); ВИПУ́РХУВАТИ (швидко та легкою ходою). - Док.: ви́бігти, ви́летіти, ви́хопитися, ви́скочити, ви́сипати, ви́порснути, ви́нестися, ви́мкнутися, ви́хватитися, ви́котитися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́шмигнутирозм.ви́пурхнути, ви́метнутися, ви́линути. Із кущів хутко вибігають козаки (С. Васильченко); Левко схопив шапку й вилетів з хати (М. Стельмах); З рожнами, з вилами.. вихоплювалися з шелюгів хуторяни (О. Гончар); Люди й коні вискакували з табору, неначе з пожежі (І. Нечуй-Левицький); Перелякана його [Святослава] криком, Малуша випорснула з світлиці (С. Скляренко); Вийшов [тюрк] слідом за Гусейном, що кулею винісся з хати (О. Досвітній); Безгучно і прудко.. вимкнулася [перекупка] з кімнати у двір (Леся Українка); У бокові двері.. раптом вихватились двоє охоронників (А. Головко); З хат викочувалися, мов вихор, дівчата та хлопці (М. Чабанівський); В одну мить [Микола] вислизнув з куреня (Ю. Збанацький); Часами й злякана сіра миш висмикнеться зі своєї нори, перебіжить попід ногами.. й знов повзне в ямку (І. Франко); Дзвінко випурхнули [з тролейбуса] дівчатка (Є. Кротевич); Він, мов той хлопчик, виметнувся з хати (М. Чабанівський); - Коли я твій голос коло двора почую, я зараз вилину до тебе, - сказала Мелашка (І. Нечуй-Левицький).
ВИЛИВА́ТИСЯ (текти звідки-небудь назовні), ПРОЛИВА́ТИСЯ, ВИТІКА́ТИ (струменем або краплями); ВИБІГА́ТИ, ЗБІГА́ТИ (під час кипіння); ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСО́ТУВАТИСЯрозм. (поступово крізь що-небудь). - Док.: ви́литися, проли́тися, ви́ллятисярідшепролля́тисярідшеви́текти, ви́бігти, збі́гти, просочи́тися, просоти́тися, просота́тися. Вода виливалась двома струмочками з куточків уст [пораненого] (В. Гжицький); Вогонь.. притух у тому місці, де пролилось вино (С. Скляренко); Поруч із пам’ятником помітили струмок, що витікав із розколини іржавої скелі (З. Тулуб); Що з горшка вибіжить, то не позбираєш (М. Номис); В печі щось.. засичало. То збігав куліш (М. Коцюбинський); Вода невеличкими краплинами почала просочуватись крізь пісок (М. Коцюбинський).
ТЯГТИ́СЯ[ТЯГНУ́ТИСЯ] (розташовуватися в одну лінію на значному просторі), ПРОСТЯГА́ТИСЯ, ПРОТЯГА́ТИСЯ[ПРОТЯ́ГУВАТИСЯ], РОЗТЯГА́ТИСЯ[РОЗТЯ́ГУВАТИСЯ], ВЕСТИ, ПРОЛЯГА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИСЯ[ПРОСТЕЛЯ́ТИСЯ], ІТИ́[ЙТИ], ПРОХО́ДИТИ, ЛЯГА́ТИрозм., ПРЯМУВА́ТИ розм., ВИБІГА́ТИрозм., ЗБІГА́ТИрозм. (про дорогу, стежку, канаву тощо); ВІДБІГА́ТИрозм. (убік від чого-небудь.) - Док.: потягти́ся[потягну́тися], простягти́ся[простягну́тися], протягти́ся[протягну́тися], розтягти́ся[розтягну́тися], пролягти́, просла́тися, простели́тися, пройти, ви́бігти, відбі́гти. Село тяглося без кінця (Ганна Барвінок); Попід стінами тягнуться довгі писані лави (М. Олійник); До липи доскочили вмить, звідти дорога простяглася пряма і рівна (А. Хижняк); На багато кілометрів розтягувались обози богунців (С. Скляренко); Стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (Панас Мирний); Дорога вдалеч пролягала І кремниста, і важка (М. Рильський); Глибокий хід сполучення починався від самого дзоту і пролягав зигзагами по всій висоті (В. Кучер); Ой прослалась довга стежка, стежка не пробита І колючими тернами Аж до краю вкрита (Б. Грінченко); Шлях на поле йшов яром (Панас Мирний); Тин пройшов на аршин поза грушею (І. Нечуй-Левицький); Весело лягають Дороги до гаю (М. Стельмах); Від озера до парку прямував уже наполовину готовий вузенький канал (Ю. Смолич); Стежка одбігала вліво (В. Козаченко).