-2-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | ви́бігати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ви́бігаймо |
2 особа | ви́бігай | ви́бігайте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ви́бігаю | ви́бігаємо, ви́бігаєм |
2 особа | ви́бігаєш | ви́бігаєте |
3 особа | ви́бігає | ви́бігають |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол.р. | ви́бігав | ви́бігали |
жін.р. | ви́бігала |
сер.р. | ви́бігало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ви́бігавши |
Словник відмінків
Інфінітив | вибіга́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | вибіга́ймо |
2 особа | вибіга́й | вибіга́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | вибіга́тиму | вибіга́тимемо, вибіга́тимем |
2 особа | вибіга́тимеш | вибіга́тимете |
3 особа | вибіга́тиме | вибіга́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | вибіга́ю | вибіга́ємо, вибіга́єм |
2 особа | вибіга́єш | вибіга́єте |
3 особа | вибіга́є | вибіга́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
вибіга́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | вибіга́в | вибіга́ли |
жін. р. | вибіга́ла |
сер. р. | вибіга́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
вибіга́вши |
Словник синонімів
ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з’являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм.; ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм. (швидко й непомітно); ВИПУ́РХУВАТИ (швидко та легкою ходою). - Док.: ви́бігти, ви́летіти, ви́хопитися, ви́скочити, ви́сипати, ви́порснути, ви́нестися, ви́мкнутися, ви́хватитися, ви́котитися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́шмигнути розм. ви́пурхнути, ви́метнутися, ви́линути. Із кущів хутко вибігають козаки (С. Васильченко); Левко схопив шапку й вилетів з хати (М. Стельмах); З рожнами, з вилами.. вихоплювалися з шелюгів хуторяни (О. Гончар); Люди й коні вискакували з табору, неначе з пожежі (І. Нечуй-Левицький); Перелякана його [Святослава] криком, Малуша випорснула з світлиці (С. Скляренко); Вийшов [тюрк] слідом за Гусейном, що кулею винісся з хати (О. Досвітній); Безгучно і прудко.. вимкнулася [перекупка] з кімнати у двір (Леся Українка); У бокові двері.. раптом вихватились двоє охоронників (А. Головко); З хат викочувалися, мов вихор, дівчата та хлопці (М. Чабанівський); В одну мить [Микола] вислизнув з куреня (Ю. Збанацький); Часами й злякана сіра миш висмикнеться зі своєї нори, перебіжить попід ногами.. й знов повзне в ямку (І. Франко); Дзвінко випурхнули [з тролейбуса] дівчатка (Є. Кротевич); Він, мов той хлопчик, виметнувся з хати (М. Чабанівський); - Коли я твій голос коло двора почую, я зараз вилину до тебе, - сказала Мелашка (І. Нечуй-Левицький).
ВИЛИВА́ТИСЯ (текти звідки-небудь назовні), ПРОЛИВА́ТИСЯ, ВИТІКА́ТИ (струменем або краплями); ВИБІГА́ТИ, ЗБІГА́ТИ (під час кипіння); ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм. (поступово крізь що-небудь). - Док.: ви́литися, проли́тися, ви́ллятися рідше пролля́тися рідше ви́текти, ви́бігти, збі́гти, просочи́тися, просоти́тися, просота́тися. Вода виливалась двома струмочками з куточків уст [пораненого] (В. Гжицький); Вогонь.. притух у тому місці, де пролилось вино (С. Скляренко); Поруч із пам’ятником помітили струмок, що витікав із розколини іржавої скелі (З. Тулуб); Що з горшка вибіжить, то не позбираєш (М. Номис); В печі щось.. засичало. То збігав куліш (М. Коцюбинський); Вода невеличкими краплинами почала просочуватись крізь пісок (М. Коцюбинський).
ТЯГТИ́СЯ [ТЯГНУ́ТИСЯ] (розташовуватися в одну лінію на значному просторі), ПРОСТЯГА́ТИСЯ, ПРОТЯГА́ТИСЯ [ПРОТЯ́ГУВАТИСЯ], РОЗТЯГА́ТИСЯ [РОЗТЯ́ГУВАТИСЯ], ВЕСТИ, ПРОЛЯГА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИСЯ [ПРОСТЕЛЯ́ТИСЯ], ІТИ́ [ЙТИ], ПРОХО́ДИТИ, ЛЯГА́ТИ розм., ПРЯМУВА́ТИ розм., ВИБІГА́ТИ розм., ЗБІГА́ТИ розм. (про дорогу, стежку, канаву тощо); ВІДБІГА́ТИ розм. (убік від чого-небудь.) - Док.: потягти́ся [потягну́тися], простягти́ся [простягну́тися], протягти́ся [протягну́тися], розтягти́ся [розтягну́тися], пролягти́, просла́тися, простели́тися, пройти, ви́бігти, відбі́гти. Село тяглося без кінця (Ганна Барвінок); Попід стінами тягнуться довгі писані лави (М. Олійник); До липи доскочили вмить, звідти дорога простяглася пряма і рівна (А. Хижняк); На багато кілометрів розтягувались обози богунців (С. Скляренко); Стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (Панас Мирний); Дорога вдалеч пролягала І кремниста, і важка (М. Рильський); Глибокий хід сполучення починався від самого дзоту і пролягав зигзагами по всій висоті (В. Кучер); Ой прослалась довга стежка, стежка не пробита І колючими тернами Аж до краю вкрита (Б. Грінченко); Шлях на поле йшов яром (Панас Мирний); Тин пройшов на аршин поза грушею (І. Нечуй-Левицький); Весело лягають Дороги до гаю (М. Стельмах); Від озера до парку прямував уже наполовину готовий вузенький канал (Ю. Смолич); Стежка одбігала вліво (В. Козаченко).