вибуркувати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив ви́буркувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ви́буркуймо
2 особа ви́буркуй ви́буркуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ви́буркую ви́буркуємо, ви́буркуєм
2 особа ви́буркуєш ви́буркуєте
3 особа ви́буркує ви́буркують
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ви́буркував ви́буркували
жін.р. ви́буркувала
сер.р. ви́буркувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ви́буркувавши