вибуркувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[діал.]
Словник відмінків
Інфінітив | ви́буркувати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ви́буркуймо | |
2 особа | ви́буркуй | ви́буркуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ви́буркую | ви́буркуємо, ви́буркуєм |
2 особа | ви́буркуєш | ви́буркуєте |
3 особа | ви́буркує | ви́буркують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | ви́буркував | ви́буркували |
жін.р. | ви́буркувала | |
сер.р. | ви́буркувало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
ви́буркувавши |