-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ви́брести
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ви́бредімо, ви́бредім
2 особа ви́бреди ви́бредіть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ви́бреду ви́бредемо, ви́бредем
2 особа ви́бредеш ви́бредете
3 особа ви́бреде ви́бредуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ви́брів ви́брели
жін.р. ви́брела
сер.р. ви́брело
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ви́брівши

Словник синонімів

ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ[ВИХОЖА́ТИрідко]поет.;ВИ́ДИБАТИрозм., ВИДИ́БУВАТИрозм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИрозм.,ВИСМИ́КУВАТИСЯрозм., ВИСКО́ВЗУВАТИрозм.,ВИСКОВЗА́ТИрозм. (непомітно); ВИСТУПА́ТИ (вперед, на відкрите місце);ВИБРО́ДЖУВАТИ (бредучи у воді); ВИЛА́ЗИТИрозм., ВИЛІЗА́ТИрозм. (притримуючись руками або продираючись, протискаючись); РЕТИРУВА́ТИСЯжарт.;ВИВА́ЛЮВАТИрозм.,ВИВА́ЛЮВАТИСЯрозм. (у великій кількості); ВИШТО́ВХУВАТИСЯрозм. (штовхаючись); ВИМІТА́ТИСЯфам. (із приміщення); ВИТИКА́ТИСЯрозм. (з-за чогось); ВИПИХА́ТИСЯрозм.,ВИСУВА́ТИСЯрозм.,ВИСО́ВУВАТИСЯрозм. (з-за столу, парти тощо). - Док.: ви́йти, ви́дибати, ви́шкандибатирозм.ви́чвалатирозм.ви́чапатирозм.ви́крастися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́сковзнути, ви́ступити, ви́брести, ви́лізти, ви́валити, ви́валитися, ви́битися, ви́штовхатися, ви́местися, ви́ткнутися, ви́пхнутися, ви́сунутися. Ходить він годину, ходить він і другу. Не виходить чорнобрива із темного лугу (Т. Шевченко); І козаки із хатів-куренів виходжали (В. Сосюра); Увечері, мов зоря тая, Марія з гаю вихожає (Т. Шевченко); Ованес біжить, стрибає, З лісу ж старець видибає (П. Тичина); Вишкандибав з хати (Словник Б. Грінченка); Приловчилась [Марійка], двері одчинила, вичвалала надвір (С. Васильченко); Тоді рішуче вичапав з заметів, пробрався до лісничівки (П. Загребельний); - Боюся, що бачили мене, як я викрадався з міста (І. Франко); З концтабору хлопцеві якось пощастило вислизнути (І. Волошин); - Стараймося лише тепер висмикнутися з міста так, аби нас не побачили (І. Франко); Упевнившись, що нікого нема, Василько швиденько висковзнув із своєї схованки (А. Турчинська); Він глибоко вдихнув грудьми повітря,.. і виступив з натовпу наперед (А. Головко); Опираючись їй [течії] грудьми, бійці швидко вибродили за Чернишем на берег (О. Гончар); За мріями Оверко і незчувся, як вибрів на битий шлях (К. Гордієнко); Опівдні над Сулою почали вилазити з кущів люди (І. Нечуй-Левицький); Андрійко непомітно ретирувався, щоб уникнути ще однієї неприємної розмови (П. Кочура); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Хлібороби починають важко вивалюватися [з сіней] на подвір’я (М. Стельмах); Ніхто не грюкав у двері [лазні] й не вимагав швидше вимітатись геть (Ю. Яновський); Як тільки я витикаюся з-за хати і хочу попід призьбою тихенько пройти до дверей, як татова рука хапає мене за праве вухо (І. Микитенко); Комендант устав, випхався з-за парти (І. Ле); Він висунувся з-поза стола й сів коло баби Семенихи (В. Стефаник). - Пор. 1. вибира́тися.