верховина 2 значень

-1-
іменник жіночого роду
(високогірна зона в Карпатах)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Верхови́на  
родовий Верхови́ни  
давальний Верхови́ні  
знахідний Верхови́ну  
орудний Верхови́ною  
місцевий на/у Верхови́ні  
кличний Верхови́но*  
відмінок однина множина
називний верхови́на верхови́ни
родовий верхови́ни верхови́н
давальний верхови́ні верхови́нам
знахідний верхови́ну верхови́ни
орудний верхови́ною верхови́нами
місцевий на/у верхови́ні на/у верхови́нах
кличний верхови́но* верхови́ни*

Словник синонімів

ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В’Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКАрозм.,ЧОЛО́розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М’Ярідко,ГРУНЬдіал. (гори); ПІК (гострий верх гори); ВЕРХОВІ́ТТЯ (верхні гілки дерева); ХРЕБЕ́Т (хвилі, валу тощо); ВЕРХОГІ́Р’Язбірн. поет. (верхні частини гір). Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом (І. Нечуй-Левицький); Вітер гойдав верхівки осокорів (Є. Гуцало); Грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська); Гори.. складаються з трьох частин: підошви, схилу й вершечка (О. Вишня); За гребенем перевалу показалася ріка Тиса (І. Волошин); Синіла вершина гори Кичери (С. Чорнобривець); Дивно хиталися і ставали раптом нерухомо верхів’я ялин та сосен (Ю. Яновський); Стогнали сосни й шуміли їхні розбурхані верховини (О. Донченко); Яка то була втіха вибратися на самісіньку маківку пагорба (М. Стельмах); Темні хмари засіли на сніжних чолах гір (І. Франко); На шпилі гори він.. став оглядати дуже мальовничий краєвид (А. Кримський); Забирався [Іван] все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім’я гори (П. Колесник); От якби.. поліз просто вгору та видряпався на грунь, то, може, й побачив би її, луку Черемоша (Г. Хоткевич); З піка Тручас у долину наринав теплими хвилями вітер (Н. Рибак); Темніли верховіття верб там далеко над греблею (Леся Українка); Ми підіймались на хребті хвилі (М. Коцюбинський); Шатра, що розкинулись по верхогір’ю, з великим завзяттям напинали самі ж вихованці (О. Гончар).
ВЕРШИ́НАчого (найвища точка розвитку, найвищий ступінь вияву чогось і т. ін.), ВНЕ́ЦЬ, ВЕРХІ́В’Я, АПОГЕ́Йкнижн., ЗЕНІ́Ткнижн.,КУЛЬМІНА́ЦІЯкнижн., ПІКкнижн.,ОЛІ́МПкнижн.,ВЕРХОВИ́НАрідше.Найвидатнішим твором письменниці [Ірини Вільде], вершиною її художньої майстерності є роман "Сестри Річинські" (з газети); [Ярослав:] Людина справді є вінець творіння (О. Левада); [Валент:] Юрба плескала не тоді, як справді ставав ти на верхів’ї свого хисту, а як спускався до низин (Леся Українка); Стрілянина ще не дійшла свого апогею (Ю. Яновський); Його щастя дійшло до зеніту (І. Франко); Фронт будівництва.. набрав кульмінації (В. Минко); Сходження на футбольний олімп - заповітна мрія кожного гравця (з газети); Літо - напружена пора на авіаційному транспорті, а серпень - її пік (з газети); Юра був на верховинах щастя (Ю. Смолич).

Словник антонімів

ВЕРШИНА НИЗОВИНА
Горішня, найвища частина чого-н., верх, верхів’я, верховина, вершечок, шпиль, гора. Низька місцевість, низ, низовина, долина.
Вершина горба, гори, дерева, пагорба ~  низовина краю, області. Вибиратися, піднятися, вилізти, вийти на (саму) вершину чого-н. ~  спуститися, зійти, з’їхати на долину. Жити, знаходитися, лежати, появитися, сидіти, стояти на (самій) вершині чого-н. ~  на низовині чого-н.
Смеречки вгорі голубі прозорі, А внизу на кичерах, як суниці, зорі (Д. Павличко). Вершини, гори і низини є на землі (О. Ющенко).
Верх ~ низ, верхів’я ~низина, верховина ~ низовина, вгорі ~внизу Пор. ще: ВЕРХНІЙ ~ НИЖНІЙ
-2-
іменник жіночого роду
(верхня частина чого-небудь, перев. гори, дерева; найвищий ступінь)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Верхови́на  
родовий Верхови́ни  
давальний Верхови́ні  
знахідний Верхови́ну  
орудний Верхови́ною  
місцевий на/у Верхови́ні  
кличний Верхови́но*  
відмінок однина множина
називний верхови́на верхови́ни
родовий верхови́ни верхови́н
давальний верхови́ні верхови́нам
знахідний верхови́ну верхови́ни
орудний верхови́ною верхови́нами
місцевий на/у верхови́ні на/у верхови́нах
кличний верхови́но* верхови́ни*

Словник синонімів

ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В’Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКАрозм.,ЧОЛО́розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М’Ярідко,ГРУНЬдіал. (гори); ПІК (гострий верх гори); ВЕРХОВІ́ТТЯ (верхні гілки дерева); ХРЕБЕ́Т (хвилі, валу тощо); ВЕРХОГІ́Р’Язбірн. поет. (верхні частини гір). Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом (І. Нечуй-Левицький); Вітер гойдав верхівки осокорів (Є. Гуцало); Грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська); Гори.. складаються з трьох частин: підошви, схилу й вершечка (О. Вишня); За гребенем перевалу показалася ріка Тиса (І. Волошин); Синіла вершина гори Кичери (С. Чорнобривець); Дивно хиталися і ставали раптом нерухомо верхів’я ялин та сосен (Ю. Яновський); Стогнали сосни й шуміли їхні розбурхані верховини (О. Донченко); Яка то була втіха вибратися на самісіньку маківку пагорба (М. Стельмах); Темні хмари засіли на сніжних чолах гір (І. Франко); На шпилі гори він.. став оглядати дуже мальовничий краєвид (А. Кримський); Забирався [Іван] все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім’я гори (П. Колесник); От якби.. поліз просто вгору та видряпався на грунь, то, може, й побачив би її, луку Черемоша (Г. Хоткевич); З піка Тручас у долину наринав теплими хвилями вітер (Н. Рибак); Темніли верховіття верб там далеко над греблею (Леся Українка); Ми підіймались на хребті хвилі (М. Коцюбинський); Шатра, що розкинулись по верхогір’ю, з великим завзяттям напинали самі ж вихованці (О. Гончар).
ВЕРШИ́НАчого (найвища точка розвитку, найвищий ступінь вияву чогось і т. ін.), ВНЕ́ЦЬ, ВЕРХІ́В’Я, АПОГЕ́Йкнижн., ЗЕНІ́Ткнижн.,КУЛЬМІНА́ЦІЯкнижн., ПІКкнижн.,ОЛІ́МПкнижн.,ВЕРХОВИ́НАрідше.Найвидатнішим твором письменниці [Ірини Вільде], вершиною її художньої майстерності є роман "Сестри Річинські" (з газети); [Ярослав:] Людина справді є вінець творіння (О. Левада); [Валент:] Юрба плескала не тоді, як справді ставав ти на верхів’ї свого хисту, а як спускався до низин (Леся Українка); Стрілянина ще не дійшла свого апогею (Ю. Яновський); Його щастя дійшло до зеніту (І. Франко); Фронт будівництва.. набрав кульмінації (В. Минко); Сходження на футбольний олімп - заповітна мрія кожного гравця (з газети); Літо - напружена пора на авіаційному транспорті, а серпень - її пік (з газети); Юра був на верховинах щастя (Ю. Смолич).

Словник антонімів

ВЕРШИНА НИЗОВИНА
Горішня, найвища частина чого-н., верх, верхів’я, верховина, вершечок, шпиль, гора. Низька місцевість, низ, низовина, долина.
Вершина горба, гори, дерева, пагорба ~  низовина краю, області. Вибиратися, піднятися, вилізти, вийти на (саму) вершину чого-н. ~  спуститися, зійти, з’їхати на долину. Жити, знаходитися, лежати, появитися, сидіти, стояти на (самій) вершині чого-н. ~  на низовині чого-н.
Смеречки вгорі голубі прозорі, А внизу на кичерах, як суниці, зорі (Д. Павличко). Вершини, гори і низини є на землі (О. Ющенко).
Верх ~ низ, верхів’я ~низина, верховина ~ низовина, вгорі ~внизу Пор. ще: ВЕРХНІЙ ~ НИЖНІЙ