-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний вели́чний вели́чна вели́чне вели́чні
родовий вели́чного вели́чної вели́чного вели́чних
давальний вели́чному вели́чній вели́чному вели́чним
знахідний вели́чний, вели́чного вели́чну вели́чне вели́чні, вели́чних
орудний вели́чним вели́чною вели́чним вели́чними
місцевий на/у вели́чному, вели́чнім на/у вели́чній на/у вели́чному, вели́чнім на/у вели́чних

Словник синонімів

ВЕЛИ́ЧНИЙ (який своєю величиною, грандіозністю, силою прояву або наявністю чогось видатного, надзвичайного викликає подив, захоплення), ВЕЛИЧА́ВИЙ, ГРАНДІО́ЗНИЙ, МОНУМЕНТА́ЛЬНИЙ, ЦА́РСТВЕНИЙкнижн. рідко.Я сумую за вами, величні Карпати... (М. Нагнибіда); Колись Тарас Григорович.. захоплювався величавою картиною повені на Дніпрі (В. Дарда); Поетові влаштували грандіозну овацію; Коли їхати вниз по Печорі човном і дивитись збоку, то ліс.. справляє враження чогось монументального, стихійного, загадкового (В. Гжицький); Люда трималася з царственою гідністю жінки, яка не тільки багато пережила, але й багато зрозуміла за дуже короткий час (Л. Первомайський).
ВЕЛИ́ЧНИЙ (який викликає почуття урочистості, піднесеності), ВЕЛИЧА́ВИЙ, УРОЧИ́СТИЙ, МАЄСТАТИ́ЧНИЙзах.Величний рев органа наповнив усю церкву (О. Довженко); Гриміла величава музика; Тиша, тиша довкола - повна, урочиста (О. Гончар); Рухи в нього були маєстатичні, мов виконував він урочистий ритуал (П. Загребельний).
ПОВА́ЖНИЙ (який відзначається серйозною, гідною поведінкою, викликає повагу оточення своїм зовнішнім виглядом, манерами), СОЛІ́ДНИЙ, ГІ́ДНИЙдіал., ІМПОЗА́НТНИЙкнижн., РЕСПЕКТА́БЕЛЬНИЙкнижн.; ВЕЛИ́ЧНИЙ, ВЕЛИЧА́ВИЙ, САНОВИ́ТИЙ, ВА́ЖНИЙрозм., ВАЖНЮ́ЩИЙпідсил. розм., ВЕЛЬБУ́ЧНИЙдіал. (який тримається з великою гідністю). Курбала пригадав Кирилових батьків, що з діда-прадіда були рудокопами, .. зразковими поважними робітниками (О. Досвітній); Солідний молодий узбек просто заражав своєю дужістю і підкоряв щирістю та бездоганною мовою (І. Ле); Ми не зуміємо так, бо то ж і митці удавати Чи то Таїду, чи гідну матрону, чи навіть Доріду, Що без одежі виходить на сцену... (переклад М. Зерова); Вона-то була не лише моєю вчителькою в школі, але вчителькою і приятелькою і поза нею.Імпозантна, достойна жінка, що могла мірятись в дискусії хоч би з ким (О. Кобилянська); Розкриває [кінофільм] потаємні куточки душ зовні респектабельних людей (з газети); В блакитній сукні, в пишному вишневому кунтуші, з золотими позументами, в золотій діадемі на темно-русих розкішних косах, Гризельда Замойська була велична на взір, неначе якась цариця (І. Нечуй-Левицький); Ганна Гаврилівна була ще досить вродлива та величава (О. Ільченко); На всю околицю краля, здається, на всьому світі не знайти такої гарної та сановитої дівчини, як вона! (О. Стороженко); Їде син твій перед військом, Важний та хороший, І везе з собою славу І багато грошей (Я. Щоголів).
ШАНО́ВНИЙ (гідний поваги, пошани - часто у ввічливому звертанні), ШАНО́ВАНИЙ, ПОВА́ЖАНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПОШТИ́ВИЙ[ПОЧТИ́ВИЙ]розм.,ЧЕ́СНИЙрозм.,ВЕЛЕ́БНИЙзаст.,ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ підсил. заст.,ВАШЕ́ЦЬКИЙ[ВАШЕ́СЬКИЙ] заст.,ВЕЛИ́ЧНИЙ заст.- Чи дозволиш мені просити твоєї руки в твого шановного ясновельможного панотця? (І. Нечуй-Левицький); Батько був поважаний та шанований чоловік, роботяга, яких на світі мало (Ю. Збанацький); Людям літнім і поважним він шанобливо тримав стремена (З. Тулуб); [Годвінсон:] Вас поважаючи, Едіто гідна, я зостаюсь (Леся Українка); - А хто ж вони, батьки твої старі? Либонь, поштиві ґазди та багаті (С. Голованівський); - Дякую щиро, громадо чесна! - зворушено сказав Грицько Авраменко (А. Головко); [Люцій:] Велебний отче, невже оце твоє останнє слово? (Леся Українка); Задзвонили в усі дзвони, З гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Т. Шевченко); А я роду не такого, щоб любила ледачого, а я роду вашецького, - люблю сина отецького (Словник Б. Грінченка); Каже милий, що ми будем Жити-панувати, І величні з нами люде - Знай бенкетувати (П. Куліш).