-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив вду́муватися, вду́муватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вду́муймося, вду́муймось
2 особа вду́муйся, вду́муйсь вду́муйтеся, вду́муйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вду́муватимуся, вду́муватимусь вду́муватимемося, вду́муватимемось, вду́муватимемся
2 особа вду́муватимешся вду́муватиметеся, вду́муватиметесь
3 особа вду́муватиметься вду́муватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа вду́муюся, вду́муюсь вду́муємося, вду́муємось, вду́муємся
2 особа вду́муєшся вду́муєтеся, вду́муєтесь
3 особа вду́мується вду́муються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
вду́муючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. вду́мувався, вду́мувавсь вду́мувалися, вду́мувались
жін. р. вду́мувалася, вду́мувалась
сер. р. вду́мувалося, вду́мувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
вду́мувавшись

Словник синонімів

ВДУ́МУВАТИСЯв що (зосереджено думаючи, намагатися зрозуміти суть чого-небудь, розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ[УГЛИ́БЛЮВАТИСЯ], ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ[УГЛИБЛЯ́ТИСЯ], ЗАГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ПОРИНА́ТИ (у спол. зі сл. вдумки, удуми). - Док.: вду́матися, вгли́битися[угли́битися], загли́битися, пори́нути. Капітан уважно стежив за його обличчям, вслухався в його голос, вдумувався в слова (Д. Ткач); Вглиблюватися в тайни батьківської любові не дозволяли йому його вік і хвилеве огірчення (А. Крушельницький); Він говорив з очима, втупленими в землю, немов углублявся в своє внутрішнє життя (І. Франко); Саме в той час, коли обоє вони сиділи, цілком заглибившись у власні думки, двері тихо прочинилися (В. Собко); Вони [в’язні] сиділи,.. поринувши у важкі думи (С. Скляренко).

Словник відмінків

Інфінітив вду́муватися, вду́муватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вду́муймося, вду́муймось
2 особа вду́муйся, вду́муйсь вду́муйтеся, вду́муйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вду́муватимуся, вду́муватимусь вду́муватимемося, вду́муватимемось, вду́муватимемся
2 особа вду́муватимешся вду́муватиметеся, вду́муватиметесь
3 особа вду́муватиметься вду́муватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа вду́муюся, вду́муюсь вду́муємося, вду́муємось, вду́муємся
2 особа вду́муєшся вду́муєтеся, вду́муєтесь
3 особа вду́мується вду́муються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
вду́муючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. вду́мувався, вду́мувавсь вду́мувалися, вду́мувались
жін. р. вду́мувалася, вду́мувалась
сер. р. вду́мувалося, вду́мувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
вду́мувавшись

Словник синонімів

ВДУ́МУВАТИСЯв що (зосереджено думаючи, намагатися зрозуміти суть чого-небудь, розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ[УГЛИ́БЛЮВАТИСЯ], ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ[УГЛИБЛЯ́ТИСЯ], ЗАГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ПОРИНА́ТИ (у спол. зі сл. вдумки, удуми). - Док.: вду́матися, вгли́битися[угли́битися], загли́битися, пори́нути. Капітан уважно стежив за його обличчям, вслухався в його голос, вдумувався в слова (Д. Ткач); Вглиблюватися в тайни батьківської любові не дозволяли йому його вік і хвилеве огірчення (А. Крушельницький); Він говорив з очима, втупленими в землю, немов углублявся в своє внутрішнє життя (І. Франко); Саме в той час, коли обоє вони сиділи, цілком заглибившись у власні думки, двері тихо прочинилися (В. Собко); Вони [в’язні] сиділи,.. поринувши у важкі думи (С. Скляренко).