ВКЛИ́НЮВАТИСЯ[УКЛИ́НЮВАТИСЯ]у що (міститися клином, вузькою смугою в чому-небудь), ВРІ́ЗУВАТИСЯ[УРІ́ЗУВАТИСЯ], ВРІЗА́ТИСЯ[УРІЗА́ТИСЯ], ВГАНЯ́ТИСЯ[УГАНЯ́ТИСЯ], ВГО́НИТИСЯ[УГО́НИТИСЯ]рідше,ВДАВА́ТИСЯ[УДАВА́ТИСЯ]рідше. - Док.: вклини́тися[уклини́тися], врі́затися[урі́затися], ввігна́тися[увігна́тися], вгна́тися[угна́тися], вда́тися[уда́тися]. Тільки у двох чи трьох місцях жовтіли обмілини, які вузенькими смужками вклинювалися в берег (О. Донченко); Це гористе місце мальовничим півострівцем врізувалося в річище Пруту (Ірина Вільде); Глибокою долиною врізається вона [річка] між скелисті гори і співає свою весняну пісню (С. Чорнобривець); Перед Левантиною лежала стежка, що вганялася вглиб гаю (Б. Грінченко); Найбільшою частиною - Лановим - увігналось це село в польові простори (Є. Кротевич); Місце над морем. Море вдається затокою в скелистий берег (Леся Українка).

УДАВА́ТИСЯ[ВДАВА́ТИСЯ] (завершуватися, здійснюватися успішно), ВИХО́ДИТИ, ЛА́ДИТИСЯ, ЛАДНА́ТИСЯрозм., ВИГОРЯ́ТИ[ВИГОРА́ТИрідше]розм.; ВИТАНЦЬО́ВУВАТИСЯрозм. - Док.: уда́тися[вда́тися], ви́йти, ви́горіти, ви́танцюватися. Грицько мучився зараз, хоч і намагався приховати це і розповідати якомога спокійніш. І це йому навіть удавалося (А. Головко); Банкет вийшов на славу (Панас Мирний); Без учителя чогось діло не ладилось, і співи скоро спинилися (С. Васильченко); Сподіваюсь, що і з "Хліборобом" діло вигорить (Леся Українка).

УДА́ТИСЯ[ВДА́ТИСЯ] (мати від народження, від природи певні якості), УРОДИ́ТИСЯ[ВРОДИ́ТИСЯ], ЗАРОДИ́ТИСЯзаст., ЗАВДА́ТИСЯзаст. - Недок.: удава́тися[вдава́тися], заро́джуватися, завдава́тися. Порфир, бач, русявий удався (О. Гончар); Люди дивуються, що я весела.. А я зроду така вдалася (Марко Вовчок); Чорнобрива, кароока, Вилитая мати. Тілько смутна, невесела... Чого б сумувати? Або, може, вже такою воно й уродилось? (Т. Шевченко); - Та й недобрий же який цей Грицько.. І зародиться таке лихе, і завдасться таке люте! (Панас Мирний).

ЩАСТИ́ТИбезос. кому (складатися щасливо, успішно), ТАЛАНИ́ТИ, ВЕЗТИ́, ВДАВА́ТИСЯ[УДАВА́ТИСЯ], ФОРТУ́НИТИ, ВЕСТИ́СЯрозм., ІТИ́СЯ[ЙТИ́СЯ]розм., ЩАСТИ́ТИСЯрозм., ПЛУ́ЖИТИрозм. рідко, ДОБРИ́ТИСЯдіал., ПАЙДИ́ТИдіал. - Док.: пощасти́ти, поталани́ти, повезти́, підвезти́, вда́тися[уда́тися], пофорту́нити, повести́ся, піти́ся, пощасти́тисярозм. рідше.Жили [хлопці] .. у дружбі, в мирі. Взагалі, як кажуть, їм щастило (П. Дорошенко); Не кожному таланить до неї [квітки едельвейс] добратись (з газети); Іван усе програвав і сердивсь; Каленикові везло: йшла раз у раз карта (М. Коцюбинський); Боролися ви один з одним, і.. тішилися, коли одному удавалося побороти другого (Г. Хоткевич); Іще не вдавалось нікому отак переплисти ріку (М. Упеник); - Гарного маєте, братова, сина. А мені не фортунить на сина, - з жалем говорить [Мирон] до Галі (М. Стельмах); Коли не ведеться, то й курка не несеться (прислів’я); Який той Тимошко щасливий!Йому все йдеться!Все йому йде в руку! (І. Нечуй-Левицький); Досі в Бориславі йому щастилося: він надибав на кілька багатих жил воску (І. Франко); Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, .. - гляди й подохне або вовк поїсть (збірник "Україна сміється"); Таки мені не добриться: .. поковзнулась і впала (Словник Б. Грінченка); Йому не пайдить на коні, а на воли пайдить найбільше (Словник Б. Грінченка).