-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | вгріба́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | вгріба́ймо |
2 особа | вгріба́й | вгріба́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | вгріба́тиму | вгріба́тимемо, вгріба́тимем |
2 особа | вгріба́тимеш | вгріба́тимете |
3 особа | вгріба́тиме | вгріба́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | вгріба́ю | вгріба́ємо, вгріба́єм |
2 особа | вгріба́єш | вгріба́єте |
3 особа | вгріба́є | вгріба́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
вгріба́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | вгріба́в | вгріба́ли |
жін. р. | вгріба́ла |
сер. р. | вгріба́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
вгріба́вши |
Словник синонімів
ЗАКО́ПУВАТИ кого, що в що, в чому і без додатка (зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким), ЗАРИВА́ТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ВКО́ПУВАТИ [УКО́ПУВАТИ], ВРИВА́ТИ [УРИВА́ТИ], ВГРІБА́ТИ [УГРІБА́ТИ], ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ кого, що в чому, рідко. - Док.: закопа́ти, зари́ти, загребти́, вкопа́ти [укопа́ти], ври́ти [ури́ти], вгребти́ [угребти́], загрома́дити. Люди кинулись ховати своє добро: закопували в землю намисто, полотна, рушники, ховали в ожередах свитки та кожухи (І. Нечуй-Левицький); Побігло [хлоп’я] до кутка, прорило в долівці ямку, положило гроші і, заривши, знову сіло коло бочки (Панас Мирний); - Буває і так: якесь стерво копає, копає комусь яму, аж з шкури вилазить, а в цій же ямі і загрібають його шкуру (М. Стельмах); Партизани під командуванням Тура вкопали під рейки три авіабомби (М. Стельмах); - Тепер троянці в западні. Живцем в землі їх загромадим, Разком на той світ одпровадим (І. Котляревський).