-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив вгоро́джувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вгоро́джуймо
2 особа вгоро́джуй вгоро́джуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вгоро́джуватиму вгоро́джуватимемо, вгоро́джуватимем
2 особа вгоро́джуватимеш вгоро́джуватимете
3 особа вгоро́джуватиме вгоро́джуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа вгоро́джую вгоро́джуємо, вгоро́джуєм
2 особа вгоро́джуєш вгоро́джуєте
3 особа вгоро́джує вгоро́джують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
вгоро́джуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. вгоро́джував вгоро́джували
жін. р. вгоро́джувала
сер. р. вгоро́джувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
вгоро́джуваний
Безособова форма
вгоро́джувано
Дієприслівник
вгоро́джувавши

Словник синонімів

ВСТРОМЛЯ́ТИ[УСТРОМЛЯ́ТИ]що (уводити щось гостре всередину чогось), ВСТРО́МЛЮВАТИ[УСТРО́МЛЮВАТИ], ЗАСТРО́МЛЮВАТИ, ЗАСТРОМЛЯ́ТИ, СТРОМЛЯ́ТИ, ВТИКА́ТИ[УТИКА́ТИ], ЗАТИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИчим,ВГЛИ́БЛЮВАТИ[УГЛИ́БЛЮВАТИ]рідше; ВГАНЯ́ТИ[УГАНЯ́ТИ], ВГОРО́ДЖУВАТИ[УГОРО́ДЖУВАТИ], ВСА́ДЖУВАТИ[УСА́ДЖУВАТИ], ВГА́ЧУВАТИ[УГА́ЧУВАТИ] (з силою); ВПИНА́ТИ[УПИНА́ТИ], ВПИНА́ТИСЯ[УПИНА́ТИСЯ], ВПИВА́ТИСЯ[УПИВА́ТИСЯ]чим (зубами, жалом). - Док.: встроми́ти[устроми́ти], застроми́ти, строми́ти, вткну́ти[уткну́ти], ввіткну́ти[увіткну́ти], заткну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти, вгли́бити[угли́бити], ввігна́ти[увігна́ти], вгна́ти[угна́ти], вгороди́ти[угороди́ти], всади́ти[усади́ти], вгати́ти[угати́ти], вп’ясти́[уп’ясти́], впну́ти[упну́ти], впну́тися[упну́тися], впи́тися[упи́тися]. Я встромляв в неї чотири палички, і картоплина перетворювалась на коняку (І. Багмут); Комар присів на лоб, Щоб з усієї сили свій гострий носик устромить (Л. Глібов); Він втикає у землю заступа і чекає (О. Донченко); Писар.. уткнув пакет в щілину дверей (І. Нечуй-Левицький); Дід постукав обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок за цвяшком (З. Тулуб); Узяв [Пищимуха] вилки, з розгону вгородив їх у стегно качки й підняв його вгору (Панас Мирний); - Чоловік із жалю ніж би собі в груди всадив (О. Кобилянська); Він підскочив до саней і з розмаху вгатив сокиру в рожен (М. Стельмах); Вп’ясти кігті в руку; Собака впивається зубами в тіло (А. Хижняк).
ПОМІЩА́ТИ (надавати місце комусь, чомусь, розташовувати що-небудь десь), ВМІЩА́ТИ[УМІЩА́ТИ], ВМІ́ЩУВАТИ[УМІ́ЩУВАТИ], ПРИМІЩА́ТИ[ПРИМІ́ЩУВАТИ], ПРИСТРО́ЮВАТИ, ПРИМО́ЩУВАТИрозм.,ПРИСТОСО́ВУВАТИрозм.,ВГОРО́ДЖУВАТИ[УГОРО́ДЖУВАТИ]діал.;ВСА́ДЖУВАТИ[УСА́ДЖУВАТИ] (про живі істоти - саджати всередину чогось). - Док.: помісти́ти, вмісти́ти[умісти́ти], примісти́ти, пристро́їти, примости́ти, пристосува́ти, вгороди́ти[угороди́ти], всади́ти[усади́ти]. На другий день Онисько перевіз Йосипову худібчину і помістив у противній через сіни хаті (Панас Мирний); Денис Іванович.. вивертає з коренем холоднуваті гриби і ледве вміщує їх в руках (М. Стельмах); Орест уміщує бюст під рослиною, а дошку ставить тим часом біля стіни (Леся Українка); На возі Аниця за погонича сіла спереду, а Йвана примістила іззаду (Лесь Мартович); В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин (В. Собко); Маланка примощує зручніш прядку і починає прясти (Ю. Яновський); Тарантас був місткий. Два чемодани Долгова стали позаду кузова, саквояж - на передній лавочці, поруч з клунком Шевченка, а Шевченків чемодан ямщик пристосував у себе в ногах (З. Тулуб); Ізтрудом, при помочі панича З., вгородив його [мішок] на поличку над своєю головою (І. Франко); - У клітку золоту Всаджу тебе [пташку] я сам І все, чого захочеш, Тобі я радо дам! (І. Франко). - Пор. 1. кла́сти, 1. ста́вити.