-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ввігна́тися, ввігна́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вжені́мося, вжені́мось, вжені́мся
2 особа вжени́ся, вжени́сь вжені́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вжену́ся, вжену́сь вженемо́ся, вженемо́сь, вжене́мся
2 особа вжене́шся вженете́ся, вженете́сь
3 особа вжене́ться вжену́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ввігна́вся, ввігна́всь ввігна́лися, ввігна́лись
жін.р. ввігна́лася, ввігна́лась
сер.р. ввігна́лося, ввігна́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ввігна́вшись

Словник синонімів

ВКЛИ́НЮВАТИСЯ[УКЛИ́НЮВАТИСЯ]у що (міститися клином, вузькою смугою в чому-небудь), ВРІ́ЗУВАТИСЯ[УРІ́ЗУВАТИСЯ], ВРІЗА́ТИСЯ[УРІЗА́ТИСЯ], ВГАНЯ́ТИСЯ[УГАНЯ́ТИСЯ], ВГО́НИТИСЯ[УГО́НИТИСЯ]рідше,ВДАВА́ТИСЯ[УДАВА́ТИСЯ]рідше. - Док.: вклини́тися[уклини́тися], врі́затися[урі́затися], ввігна́тися[увігна́тися], вгна́тися[угна́тися], вда́тися[уда́тися]. Тільки у двох чи трьох місцях жовтіли обмілини, які вузенькими смужками вклинювалися в берег (О. Донченко); Це гористе місце мальовничим півострівцем врізувалося в річище Пруту (Ірина Вільде); Глибокою долиною врізається вона [річка] між скелисті гори і співає свою весняну пісню (С. Чорнобривець); Перед Левантиною лежала стежка, що вганялася вглиб гаю (Б. Грінченко); Найбільшою частиною - Лановим - увігналось це село в польові простори (Є. Кротевич); Місце над морем. Море вдається затокою в скелистий берег (Леся Українка).

Словник відмінків

Інфінітив ввігна́тися, ввігна́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вжені́мося, вжені́мось, вжені́мся
2 особа вжени́ся, вжени́сь вжені́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вжену́ся, вжену́сь вженемо́ся, вженемо́сь, вжене́мся
2 особа вжене́шся вженете́ся, вженете́сь
3 особа вжене́ться вжену́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ввігна́вся, ввігна́всь ввігна́лися, ввігна́лись
жін.р. ввігна́лася, ввігна́лась
сер.р. ввігна́лося, ввігна́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ввігна́вшись

Словник синонімів

ВКЛИ́НЮВАТИСЯ[УКЛИ́НЮВАТИСЯ]у що (міститися клином, вузькою смугою в чому-небудь), ВРІ́ЗУВАТИСЯ[УРІ́ЗУВАТИСЯ], ВРІЗА́ТИСЯ[УРІЗА́ТИСЯ], ВГАНЯ́ТИСЯ[УГАНЯ́ТИСЯ], ВГО́НИТИСЯ[УГО́НИТИСЯ]рідше,ВДАВА́ТИСЯ[УДАВА́ТИСЯ]рідше. - Док.: вклини́тися[уклини́тися], врі́затися[урі́затися], ввігна́тися[увігна́тися], вгна́тися[угна́тися], вда́тися[уда́тися]. Тільки у двох чи трьох місцях жовтіли обмілини, які вузенькими смужками вклинювалися в берег (О. Донченко); Це гористе місце мальовничим півострівцем врізувалося в річище Пруту (Ірина Вільде); Глибокою долиною врізається вона [річка] між скелисті гори і співає свою весняну пісню (С. Чорнобривець); Перед Левантиною лежала стежка, що вганялася вглиб гаю (Б. Грінченко); Найбільшою частиною - Лановим - увігналось це село в польові простори (Є. Кротевич); Місце над морем. Море вдається затокою в скелистий берег (Леся Українка).