-1-
дієслово доконаного виду
(виконати, задовольнити)

Словник відмінків

Інфінітив вво́лити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вво́льмо
2 особа вволь вво́льте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вво́лю вво́лимо, вво́лим
2 особа вво́лиш вво́лите
3 особа вво́лить вво́лять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. вво́лив вво́лили
жін.р. вво́лила
сер.р. вво́лило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
вво́лений
Безособова форма
вво́лено
Дієприслівник
вво́ливши

Словник фразеологізмів

во́лити / вво́лити во́лю чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко); [Мавка:] Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка).

Словник відмінків

Інфінітив вво́лити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   вво́льмо
2 особа вволь вво́льте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вво́лю вво́лимо, вво́лим
2 особа вво́лиш вво́лите
3 особа вво́лить вво́лять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. вво́лив вво́лили
жін.р. вво́лила
сер.р. вво́лило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
вво́лений
Безособова форма
вво́лено
Дієприслівник
вво́ливши

Словник фразеологізмів

во́лити / вво́лити во́лю чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко); [Мавка:] Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка).