ПРАЦЮВА́ТИ (затрачаючи фізичну й розумову енергію, брати участь у створенні матеріальних і духовних цінностей),ПРАЦЮВА́ТИСЯзаст.; ТРУДИ́ТИСЯ, ШТУРМУВА́ТИщо, ТРУЖДА́ТИСЯзаст. (старанно, наполегливо); РОБИ́ТИ (перев. про фізичну працю); ПРІ́ТИрозм.,ПОТІ́ТИрозм.,МОЗО́ЛИТИСЯрозм.,ГАРУВА́ТИ[ГЕРУВА́ТИ][ГИРУВА́ТИ]заст.,КРЯ́ЖИТИдіал.,УВИХА́ТИСЯ[ВВИХА́ТИСЯ]діал. (важко, напружено, без відпочинку); ДБА́ТИрозм. (перев. заробляючи). Чесно трудиться Порфир. Ревно працює сам, не дає лінуватися і своєму підручному (О. Гончар); І молодий, що тільки перший рік учителює, вчитель і сторож Кирило Криворукий працюються з усієї сили (Б. Грінченко); - Доведеться їхати до Києва. Там штурмуватиму свою тему (П. Автомонов); Заверховодили пани Польські в Гетьманському, як у себе на царстві.. І все кругом мовчало, терпіло, слухало й робило (Панас Мирний); - Дивлюся, а серед них [бандитів] Мартин, синок нашого сільського дуки, а я в нього з самого дитинства у наймах прів (Ю. Збанацький); Се певно якась учителька, що мозолиться цілу днину з дітьми (О. Кобилянська); Гарував [Матвій] день повз день і запрацьовані гроші складав в дерев’яну скриньку під ліжком (Мирослав Ірчан); Коло худоби треба ходити і день і ніч, а ви будете доста мати на своїй голові, хоч би Сава й як ураз із вами увихався (О. Кобилянська); [Тірца:] А ти будуй нову для себе хату, не на могилу, на оселю дбай, щоб не була чужою в ріднім краю (Леся Українка).

ПО́РАТИСЯ (виконувати якусь, перев. хатню, роботу, займатися дрібними, перев. господарськими, справами тощо), КЛОПОТА́ТИСЯ, КЛОПОТА́ТИрідше, ОРУ́ДУВАТИрозм.,ТОВКТИ́СЯрозм.,ЧОВПТИ́СЯрозм.,МОРО́ЧИТИСЯрозм., КОПИРСА́ТИСЯрозм.,КУЙО́ВДИТИСЯфам.,ВОРОЖИ́ТИжарт.,ПРА́ВИТИСЯзаст.,УВИХА́ТИСЯ[ВВИХА́ТИСЯ]діал.До хати йому йти не хотілося. Без будь-якої потреби він порався в коморі біля засік з добірним зерном (А. Шиян); Під казаном з літеплом ледве тліло сяке-таке багаття. Мати, видимо, ще з ночі клопочеться з пранням (І. Ле); [Настя:] Еге, доню, ти клопочи, порядкуй, душко моя, а я в кунпанії посиджу... (М. Кропивницький); Ольга легко орудувала на кухоньці, робота просто співала в її руках (П. Дорошко); А той, про кого дівчина думала, тим часом товкся та клопотавсь по господарству (Б. Грінченко); Перегуда одімкнув знову кузню і човпся там з ранку до ночі (А. Іщук); Марія примусила його майже всю ніч морочитися на кухні (В. Собко); Вона ще чогось там куйовдилась коло печі, щось наказувала Іваньці, коли двері відчинились (Грицько Григоренко); Кіра Василівна ворожила біля вазочок з варенням, домашнім печивом, потім розлила чай (П. Кочура); З раннього ранку і до пізньої ночі вона все на ногах, все нишпорить, правиться і в хаті і надворі, і коло печі (Панас Мирний); Бабня ввихалася - Андрієві годила. Сестри жінчині вже п’яту піч дарунків випікали (Я. Качура). - Пор. 1. вози́тися, 2. господарюва́ти.