-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | вва́лювати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | вва́люймо |
2 особа | вва́люй | вва́люйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | вва́люватиму | вва́люватимемо, вва́люватимем |
2 особа | вва́люватимеш | вва́люватимете |
3 особа | вва́люватиме | вва́люватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | вва́люю | вва́люємо, вва́люєм |
2 особа | вва́люєш | вва́люєте |
3 особа | вва́лює | вва́люють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
вва́люючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | вва́лював | вва́лювали |
жін. р. | вва́лювала |
сер. р. | вва́лювало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
вва́лювавши |
Словник синонімів
ВХО́ДИТИ [УХО́ДИТИ], ВВІХО́ДИТИ [УВІХО́ДИТИ] (ідучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАХО́ДИТИ, ВСТУПА́ТИ [УСТУПА́ТИ], ПЕРЕСТУПА́ТИ ПОРІ́Г, СТУПА́ТИ розм., ЗАСТУПА́ТИ розм.; ВПЛИВА́ТИ [УПЛИВА́ТИ] (плавно, повільно); ВВА́ЛЮВАТИСЯ [УВА́ЛЮВАТИСЯ], ВВА́ЛЮВАТИ розм. (важкою ходою, незграбно); ВДИРА́ТИСЯ [УДИРА́ТИСЯ], ВРИВА́ТИСЯ [УРИВА́ТИСЯ] (швидко, з шумом або силоміць); ПРОСО́ВУВАТИСЯ, ПРОСУВА́ТИСЯ, ВПИХА́ТИСЯ [УПИХА́ТИСЯ] розм. (протискуючись між кимсь). - Док.: ввійти́ [увійти́], зайти́, вступи́ти [уступи́ти], переступи́ти порі́г, ступи́ти, заступи́ти, впливти́ [упливти́], ввали́тися [ували́тися], ввали́ти, вде́ртися [уде́ртися], урва́тися, ввірва́тися [увірва́тися], вти́ритися [ути́ритися] фам. просу́нутися, впхну́тися [увіпхну́тися] [упхну́тися], впха́тися [увіпха́тися] [упха́тися]. Погиба входить до майстерні (М. Стельмах); Увіходжу в сіни - справді чутно бучу.. Уходжу в хату.. Буча зразу стихла (Панас Мирний); Чаювати Купріян любив сам у своєму кабінеті, куди не мав права ніхто заходити (Григорій Тютюнник); Одкриваються сіни й видко, як у них вступає знадвору Публій (Леся Українка); Уступаю у другу світлицю - за столом сидить молодиця (Марко Вовчок); Бояри, городські старці, мужі ліпші й нарочиті, статечно впливали в церкву (П. Загребельний); Ось і лізе Черевань, сопучи, через поріг. Уваливсь у хату (П. Куліш); Крізь раптом відчинені двері до кімнати вдерлося четверо людей (О. Досвітній); До спальні вривається заплаканий Ігор (В. Кучер); У двері просовується якась дивовижна фігура (Г. Хоткевич).