-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | вберіга́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | вберіга́ймо |
2 особа | вберіга́й | вберіга́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | вберіга́тиму | вберіга́тимемо, вберіга́тимем |
2 особа | вберіга́тимеш | вберіга́тимете |
3 особа | вберіга́тиме | вберіга́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | вберіга́ю | вберіга́ємо, вберіга́єм |
2 особа | вберіга́єш | вберіга́єте |
3 особа | вберіга́є | вберіга́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
вберіга́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | вберіга́в | вберіга́ли |
жін. р. | вберіга́ла |
сер. р. | вберіга́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
вберіга́вши |
Словник синонімів
БЕРЕГТИ́ (дбайливо ставитися до кого-, чого-небудь), ОБЕРІГА́ТИ, УБЕРІГА́ТИ [ВБЕРІГА́ТИ], ЖАЛІ́ТИ, ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ рідше, ЖА́ЛУВАТИ рідше, ЩАДИ́ТИ підсил. - Док.: зберегти́, оберегти́, уберегти́ [вберегти́], пожалі́ти, пошкодува́ти, пожалкува́ти, пожа́лувати, пощади́ти. "Ось так, як ми саджанці, так ви дітей наших бережіть", - могла б ця молода жінка зараз сказати Марисі Павлівні (О. Гончар); - Аби тільки землю руську вберегти, щоб її чужі пси не розхапали (А. Хижняк); - Пустився в бійку - чуба не жалій! (прислів’я); Василя Назаровича Боженка любили всі, хто не шкодував власного життя для революції (О. Довженко); Він думав, як же повести бойові дії, щоб щадити життя кожного бійця (Ю. Смолич). - Пор. 1. оберіга́ти.
ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ [ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ], УБЕРІГА́ТИ [ВБЕРІГА́ТИ], ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що, УСТУПА́ТИСЯ [ВСТУПА́ТИСЯ] за кого-що, ЗАСТУПА́ТИ розм., ЗАБОРОНЯ́ТИ заст., ЗБОРОНЯ́ТИ заст., КРИ́ТИ заст. - Док.: захисти́ти, оборони́ти, уборони́ти [вборони́ти] рідко відборони́ти, убезпе́чити [вбезпе́чити], уберегти́ [вберегти́], обста́ти, відсто́яти, обсто́яти, посто́яти, уступи́тися [вступи́тися], заступи́ти, заборони́ти, зборони́ти. - Стратегічне завдання полягає в тому, щоб захищати Одесу (В. Кучер); - Я маю своє військо й зараз таки стану обороняти свої маєтності (І. Нечуй-Левицький); Слава тому, хто боронить Вітчизну тут, у тилу (В. Сосюра); - А пам’ятаєте вчительку в Каховці, що ви її від стражників на пристані відбороняли? (О. Гончар); Вона із зброєю в руках відстоюватиме честь і незалежність своєї Батьківщини (В. Кучер); Я землю свою Обстоював серцем юнацьким в бою (М. Стельмах); Наш народ завжди стоїть за мир (П. Воронько); - Хлопці, вступіться! - верескнула дівчина, ховаючись за плечі Громійчука і Василька (І. Волошин); Ну, то рушаймо, люди, святу правду заступити (П. Панч); Я знов став добрим сином, працював за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (О. Стороженко); Потім загримало відкись: "Гаттоне! Бог проти тебе - ніхто не збороне" (П. Грабовський); Розпуджено ґвалтом недолі орлів, Що люд од напасників крили (М. Старицький). - Пор. 1. охороня́ти.
ОБЕРІГА́ТИ (вживати які-небудь заходи для захисту когось, чогось, запобігання чомусь небезпечному, небажаному, шкідливому), БЕРЕГТИ́, УБЕРІГА́ТИ [ВБЕРІГА́ТИ], ОХОРОНЯ́ТИ, ЗАХИЩА́ТИ, ПИЛЬНУВА́ТИ, ЗАСТРАХО́ВУВАТИ, ОГОРО́ДЖУВАТИ від чого і без додатка, рідше, СОКОТИ́ТИ діал., ВАРУВА́ТИ діал. - Док.: оберегти́, уберегти́ [вберегти́], охорони́ти, захисти́ти, припильнува́ти, застрахува́ти, огороди́ти. Ухопила вона його в обійми, тісно притулила до себе, немов хотіла сховати, оберегти від якоїсь лихої потужної сили (Леся Українка); Бійці Михайла полюбили; де він, там і вони були, Його від смерті берегли (В. Сосюра); М’яка підстилка з опалого листя охороняє їх [підсніжники] від замерзання (з посібника); Далеко тягся довгий ряд столів, поставлених надворі й прикритих зверху полотняним навісом на стовпчиках, щоб захищати од гарячого літнього сонця столи й високих гостей (І. Нечуй-Левицький); Я ж завжди В скруті якійсь біля тебе й від лиха тебе захищаю (переклад Б. Тена); Ці козаки висилали од себе в степи пікети й розвідки, і цим побитом пильнували край од татар і ногайців (О. Стороженко); Вдень вона [Катерина] становила його на ноги, навчала ходити, а вночі пильнувала сон (С. Чорнобривець); Мар’ян, коли б міг, огороджував би не тільки село, але й всю землю від лихого помислу і ока (М. Стельмах); Наближалося якесь небезпечне місце, бо ось Тимофій підкотив холоші, а нам велів переходити на передню талбу та сокотити ноги (Г. Хоткевич); Од огня варувала, од огня і од води (Словник Б. Грінченка). - Пор. 3. берегти́.
РЯТУВА́ТИ (діючи відповідним чином, відвертати якусь загрозу, небезпеку, загибель від кого-, чого-небудь), ВИРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ [УРЯТО́ВУВАТИ], ВБЕРІГА́ТИ [УБЕРІГА́ТИ], УКРИВА́ТИ [ВКРИВА́ТИ], ЗАРЯТО́ВУВАТИ розм., СПАСА́ТИ розм., ОБРЯТО́ВУВАТИ заст. - Док.: ви́рятувати, врятува́ти [урятува́ти], порятува́ти, відрятува́ти, вберегти́ [уберегти́], укри́ти [вкри́ти], зарятува́ти, спасти́, обрятува́ти. - Моя розповідь.. буде розповіддю про те, як я тонув і як мене рятували (Ю. Яновський); [Яків:] Мене двічі з петлі вирятовували (М. Кропивницький); Командир думає пекучу думку: як повідомити своїх, як урятувати загін? (О. Донченко); А як ти вбережеш отару від лютої вовчої зграї? (О. Донченко); - Хто укрив людей від муки, Де той сміливий богатир? (П. Воронько); Дай нам силу - вирвать руки Із обіймів їх [кайданів] цупких, Зарятуй від скону-муки, Тхни огнем надій палких (П. Грабовський); В Збараж збіглись із сіл та містечок польські шляхтичі,.. спасаючи своє життя од загонів Кривоноса (І. Нечуй-Левицький); Її обрятували парубки та дівчата, вибігши на її крик та погасивши пожежу (Б. Грінченко).
Словник відмінків
Інфінітив | вберіга́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | вберіга́ймо |
2 особа | вберіга́й | вберіга́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | вберіга́тиму | вберіга́тимемо, вберіга́тимем |
2 особа | вберіга́тимеш | вберіга́тимете |
3 особа | вберіга́тиме | вберіга́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | вберіга́ю | вберіга́ємо, вберіга́єм |
2 особа | вберіга́єш | вберіга́єте |
3 особа | вберіга́є | вберіга́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
вберіга́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | вберіга́в | вберіга́ли |
жін. р. | вберіга́ла |
сер. р. | вберіга́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
вберіга́вши |
Словник синонімів
БЕРЕГТИ́ (дбайливо ставитися до кого-, чого-небудь), ОБЕРІГА́ТИ, УБЕРІГА́ТИ [ВБЕРІГА́ТИ], ЖАЛІ́ТИ, ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ рідше, ЖА́ЛУВАТИ рідше, ЩАДИ́ТИ підсил. - Док.: зберегти́, оберегти́, уберегти́ [вберегти́], пожалі́ти, пошкодува́ти, пожалкува́ти, пожа́лувати, пощади́ти. "Ось так, як ми саджанці, так ви дітей наших бережіть", - могла б ця молода жінка зараз сказати Марисі Павлівні (О. Гончар); - Аби тільки землю руську вберегти, щоб її чужі пси не розхапали (А. Хижняк); - Пустився в бійку - чуба не жалій! (прислів’я); Василя Назаровича Боженка любили всі, хто не шкодував власного життя для революції (О. Довженко); Він думав, як же повести бойові дії, щоб щадити життя кожного бійця (Ю. Смолич). - Пор. 1. оберіга́ти.
ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ [ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ], УБЕРІГА́ТИ [ВБЕРІГА́ТИ], ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що, УСТУПА́ТИСЯ [ВСТУПА́ТИСЯ] за кого-що, ЗАСТУПА́ТИ розм., ЗАБОРОНЯ́ТИ заст., ЗБОРОНЯ́ТИ заст., КРИ́ТИ заст. - Док.: захисти́ти, оборони́ти, уборони́ти [вборони́ти] рідко відборони́ти, убезпе́чити [вбезпе́чити], уберегти́ [вберегти́], обста́ти, відсто́яти, обсто́яти, посто́яти, уступи́тися [вступи́тися], заступи́ти, заборони́ти, зборони́ти. - Стратегічне завдання полягає в тому, щоб захищати Одесу (В. Кучер); - Я маю своє військо й зараз таки стану обороняти свої маєтності (І. Нечуй-Левицький); Слава тому, хто боронить Вітчизну тут, у тилу (В. Сосюра); - А пам’ятаєте вчительку в Каховці, що ви її від стражників на пристані відбороняли? (О. Гончар); Вона із зброєю в руках відстоюватиме честь і незалежність своєї Батьківщини (В. Кучер); Я землю свою Обстоював серцем юнацьким в бою (М. Стельмах); Наш народ завжди стоїть за мир (П. Воронько); - Хлопці, вступіться! - верескнула дівчина, ховаючись за плечі Громійчука і Василька (І. Волошин); Ну, то рушаймо, люди, святу правду заступити (П. Панч); Я знов став добрим сином, працював за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (О. Стороженко); Потім загримало відкись: "Гаттоне! Бог проти тебе - ніхто не збороне" (П. Грабовський); Розпуджено ґвалтом недолі орлів, Що люд од напасників крили (М. Старицький). - Пор. 1. охороня́ти.
ОБЕРІГА́ТИ (вживати які-небудь заходи для захисту когось, чогось, запобігання чомусь небезпечному, небажаному, шкідливому), БЕРЕГТИ́, УБЕРІГА́ТИ [ВБЕРІГА́ТИ], ОХОРОНЯ́ТИ, ЗАХИЩА́ТИ, ПИЛЬНУВА́ТИ, ЗАСТРАХО́ВУВАТИ, ОГОРО́ДЖУВАТИ від чого і без додатка, рідше, СОКОТИ́ТИ діал., ВАРУВА́ТИ діал. - Док.: оберегти́, уберегти́ [вберегти́], охорони́ти, захисти́ти, припильнува́ти, застрахува́ти, огороди́ти. Ухопила вона його в обійми, тісно притулила до себе, немов хотіла сховати, оберегти від якоїсь лихої потужної сили (Леся Українка); Бійці Михайла полюбили; де він, там і вони були, Його від смерті берегли (В. Сосюра); М’яка підстилка з опалого листя охороняє їх [підсніжники] від замерзання (з посібника); Далеко тягся довгий ряд столів, поставлених надворі й прикритих зверху полотняним навісом на стовпчиках, щоб захищати од гарячого літнього сонця столи й високих гостей (І. Нечуй-Левицький); Я ж завжди В скруті якійсь біля тебе й від лиха тебе захищаю (переклад Б. Тена); Ці козаки висилали од себе в степи пікети й розвідки, і цим побитом пильнували край од татар і ногайців (О. Стороженко); Вдень вона [Катерина] становила його на ноги, навчала ходити, а вночі пильнувала сон (С. Чорнобривець); Мар’ян, коли б міг, огороджував би не тільки село, але й всю землю від лихого помислу і ока (М. Стельмах); Наближалося якесь небезпечне місце, бо ось Тимофій підкотив холоші, а нам велів переходити на передню талбу та сокотити ноги (Г. Хоткевич); Од огня варувала, од огня і од води (Словник Б. Грінченка). - Пор. 3. берегти́.
РЯТУВА́ТИ (діючи відповідним чином, відвертати якусь загрозу, небезпеку, загибель від кого-, чого-небудь), ВИРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ [УРЯТО́ВУВАТИ], ВБЕРІГА́ТИ [УБЕРІГА́ТИ], УКРИВА́ТИ [ВКРИВА́ТИ], ЗАРЯТО́ВУВАТИ розм., СПАСА́ТИ розм., ОБРЯТО́ВУВАТИ заст. - Док.: ви́рятувати, врятува́ти [урятува́ти], порятува́ти, відрятува́ти, вберегти́ [уберегти́], укри́ти [вкри́ти], зарятува́ти, спасти́, обрятува́ти. - Моя розповідь.. буде розповіддю про те, як я тонув і як мене рятували (Ю. Яновський); [Яків:] Мене двічі з петлі вирятовували (М. Кропивницький); Командир думає пекучу думку: як повідомити своїх, як урятувати загін? (О. Донченко); А як ти вбережеш отару від лютої вовчої зграї? (О. Донченко); - Хто укрив людей від муки, Де той сміливий богатир? (П. Воронько); Дай нам силу - вирвать руки Із обіймів їх [кайданів] цупких, Зарятуй від скону-муки, Тхни огнем надій палких (П. Грабовський); В Збараж збіглись із сіл та містечок польські шляхтичі,.. спасаючи своє життя од загонів Кривоноса (І. Нечуй-Левицький); Її обрятували парубки та дівчата, вибігши на її крик та погасивши пожежу (Б. Грінченко).