-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив варня́кати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   варня́каймо
2 особа варня́кай варня́кайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа варня́катиму варня́катимемо, варня́катимем
2 особа варня́катимеш варня́катимете
3 особа варня́катиме варня́катимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа варня́каю варня́каємо, варня́каєм
2 особа варня́каєш варня́каєте
3 особа варня́кає варня́кають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
варня́каючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. варня́кав варня́кали
жін. р. варня́кала
сер. р. варня́кало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
варня́кавши

Словник синонімів

БЕЛЬКОТА́ТИ[БЕЛЬКОТІ́ТИ] (нерозбірливо, безладно, плутано говорити), ЖЕБОНІ́ТИрозм., ЛЕБЕДІ́ТИдіал.; ЛЕПЕТА́ТИ (звичайно про дітей); ЛОПОТА́ТИ[ЛОПОТІ́ТИ]розм. (говорити неясно й поспішно); ВАРНЯ́КАТИвульг., ВЕРЗЯ́КАТИвульг. (звичайно про п’яних). Перехиливши з покорою набік голову та витріщивши на Замфіра перелякані благаючі очі, він невиразно белькотав: - То не я... Я нічого не винен... (М. Коцюбинський); - Амітафу! Амітафу! - жебоніла беззубим ротом старенька, а сама не зводила добрих, жалісливих очей з внучки (Ю. Збанацький); - Не плачте, мамочко! Не плачте! - лепетала вона своїм нетвердим язичком (Панас Мирний); - І Сина, і Святого Духа... - Текля лопотіла, вклонялася, присідала, підіймаючи ікону над головою (Ю. Смолич); Здивовані прохожі зупиняються і довго дивляться мені вслід. Вони й справді, мабуть, мають мене за божевільного. Йде вулицею якась потороча, розмахує кулаками і щось варнякає (П. Колесник); Пізно вночі притягсь він додому і п’яно реготався та верзякав (П. Тичина). - Пор. бурмота́ти, 1. говори́ти, 2. говори́ти.
ВЕРЗТИ́розм. (говорити, розповідати щось нерозумне, беззмістовне), ПЛЕСТИ́розм.,МОЛО́ТИрозм.,ЛЯ́ПАТИрозм.,ПЛЕСКА́ТИрозм.,ВАРНЯ́КАТИзневажл.,ПАТЯ́КАТИзневажл.,ТОРО́ЧИТИзневажл.,ВЕРЗЯ́КАТИзневажл.,НЕСТИ́розм. рідко. - Док.: зверзти́, сплести́, змоло́ти, ля́пнути. Циганку слуха [дівчина] приязно й охоче; А вона верзе дурницю (Я. Щоголів); Про тебе теревені плів Лясота (М. Зеров); Таке меле, що й купи не держиться (прислів’я); Він щоразу бачився з Ядвігою, говорив з нею,.. ляпав якісь дурниці (П. Загребельний); Довбня ляпнув таке, що Проценко тільки сплюнув (Панас Мирний); - Коли люди чогось не знають, Вони плещуть усякі дурниці (Ю. Смолич); - Засвітити б світло, так не можна, бо ще прилізе Стьопочка й почне варнякати про любов і оргвисновки (М. Стельмах); - Язик тобі повертається... отаке патякати? (Григорій Тютюнник); - Годі, братця, не знать що торочити, - образився він до товариства (Панас Мирний); Верзякати казна-що; Цибелла.. О всякій всячині несе (І. Котляревський). - Пор. 1. базі́кати.

Словник відмінків

Інфінітив варня́кати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   варня́каймо
2 особа варня́кай варня́кайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа варня́катиму варня́катимемо, варня́катимем
2 особа варня́катимеш варня́катимете
3 особа варня́катиме варня́катимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа варня́каю варня́каємо, варня́каєм
2 особа варня́каєш варня́каєте
3 особа варня́кає варня́кають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
варня́каючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. варня́кав варня́кали
жін. р. варня́кала
сер. р. варня́кало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
варня́кавши

Словник синонімів

БЕЛЬКОТА́ТИ[БЕЛЬКОТІ́ТИ] (нерозбірливо, безладно, плутано говорити), ЖЕБОНІ́ТИрозм., ЛЕБЕДІ́ТИдіал.; ЛЕПЕТА́ТИ (звичайно про дітей); ЛОПОТА́ТИ[ЛОПОТІ́ТИ]розм. (говорити неясно й поспішно); ВАРНЯ́КАТИвульг., ВЕРЗЯ́КАТИвульг. (звичайно про п’яних). Перехиливши з покорою набік голову та витріщивши на Замфіра перелякані благаючі очі, він невиразно белькотав: - То не я... Я нічого не винен... (М. Коцюбинський); - Амітафу! Амітафу! - жебоніла беззубим ротом старенька, а сама не зводила добрих, жалісливих очей з внучки (Ю. Збанацький); - Не плачте, мамочко! Не плачте! - лепетала вона своїм нетвердим язичком (Панас Мирний); - І Сина, і Святого Духа... - Текля лопотіла, вклонялася, присідала, підіймаючи ікону над головою (Ю. Смолич); Здивовані прохожі зупиняються і довго дивляться мені вслід. Вони й справді, мабуть, мають мене за божевільного. Йде вулицею якась потороча, розмахує кулаками і щось варнякає (П. Колесник); Пізно вночі притягсь він додому і п’яно реготався та верзякав (П. Тичина). - Пор. бурмота́ти, 1. говори́ти, 2. говори́ти.
ВЕРЗТИ́розм. (говорити, розповідати щось нерозумне, беззмістовне), ПЛЕСТИ́розм.,МОЛО́ТИрозм.,ЛЯ́ПАТИрозм.,ПЛЕСКА́ТИрозм.,ВАРНЯ́КАТИзневажл.,ПАТЯ́КАТИзневажл.,ТОРО́ЧИТИзневажл.,ВЕРЗЯ́КАТИзневажл.,НЕСТИ́розм. рідко. - Док.: зверзти́, сплести́, змоло́ти, ля́пнути. Циганку слуха [дівчина] приязно й охоче; А вона верзе дурницю (Я. Щоголів); Про тебе теревені плів Лясота (М. Зеров); Таке меле, що й купи не держиться (прислів’я); Він щоразу бачився з Ядвігою, говорив з нею,.. ляпав якісь дурниці (П. Загребельний); Довбня ляпнув таке, що Проценко тільки сплюнув (Панас Мирний); - Коли люди чогось не знають, Вони плещуть усякі дурниці (Ю. Смолич); - Засвітити б світло, так не можна, бо ще прилізе Стьопочка й почне варнякати про любов і оргвисновки (М. Стельмах); - Язик тобі повертається... отаке патякати? (Григорій Тютюнник); - Годі, братця, не знать що торочити, - образився він до товариства (Панас Мирний); Верзякати казна-що; Цибелла.. О всякій всячині несе (І. Котляревський). - Пор. 1. базі́кати.