ваготіти 2 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ваготі́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ваготі́ймо
2 особа ваготі́й ваготі́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ваготі́тиму ваготі́тимемо, ваготі́тимем
2 особа ваготі́тимеш ваготі́тимете
3 особа ваготі́тиме ваготі́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ваготі́ю ваготі́ємо, ваготі́єм
2 особа ваготі́єш ваготі́єте
3 особа ваготі́є ваготі́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ваготі́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ваготі́в ваготі́ли
жін. р. ваготі́ла
сер. р. ваготі́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ваготі́вши

Словник синонімів

ЗАВАГІ́ТНІТИбез додатка, а також ким (стати вагітною), ЗАЧА́ТИкого, що, заст., поет.,ПОНЕСТИ́без додатка, а також кого, що, розм., ЗАВАГОНІ́ТИзаст.,ЗАВАГОТІ́ТИзаст.; НАБІ́ГАТИбез додатка, а також кого, що, розм. зневажл. (перев. про неодружену жінку). - Недок.: вагі́тніти, вагоні́ти, ваготі́ти. Помітили люди - та як у дзвони задзвонили: - Чули, чули? - питає молодиця другу, стрівши на вулиці. - Завагітніла [Мотря]... (Панас Мирний); Безталанна та хвилина, коли я зачала тебе; проклята та радість, якою я раділа, чуючи, що щось ворушиться під серцем... (Панас Мирний); - ...Перші дні одруження жила, як у сні. Нічого не знала, не помічала, засліплена щастям. Потім дитя понесла (І. Цюпа); [Калина (Данилові):] Запродали мою матір волосному писареві, котрий покинув її, як завагоніла, а потім вигнали її з рідної хати... (М. Кропивницький); Солоха чим далі все товщала, це примітила й господиня й думала про себе: - ..Дивно мені тілько, - де така поганка набігала (Панас Мирний).
-2-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив ваготі́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ваготі́ймо
2 особа ваготі́й ваготі́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ваготі́тиму ваготі́тимемо, ваготі́тимем
2 особа ваготі́тимеш ваготі́тимете
3 особа ваготі́тиме ваготі́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ваготі́ю ваготі́ємо, ваготі́єм
2 особа ваготі́єш ваготі́єте
3 особа ваготі́є ваготі́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ваготі́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ваготі́в ваготі́ли
жін. р. ваготі́ла
сер. р. ваготі́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ваготі́вши

Словник синонімів

ЗАВАГІ́ТНІТИбез додатка, а також ким (стати вагітною), ЗАЧА́ТИкого, що, заст., поет.,ПОНЕСТИ́без додатка, а також кого, що, розм., ЗАВАГОНІ́ТИзаст.,ЗАВАГОТІ́ТИзаст.; НАБІ́ГАТИбез додатка, а також кого, що, розм. зневажл. (перев. про неодружену жінку). - Недок.: вагі́тніти, вагоні́ти, ваготі́ти. Помітили люди - та як у дзвони задзвонили: - Чули, чули? - питає молодиця другу, стрівши на вулиці. - Завагітніла [Мотря]... (Панас Мирний); Безталанна та хвилина, коли я зачала тебе; проклята та радість, якою я раділа, чуючи, що щось ворушиться під серцем... (Панас Мирний); - ...Перші дні одруження жила, як у сні. Нічого не знала, не помічала, засліплена щастям. Потім дитя понесла (І. Цюпа); [Калина (Данилові):] Запродали мою матір волосному писареві, котрий покинув її, як завагоніла, а потім вигнали її з рідної хати... (М. Кропивницький); Солоха чим далі все товщала, це примітила й господиня й думала про себе: - ..Дивно мені тілько, - де така поганка набігала (Панас Мирний).

Словник відмінків

Інфінітив ваготі́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ваготі́мо, ваготі́м
2 особа ваготи́ ваготі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ваготі́тиму ваготі́тимемо, ваготі́тимем
2 особа ваготі́тимеш ваготі́тимете
3 особа ваготі́тиме ваготі́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа вагочу́ ваготимо́, ваготи́м
2 особа ваготи́ш ваготите́
3 особа ваготи́ть ваготя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ваготячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ваготі́в ваготі́ли
жін. р. ваготі́ла
сер. р. ваготі́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ваготі́вши