-1-
займенник

Словник відмінків

відмінок  
називний будь-хто́
родовий будь-кого́
давальний будь-кому́
знахідний будь-кого́
орудний будь-ким
місцевий на/у будь-ко́му, будь-кім, будь на ко́му, будь на кім

Словник синонімів

БУДЬ-ХТО́ (немає значення, байдуже хто), АБИ́ХТОрідше,ХОЧ ХТО́розм., ХТО-БУ́ДЬрозм. рідше; ХТО ЗАВГО́ДНОрозм., ХТО ПОПА́ЛО[ХТО ПОПАДЕ́]розм., ХТО ХО́ЧЕШ[ХТО ХО́ЧЕТЕі т. ін.]розм., ХТО ПРИПА́ЛО[ХТО ПРИПАДЕ́]розм. рідше, ХТО ПРИ́ЙДЕТЬСЯрозм. рідше,ХТО Б [ТАМ (ТО)] НЕ БУВ [НЕ БУЛО́ - у непрямих відм.]розм., ПЕ́РШИЙ-ЛІ́ПШИЙрозм. (будь-хто без розбору); ВСЯ́КИЙ[УСЯ́КИЙ], ВСЯК[УСЯ́К]розм., КО́ЖНИЙ[КО́ЖЕН] (узятий підряд, без пропусків). - Я не зобов’язаний говорити будь-кому про свої почуття, - мовив я (Є. Гуцало); - Слова, фрази! - шепотить Хо. - Се абихто зможе! (М. Коцюбинський); Грицько бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе (Панас Мирний); Чужі всі були, чужі доокола. Вороги. Знала, що якби попробувала розказати кому-будь, от хоч би цьомуСпасителеві,що стоїть спижеве розп’яття на столику, - то й він би зрадив (Г. Хоткевич); В усяку хвилину і перед ким завгодно він ладен вступитися за свого брата (О. Гончар); - А, Боже ж мій! Я не така людина, кого хочете поспитайте, - хвилювався Семен (М. Коцюбинський); Врангелівські корпуси з’єднуються в районі станції Апостолове і розвивають звідти удар на захід.., назустріч західним союзникам - Пілсудському, Петлюрі чи кому б там не було (О. Гончар); Напившись, звірів [грек], очі його робилися червоними, як у роздратованого гарячим залізом барана, і, якщо його не зв’язували тут же, він нападав на першого-ліпшого і бив трохи не до смерті (Григорій Тютюнник); - О-о! та він нюх має: зна, що кому треба; догодить всякому зможе, - казали другі (Панас Мирний); Всяк товпився, всяк ліз, тіснився, Побоїщу щоб зріть кінець (І. Котляревський); Цієї нової гідності не можна було приховати, вона була видима кожному (О. Гончар). - Пор. 1. хто-не́будь.
ХТО-НЕ́БУДЬ (яка-небудь особа - байдуже хто - з певного ряду), ХТОСЬ, ДЕ́ХТО, ДЕ́КОТРИЙ (ужив. також при підкресленні обмеженої кількості осіб з групи, спільної за якоюсь ознакою). Мати вже зараз думає, що його хто-небудь з багачів обидив (Марко Вовчок); - Зізнайся, хто тоді написав оту записку.. Адже це хтось із твоїх добрих знайомих, ти мав би знати (Є. Гуцало); Їй здавалося тоді, що вся публіка чужа.. Треба було їй когось, хто репрезентував би глядачів (Ю. Яновський); Цього інженера знали й ще дехто з присутніх (І. Ле); - Звісно, нам, персоналові, це [втечі вихованців] безслідно не минає, декому передчасно здають нерви, зношується організм (О. Гончар); Було вона в своєму селі йде - той привітає, другий за здоров’я спитає, декотрий пожартує (Марко Вовчок). - Пор. будь-хто́.

Словник відмінків

відмінок  
називний будь-хто́
родовий будь-кого́
давальний будь-кому́
знахідний будь-кого́
орудний будь-ким
місцевий на/у будь-ко́му, будь-кім, будь на ко́му, будь на кім

Словник синонімів

БУДЬ-ХТО́ (немає значення, байдуже хто), АБИ́ХТОрідше,ХОЧ ХТО́розм., ХТО-БУ́ДЬрозм. рідше; ХТО ЗАВГО́ДНОрозм., ХТО ПОПА́ЛО[ХТО ПОПАДЕ́]розм., ХТО ХО́ЧЕШ[ХТО ХО́ЧЕТЕі т. ін.]розм., ХТО ПРИПА́ЛО[ХТО ПРИПАДЕ́]розм. рідше, ХТО ПРИ́ЙДЕТЬСЯрозм. рідше,ХТО Б [ТАМ (ТО)] НЕ БУВ [НЕ БУЛО́ - у непрямих відм.]розм., ПЕ́РШИЙ-ЛІ́ПШИЙрозм. (будь-хто без розбору); ВСЯ́КИЙ[УСЯ́КИЙ], ВСЯК[УСЯ́К]розм., КО́ЖНИЙ[КО́ЖЕН] (узятий підряд, без пропусків). - Я не зобов’язаний говорити будь-кому про свої почуття, - мовив я (Є. Гуцало); - Слова, фрази! - шепотить Хо. - Се абихто зможе! (М. Коцюбинський); Грицько бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе (Панас Мирний); Чужі всі були, чужі доокола. Вороги. Знала, що якби попробувала розказати кому-будь, от хоч би цьомуСпасителеві,що стоїть спижеве розп’яття на столику, - то й він би зрадив (Г. Хоткевич); В усяку хвилину і перед ким завгодно він ладен вступитися за свого брата (О. Гончар); - А, Боже ж мій! Я не така людина, кого хочете поспитайте, - хвилювався Семен (М. Коцюбинський); Врангелівські корпуси з’єднуються в районі станції Апостолове і розвивають звідти удар на захід.., назустріч західним союзникам - Пілсудському, Петлюрі чи кому б там не було (О. Гончар); Напившись, звірів [грек], очі його робилися червоними, як у роздратованого гарячим залізом барана, і, якщо його не зв’язували тут же, він нападав на першого-ліпшого і бив трохи не до смерті (Григорій Тютюнник); - О-о! та він нюх має: зна, що кому треба; догодить всякому зможе, - казали другі (Панас Мирний); Всяк товпився, всяк ліз, тіснився, Побоїщу щоб зріть кінець (І. Котляревський); Цієї нової гідності не можна було приховати, вона була видима кожному (О. Гончар). - Пор. 1. хто-не́будь.
ХТО-НЕ́БУДЬ (яка-небудь особа - байдуже хто - з певного ряду), ХТОСЬ, ДЕ́ХТО, ДЕ́КОТРИЙ (ужив. також при підкресленні обмеженої кількості осіб з групи, спільної за якоюсь ознакою). Мати вже зараз думає, що його хто-небудь з багачів обидив (Марко Вовчок); - Зізнайся, хто тоді написав оту записку.. Адже це хтось із твоїх добрих знайомих, ти мав би знати (Є. Гуцало); Їй здавалося тоді, що вся публіка чужа.. Треба було їй когось, хто репрезентував би глядачів (Ю. Яновський); Цього інженера знали й ще дехто з присутніх (І. Ле); - Звісно, нам, персоналові, це [втечі вихованців] безслідно не минає, декому передчасно здають нерви, зношується організм (О. Гончар); Було вона в своєму селі йде - той привітає, другий за здоров’я спитає, декотрий пожартує (Марко Вовчок). - Пор. будь-хто́.