-1-
дієслово доконаного виду
(брякнути; бовкнути)

Словник відмінків

Інфінітив бря́кнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   бря́кнімо, бря́кнім
2 особа бря́кни бря́кніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа бря́кну бря́кнемо, бря́кнем
2 особа бря́кнеш бря́кнете
3 особа бря́кне бря́кнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. бря́кнув бря́кнули
жін.р. бря́кнула
сер.р. бря́кнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
бря́кнувши

Словник синонімів

БО́ВКНУТИрозм. (сказати що-небудь необдумано або необережно, навмання, не до ладу), БЕ́ВКНУТИрозм.,БЕ́ЛЬКНУТИрозм.,БО́ВТНУТИрозм.,ЛЯ́ПНУТИрозм.,ЛЯ́СНУТИрозм. рідше, СКАЗОНУ́ТИрозм.,СПЛЕСКА́ТИрозм.,БА́ХНУТИпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,ЗМОРО́ЗИТИпідсил. розм. - Недок.: бо́вкати, бе́вкати, ля́пати, ля́скати. Схаменись лишень та подумай, що ти бовкнув? (І. Нечуй-Левицький); - Скажи, що маю повідомити щось важливе. Тільки дивись, щоб не бевкнула кому, що я тут. Не бевкнеш? (М. Чабанівський); І не думав, і не гадав ніколи він, що Тихін отакий легковірний: хтось белькнув дурним язиком, а він уже й глузд втратив (А. Головко); - Може, ти, Льоню, що бовтнув про їх [о. Артемія і Сусану Уласівну] при кому? - сказала писарша до брата (І. Нечуй-Левицький); - А це ти вже, Дем’яновичу, і зовсім хтозна-що говориш. Не подумавши, ляпнув (А. Головко); - Що ж до партизанів і таке інше, то ти менше ляскай про це (Л. Смілянський); [7-й парубок:] Іноді таке неподобне сплеще [Соломія], що й парубкові соромно слухати, не те, що дівці (М.Кропивницький); Він ... часом таке бахне, що всіх зіб’є з пантелику (П. Колесник); Щоб сказати хоч будь-що, дівчина брякнула: - Ну й цікаво з вами гуляти (Л. Дмитерко). - Пор. сказа́ти.
БРЯ́ЗНУТИ (задзвеніти з брязкотом), БРЯ́КНУТИ, ДЗВЯ́КНУТИ, ДЗО́РКНУТИзах.Проценко примітив, що двері причинилися не так, як причиняються за в’язнем, - не грюкнув засув, не брязнули ключі (Д. Бедзик); Трамвай брякнув дзвоником, заскреготів колесами й покотився далі (Л. Дмитерко); Хтось гейкає, замукав у темряві віл - мабуть, напувати вигнали. Лунко дзвякнуло - тешуть сокири (А. Головко). - Пор. бряжча́ти.
БУ́ХНУТИкого-що і ким-чим, розм. (поставити, покласти що-небудь недбалим, різким рухом або впустити що-небудь з глухим звуком, шумом, гуркотом), ГЕ́ПНУТИрозм., ГРИ́МНУТИким-чим, розм., БРЯ́ЗНУТИпідсил. розм., БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИ кого-що, підсил. розм., ХРЯ́ПНУТИким-чим, підсил. розм., ХРЬО́ПНУТИким-чим, підсил. розм.Йонька встиг по дорозі потрусити чужі ятері, бухнув у ночви мерзлу рибу (Григорій Тютюнник); Морозів Василь приніс у сіряку снігову бабу і гепнув її серед хати (К. Гордієнко); [Мирон:] Брат одним блюдом так брязнув об долівку, що тільки іскри полетіли (О. Корнійчук); Марусяк скочив із посліднього каменя, брякнув бордюжком об землю (Г. Хоткевич); Артур хряпнув перед Софроном каскою (А. Хорунжий); - От вам і гостинець! Я ж казав, що нам більше не їздити до цієї панни, - крикнув погонич і хрьопнув гарбузом об землю (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. ки́нути.
БУ́ХНУТИСЯрозм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИрозм., БА́ХНУТИСЯрозм., БЕ́ХНУТИрозм., БЕ́ХНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИрозм., ГРЮ́КНУТИСЯрозм., ГРЯ́КНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИрозм., ГУ́ПНУТИ, ГУНУ́ТИрозм., БАБА́ХНУТИСЯпідсил., розм.,БАБА́ХНУТИпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИпідсил. розм.,ТАРА́ХНУТИСЯ[ТРА́ХНУТИСЯ]підсил. розм.,ТОРО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИпідсил. розм.,ХРЯ́СНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИпідсил. розм.,ШЕЛЕ́ПНУТИдіал.,ШЕЛЕ́ПНУТИСЯдіал. - Недок.: бу́хатися, ба́хатися, ге́патися, ге́пати, гу́пати, хря́пати, хрьо́пати. Він.. повернувся в барак і, як ходив, так і бухнувся на койку, не роздягаючись (Г. Коцюба); Пан Никодим бухнув перед нею на коліна і заплакав (П. Колесник); І з височини триповерхового будинку бахнулася вона на стос дров біля чорного ходу (З. Тулуб); Сень виловчився, засвоїв котячу хватку, ринув на дужого німця, ..і той бехнувся, мов тугий мішок (К. Гордієнко); Машина спочатку якось повільно перекинулася, несучись по інерції в провалля. Потім гримнулася з кручі, але не загорілася (І. Ле); Як лежу, то все б, здається, узяла і зробила, а підіймуся, так і гримну... (Панас Мирний); Уляна не вдержалась і прямо як стояла, так грюкнулась на гузир, страшенно завивши (Панас Мирний); Вже в кінці коридора Ярослав, заворонившись, перечепився одразу обома ногами і гепнувся на цементову долівку (Ю. Мушкетик); Гепнеш було так, що самому годі підвестися (Остап Вишня); На долівку часто гупало важке каміння (Г. Епік); Слідом гунула, одколовшись од берега, велика брила рудої землі (П. Колесник); [Іван:] Тут я, як побачив на собі кров, так як стояв, так і бабахнув об землю... (М. Кропивницький); Марко заскреготів зубами, скрикнув, скорчило його судорогами, і він бебехнувся об землю (О. Стороженко); Як тільки вийшла Маруся, вона встала, вийшла і знов бебехнула на ліжко (І. Нечуй-Левицький); Так і бризнулась вона губернаторові до ніг (Г. Квітка-Основ’яненко); За цим випала чиясь цеберка з рук, брязнулась об камінь (Д. Бедзик); Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (П. Панч); Молоденький чортик, що його випустили святами пожирувати, з радощів брякнувся прямо в кучугуру снігу (С. Васильченко); Вакула рвонувся, пхнув його куксами у живіт - Гречка не вдержав - і Вакула брякнув долі (Ю. Смолич); Романюка важко брьохнувся, розпластався на кризі (О. Гончар); Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія (Ю. Яновський); Акордеон випорснув у нього з рук і з зойком трахнувся об підлогу (О. Гончар); І як стусону у ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер, та вкупі з ними і сам хряпнувся якраз на самого сатану і всю чортову старшину (О. Стороженко); Захлинулась гармонія в руках рябого, потім дико рявкнула і хряснулась об підлогу (Ю. Збанацький); Вона затрусилась і упустила тарілку на поміст. Тарілка хрьопнула й розбилась (І. Нечуй-Левицький). - Пор. I. 1. упа́сти.
ПУ́ХНУТИ[ПУ́ХТИ] (про тіло та його частини - збільшуватися в об’ємі від запалення, удару, отруйного укусу, втоми і т. ін.), ОПУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, БРЕ́ЗКНУТИ, БРЯ́КНУТИ, СПУХА́ТИрозм.,ОБПУХА́ТИрідше;ПІДПУХА́ТИ, ПРИПУХА́ТИ (трохи); ПІДТІКА́ТИ (від незначного підшкірного крововиливу). - Док.: опу́хнути[опу́хти], напу́хнути, спу́хнути[спу́хти], обпу́хнути[обпу́хти], підпухнути, припу́хнути, підтекти. [П’ятиокий:] Вогнем опекло... Пухне... язик пухне. [Архип:] Бджола за язика вкусила (Л. Дмитерко); Важка була людська мука, ноги опухали, руки німіли (Ю. Яновський); Ноги вже менше болять і не так напухають (Леся Українка); Його широке синювате обличчя починало брякнути з самогону (І. Микитенко); На його високому лобі спухає і тремтить продовжня прожилка (М. Стельмах); Нога на підошві розчервонілась, помітно підпухла (О. Гончар). - Пор. 1. набрякати.
-2-
дієслово доконаного виду
(бубнявіти)

Словник відмінків

Інфінітив бря́кнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   бря́кнімо, бря́кнім
2 особа бря́кни бря́кніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа бря́кну бря́кнемо, бря́кнем
2 особа бря́кнеш бря́кнете
3 особа бря́кне бря́кнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. бря́кнув бря́кнули
жін.р. бря́кнула
сер.р. бря́кнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
бря́кнувши

Словник синонімів

БО́ВКНУТИрозм. (сказати що-небудь необдумано або необережно, навмання, не до ладу), БЕ́ВКНУТИрозм.,БЕ́ЛЬКНУТИрозм.,БО́ВТНУТИрозм.,ЛЯ́ПНУТИрозм.,ЛЯ́СНУТИрозм. рідше, СКАЗОНУ́ТИрозм.,СПЛЕСКА́ТИрозм.,БА́ХНУТИпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,ЗМОРО́ЗИТИпідсил. розм. - Недок.: бо́вкати, бе́вкати, ля́пати, ля́скати. Схаменись лишень та подумай, що ти бовкнув? (І. Нечуй-Левицький); - Скажи, що маю повідомити щось важливе. Тільки дивись, щоб не бевкнула кому, що я тут. Не бевкнеш? (М. Чабанівський); І не думав, і не гадав ніколи він, що Тихін отакий легковірний: хтось белькнув дурним язиком, а він уже й глузд втратив (А. Головко); - Може, ти, Льоню, що бовтнув про їх [о. Артемія і Сусану Уласівну] при кому? - сказала писарша до брата (І. Нечуй-Левицький); - А це ти вже, Дем’яновичу, і зовсім хтозна-що говориш. Не подумавши, ляпнув (А. Головко); - Що ж до партизанів і таке інше, то ти менше ляскай про це (Л. Смілянський); [7-й парубок:] Іноді таке неподобне сплеще [Соломія], що й парубкові соромно слухати, не те, що дівці (М.Кропивницький); Він ... часом таке бахне, що всіх зіб’є з пантелику (П. Колесник); Щоб сказати хоч будь-що, дівчина брякнула: - Ну й цікаво з вами гуляти (Л. Дмитерко). - Пор. сказа́ти.
БРЯ́ЗНУТИ (задзвеніти з брязкотом), БРЯ́КНУТИ, ДЗВЯ́КНУТИ, ДЗО́РКНУТИзах.Проценко примітив, що двері причинилися не так, як причиняються за в’язнем, - не грюкнув засув, не брязнули ключі (Д. Бедзик); Трамвай брякнув дзвоником, заскреготів колесами й покотився далі (Л. Дмитерко); Хтось гейкає, замукав у темряві віл - мабуть, напувати вигнали. Лунко дзвякнуло - тешуть сокири (А. Головко). - Пор. бряжча́ти.
БУ́ХНУТИкого-що і ким-чим, розм. (поставити, покласти що-небудь недбалим, різким рухом або впустити що-небудь з глухим звуком, шумом, гуркотом), ГЕ́ПНУТИрозм., ГРИ́МНУТИким-чим, розм., БРЯ́ЗНУТИпідсил. розм., БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИ кого-що, підсил. розм., ХРЯ́ПНУТИким-чим, підсил. розм., ХРЬО́ПНУТИким-чим, підсил. розм.Йонька встиг по дорозі потрусити чужі ятері, бухнув у ночви мерзлу рибу (Григорій Тютюнник); Морозів Василь приніс у сіряку снігову бабу і гепнув її серед хати (К. Гордієнко); [Мирон:] Брат одним блюдом так брязнув об долівку, що тільки іскри полетіли (О. Корнійчук); Марусяк скочив із посліднього каменя, брякнув бордюжком об землю (Г. Хоткевич); Артур хряпнув перед Софроном каскою (А. Хорунжий); - От вам і гостинець! Я ж казав, що нам більше не їздити до цієї панни, - крикнув погонич і хрьопнув гарбузом об землю (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. ки́нути.
БУ́ХНУТИСЯрозм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИрозм., БА́ХНУТИСЯрозм., БЕ́ХНУТИрозм., БЕ́ХНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИСЯрозм., ГРИ́МНУТИрозм., ГРЮ́КНУТИСЯрозм., ГРЯ́КНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИСЯрозм., ГЕ́ПНУТИрозм., ГУ́ПНУТИ, ГУНУ́ТИрозм., БАБА́ХНУТИСЯпідсил., розм.,БАБА́ХНУТИпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БЕБЕ́ХНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРИ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́ЗНУТИпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИСЯпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,БРЬО́ХНУТИпідсил. розм.,ТАРА́ХНУТИСЯ[ТРА́ХНУТИСЯ]підсил. розм.,ТОРО́ХНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЯ́ПНУТИпідсил. розм.,ХРЯ́СНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИСЯпідсил. розм.,ХРЬО́ПНУТИпідсил. розм.,ШЕЛЕ́ПНУТИдіал.,ШЕЛЕ́ПНУТИСЯдіал. - Недок.: бу́хатися, ба́хатися, ге́патися, ге́пати, гу́пати, хря́пати, хрьо́пати. Він.. повернувся в барак і, як ходив, так і бухнувся на койку, не роздягаючись (Г. Коцюба); Пан Никодим бухнув перед нею на коліна і заплакав (П. Колесник); І з височини триповерхового будинку бахнулася вона на стос дров біля чорного ходу (З. Тулуб); Сень виловчився, засвоїв котячу хватку, ринув на дужого німця, ..і той бехнувся, мов тугий мішок (К. Гордієнко); Машина спочатку якось повільно перекинулася, несучись по інерції в провалля. Потім гримнулася з кручі, але не загорілася (І. Ле); Як лежу, то все б, здається, узяла і зробила, а підіймуся, так і гримну... (Панас Мирний); Уляна не вдержалась і прямо як стояла, так грюкнулась на гузир, страшенно завивши (Панас Мирний); Вже в кінці коридора Ярослав, заворонившись, перечепився одразу обома ногами і гепнувся на цементову долівку (Ю. Мушкетик); Гепнеш було так, що самому годі підвестися (Остап Вишня); На долівку часто гупало важке каміння (Г. Епік); Слідом гунула, одколовшись од берега, велика брила рудої землі (П. Колесник); [Іван:] Тут я, як побачив на собі кров, так як стояв, так і бабахнув об землю... (М. Кропивницький); Марко заскреготів зубами, скрикнув, скорчило його судорогами, і він бебехнувся об землю (О. Стороженко); Як тільки вийшла Маруся, вона встала, вийшла і знов бебехнула на ліжко (І. Нечуй-Левицький); Так і бризнулась вона губернаторові до ніг (Г. Квітка-Основ’яненко); За цим випала чиясь цеберка з рук, брязнулась об камінь (Д. Бедзик); Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (П. Панч); Молоденький чортик, що його випустили святами пожирувати, з радощів брякнувся прямо в кучугуру снігу (С. Васильченко); Вакула рвонувся, пхнув його куксами у живіт - Гречка не вдержав - і Вакула брякнув долі (Ю. Смолич); Романюка важко брьохнувся, розпластався на кризі (О. Гончар); Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія (Ю. Яновський); Акордеон випорснув у нього з рук і з зойком трахнувся об підлогу (О. Гончар); І як стусону у ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер, та вкупі з ними і сам хряпнувся якраз на самого сатану і всю чортову старшину (О. Стороженко); Захлинулась гармонія в руках рябого, потім дико рявкнула і хряснулась об підлогу (Ю. Збанацький); Вона затрусилась і упустила тарілку на поміст. Тарілка хрьопнула й розбилась (І. Нечуй-Левицький). - Пор. I. 1. упа́сти.
ПУ́ХНУТИ[ПУ́ХТИ] (про тіло та його частини - збільшуватися в об’ємі від запалення, удару, отруйного укусу, втоми і т. ін.), ОПУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, БРЕ́ЗКНУТИ, БРЯ́КНУТИ, СПУХА́ТИрозм.,ОБПУХА́ТИрідше;ПІДПУХА́ТИ, ПРИПУХА́ТИ (трохи); ПІДТІКА́ТИ (від незначного підшкірного крововиливу). - Док.: опу́хнути[опу́хти], напу́хнути, спу́хнути[спу́хти], обпу́хнути[обпу́хти], підпухнути, припу́хнути, підтекти. [П’ятиокий:] Вогнем опекло... Пухне... язик пухне. [Архип:] Бджола за язика вкусила (Л. Дмитерко); Важка була людська мука, ноги опухали, руки німіли (Ю. Яновський); Ноги вже менше болять і не так напухають (Леся Українка); Його широке синювате обличчя починало брякнути з самогону (І. Микитенко); На його високому лобі спухає і тремтить продовжня прожилка (М. Стельмах); Нога на підошві розчервонілась, помітно підпухла (О. Гончар). - Пор. 1. набрякати.

Словник відмінків

Інфінітив бря́кнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   бря́кнімо, бря́кнім
2 особа бря́кни бря́кніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа бря́кну бря́кнемо, бря́кнем
2 особа бря́кнеш бря́кнете
3 особа бря́кне бря́кнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. бря́кнув бря́кнули
жін.р. бря́кнула
сер.р. бря́кнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
бря́кнувши

Словник синонімів

НАБРЯКА́ТИ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. - збільшуватися в об’ємі, розпухати від припливу крові, молока тощо), НАБУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, РОЗБУХА́ТИпідсил.,БРЯ́КНУТИрозм.,БУБНЯ́ВІТИрозм.; ПУ́ХНУТИ, СПУХА́ТИ, НАДУВА́ТИСЯ[НАДИМА́ТИСЯ], ЗДУВА́ТИСЯ[ЗДИМА́ТИСЯ], НАПИНА́ТИСЯ, П’ЯСТИ́СЯ[ПНУ́ТИСЯ] (про кровоносні судини - звичайно від напруження). - Док.: набря́кнути, набу́хнути, розбу́хнути, набубня́віти, напу́хнути, спу́хнути, наду́тися, зду́тися, напну́тися[нап’ясти́ся]. Відерне вим’я рекордистки набрякло, з дійок засочилася біла роса (І. Волошин); Старости очі вирячили, набухли з подиву обличчя (К. Гордієнко); Пальці рук судорожно повільно стиснулись, жили повільно стали розбухати, синіти (М. Ірчан); Він не помітив, як у неї по-дитячому набубнявіли губи (М. Рудь); Латочка.. кричить тоненьким тенором, на шиї страшними п’явками пухнуть жили (Григорій Тютюнник); А в пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів (В. Сосюра); Жили йому напнулися. Шия стала червоно-синя (З. Тулуб); Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. пу́хнути.