-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний брязкоте́льце брязкоте́льця
родовий брязкоте́льця брязкоте́лець
давальний брязкоте́льцю брязкоте́льцям
знахідний брязкоте́льце брязкоте́льця
орудний брязкоте́льцем брязкоте́льцями
місцевий на/у брязкоте́льці, брязкоте́льцю на/у брязкоте́льцях
кличний брязкоте́льце* брязкоте́льця*

Словник синонімів

БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча дитяча іграшка; розм. - брязкуча прикраса; розм.- узагалі невеликий предмет, що бряжчить при ударах або струшуванні), БРЯ́ЗКАЛОрозм., БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕрозм., ПОБРЯ́ЗКАЧрозм., БРЯ́ЗКІТКАрозм.рідко.Лукія розмовляла правильною літературною мовою. Це прикрашувало її набагато більше, ніж найкоштовніші брязкальця (П. Панч); Прикрасив жандарм мої руки добре припасованими залізними обручками, що були злучені залізними брязкальцями (І. Франко); На возах діти свистали в закуплені в місті свиставки, калатали глиняними брязкальцями (І. Франко); Напнувши на кілки пасмо дроту, Василь почав до нього прив’язувати брязкала (І. Чендей); - Де це ви таку збрую доп’яли, сусіде? - спитав Косенко, показуючи на розцяцьковану різними сріблястими брязкотельцями, справді, дуже гарну збрую (О. Копиленко); Коваль підкови їм [коням] кує, Прикраси їм усякі є.. - Побрязкачі, блискучі цвяшки (Л. Глібов). - Пор. гу́ркало.
БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні), БРЯ́ЗКАЛО, БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕрозм., БАЛАБО́НЧИКрозм., БАЛАБО́Нрозм.Бубон забубнив, забряжчав брязкальцями. Слідом за ним із сміхом гармошка гайнула... (А. Головко); Він люто розмахнувся руками - і графин на тумбочці видав звуки, як брязкала бубона [бубна] (Я. Баш); А там і бубон задріботів, розсипався мідними брязкотельцями (В. Кучер); І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже, а Дмитро поруч із нею сидить (Ганна Барвінок).