-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив брьо́хати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   брьо́хаймо
2 особа брьо́хай брьо́хайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа брьо́хатиму брьо́хатимемо, брьо́хатимем
2 особа брьо́хатимеш брьо́хатимете
3 особа брьо́хатиме брьо́хатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа брьо́хаю брьо́хаємо, брьо́хаєм
2 особа брьо́хаєш брьо́хаєте
3 особа брьо́хає брьо́хають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
брьо́хаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. брьо́хав брьо́хали
жін. р. брьо́хала
сер. р. брьо́хало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
брьо́хавши

Словник синонімів

БРЕСТИ́ (іти по воді і взагалі по чомусь рідкому, вологому, грузькому); БРЬО́ХАТИрозм., БРЬО́ХАТИСЯрозм. (поволі брести); ЧВАЛА́ТИрозм., ЧАЛА́ПАТИрозм., ЧАЛА́ПКАТИрозм., ШЕЛЕ́ПАТИдіал.,ШЕЛЕ́ПАТИСЯдіал. (брести з шумом). Вже море бійцям по пояс, а колючі дроти не кінчаються.. Не спиняючись, бредуть бійці, десь таки буде край цим укріпленням (О. Гончар); Гряззю брьохали люди, над розтягненим у поході військом стояв притишений, але важкий і рівний гамір (І. Ле); Коні, брьохаючись по заметах та по кучугурах, потомились і стали (М. Коцюбинський); Ми пускаємо саночки попереду, а самі чвалаємо збитим снігом (Д. Бузько); В одному з таких завулочків він несподівано наткнувся на незнайомого, що чалапав по гнилистій багнюці (П. Колесник); Хома тим часом, чалапкаючи в калюжах, добрався до крайнього воза (О. Гончар). - Пор. I. 1. броди́ти.
I. БРОДИ́ТИ (поволі ходити по мілкій воді і взагалі по чомусь рідкому, грузькому), БРЬО́ХАТИрозм.,БРЬО́ХАТИСЯрозм.;ЧАЛА́ПАТИрозм.,ЧАЛА́ПКАТИрозм. (створюючи шум). Втішно бродили монголи по воді, зносячи каміння на купу (І. Франко); В глибоких заметах брьохають коні (М. Коцюбинський); Брьохаючись по калюжах, вони поминули сонну вулицю невеличкого міста і вибрались на околицю (Я. Баш); Чалапав кінь роз’юшеною дорогою, погойдувався охляп на ньому Сенька Сорокопуд, промоклий до нитки, а дощ не вгавав (О. Сизоненко); Людина на силу чалапкала по мокрому снігу (А. Іщук). - Пор. 2. брести́.