-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний благовісти́тель благовісти́телі
родовий благовісти́теля благовісти́телів
давальний благовісти́телеві, благовісти́телю благовісти́телям
знахідний благовісти́теля благовісти́телів
орудний благовісти́телем благовісти́телями
місцевий на/у благовісти́телеві, благовісти́телю, благовісти́телі на/у благовісти́телях
кличний благовісти́телю благовісти́телі

Словник синонімів

ПРОВІ́СНИК (той або те, що своєю появою, поведінкою тощо віщує якісь зміни, події і т. ін.), ПЕРЕДВІ́СНИК, ВІ́СНИК, ВІСТУ́Н, ВІЩУ́Нпоет.,ПОСЛАНЕ́ЦЬпоет.,ПЕ́РША ЛА́СТІВКАрозм.,ПРЕДТЕ́ЧАзаст., книжн., уроч.; ПРОРО́Ккнижн., поет., БЛАГОВІ́СНИКзаст., БЛАГОВІСТИ́ТЕЛЬзаст. (перев. про людину); ПРОДРО́Ммед. (явище, яке попереджує хворобу). Дрібний дощ, провісник осені, ліниво кропив землю (переклад за ред. О. Варкентін); В очах у Генріха народжувалася пустота. Барон знав, що це перший передвісник шаленства (П. Загребельний); Із рук дітей у височінь злетіли З веселим плеском білі голуби. Весни і миру вісники крилаті... (М. Рильський); Пролунало.. веселе, по-весняному радісне бекання повітряного баранчика, одного з перших вістунів весни (В. Гжицький); Подихнув пустотливий вітрець, той віщун світання (М. Коцюбинський); Олов’яне, важке небо трусило над Львовом сніжинки - перших посланців ранньої зими (Р. Іваничук); Волелюбними гуманними ідеями пройнята.. перша ластівка справді народної української літератури на західних землях України "Русалка Дністровая"(з журналу); Коли, з глухим з’єднавшись гулом, Предтеча бурі, грім гримів, Як часто бранець над аулом Нерушно на горі сидів! (переклад В. Сосюри); Ти [Шевченко] з нами йдеш до сонця сходу, Ти, правди й вольності пророк (М. Рильський); Селяни слухали коваля, як благовісника нових, омріяних часів (І. Ле); Тут [у Києві] діяли декабристи, яких Шевченко назвав першими благовістителями свободи (І. Цюпа). - Пор. передві́стя, I. 1. попере́дник.