-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний бешке́тник бешке́тники
родовий бешке́тника бешке́тників
давальний бешке́тникові, бешке́тнику бешке́тникам
знахідний бешке́тника бешке́тників
орудний бешке́тником бешке́тниками
місцевий на/у бешке́тникові, бешке́тнику на/у бешке́тниках
кличний бешке́тнику бешке́тники

Словник синонімів

БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Ррозм. рідше,ГАЛАБУ́РДНИКдіал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВАрозм., РОЗБИША́КАрозм., РОЗБІЯ́КАрідко (відчайдушний бешкетник, призвідник сварок); ХУЛІГА́Н (грубий порушник громадського порядку); ШИ́БЕНИКрозм. (той, хто порушує порядок, завдає шкоди кому-, чому-небудь і т. ін.). Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (О. Ільченко); Дозорці вважали його за непосидющого галабурдника (І. Франко); Найбільший заводіяка й шкода таборів, пробийголова й бандит Володька.. шкребе і чистить.. коня (Ю. Яновський); - Не ходи туди, синку, - каже [мати], - на вечорницях збираються самі п’яниці та розбишаки; там тебе обидять, віку тобі збавлять (О. Стороженко); [Андрій:] То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); - Хто підпалив загату? - крикнув Клим. - Це, мабуть, ті шибеники-парубки? (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. забія́ка, зірви́голова.
ЗАБІЯ́КА (той, хто заводить, починає бійку, любить битися), ЗАДИРА́КА, ЗАДИ́РА, ЗАДЕРИ́КАрозм., ЗАДЕРІ́Йрозм., ЗАВОДІ́Йрозм., ЗАВОДІЯ́КАрозм., ЗАЧЕ́ПАрозм., ЗАДЬО́РАрідко; ПІ́ВЕНЬрозм., ПІ́ВНИКрозм. (про хлопця, хлопчика). Де ви бачили, щоб у школі та не знайшлися свої бешкетники й забіяки (І. Цюпа); - А ти чого кричиш? Кнопка така, а кричить! Тепер сам бачу - хіба узяли б в армію такого задираку!.. (Ю. Збанацький); Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі (О. Донченко); Був [Андрій] задерика, гнівом верховодив, Бив боягузів крилами орла (В. Бичко); Носячись із своїми гулями, прикажчик.. підозрівав, що серед тих, хто давав йому духопелу, першими заводіями були орловець та Андріяка (О. Гончар); Найбільший заводіяка й шкода таборів, пробийголова й бандит Володька ..шкребе і чистить коня (Ю. Яновський). - Пор. I. 1. баламу́т, 1. бешке́тник.
ПУСТУ́Н (той, хто любить пустувати), БЕШКЕ́ТНИК, ЗБИТОЧНИК[ЗБИТОШНИК]розм.,ШИ́БЕНИКрозм.,ЖИРУ́Нрозм.,ПОСТРИБУ́Нрозм.,ШАЛАПУ́Трозм.,ШАЛАПУ́ТНИКрозм.,ШКО́ДАрозм.,ХАЛАМИ́ДНИКрозм.,ПАЛИ́ВОДАпідсил. розм.,ПАЛИ́СВІТпідсил. розм.,ГАРЦІВНИ́Кдіал.,ШАЛИВІРдіал.,ГАЙДАБУ́РАдіал.,ГАЛАБУ́РДНИКдіал.Стрибали отак пустуни, стрибали - і ввечері Юрко вже ледве доліз скоцюрблений до хати (П. Козланюк); Збиточник повторив слова професора, наслідуючи його інтонацію (О. Кобилянська); [Командир застави:] Ну й жируни! Я ж наказав - до штабу... (П. Воронько); - Здоров, Толю! - термосав за плечі дико радий шалапут [Івашко]. - Прокинься! (Я. Качура); Між школярськими голосами лунає сердитий крик старого Богуша. - В церков! В церков, шалапутники! (С. Васильченко); - Зараз стрельнем по вороні, халамидники малі! (Б. Олійник); Такий уже він паливода - здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Ю. Збанацький); Оксен, позираючи на молодь, що їхала із сміхом та витівками, пригадував і свої юнацькі роки, коли він також був такий шаливір та веселун (Григорій Тютюнник); Дозорці вважали йогоза непосидющого галабурдника (І. Франко).