-1-
іменник чоловічого роду
(населений пункт в Україні)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Бе́рег Береги́
родовий Бе́рега Берегі́в
давальний Бе́регу, Бе́регові Берега́м
знахідний Бе́рег Береги́
орудний Бе́регом Берега́ми
місцевий на/у Бе́резі на/у Берега́х
кличний Бе́регу* Береги́*
-2-
іменник чоловічого роду
(річка в Україні)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Бе́рег Береги́
родовий Бе́рега Берегі́в
давальний Бе́регу, Бе́регові Берега́м
знахідний Бе́рег Береги́
орудний Бе́регом Берега́ми
місцевий на/у Бе́резі на/у Берега́х
кличний Бе́регу* Береги́*

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Бе́рег Береги́
родовий Бе́рега Берегі́в
давальний Бе́регу, Бе́регові Берега́м
знахідний Бе́рег Береги́
орудний Бе́регом Берега́ми
місцевий на/у Бе́резі на/у Берега́х
кличний Бе́регу* Береги́*
-3-
іменник чоловічого роду
* Але: два, три, чотири бе́реги

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Бе́рег Береги́
родовий Бе́рега Берегі́в
давальний Бе́регу, Бе́регові Берега́м
знахідний Бе́рег Береги́
орудний Бе́регом Берега́ми
місцевий на/у Бе́резі на/у Берега́х
кличний Бе́регу* Береги́*

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Бе́рег Береги́
родовий Бе́рега Берегі́в
давальний Бе́регу, Бе́регові Берега́м
знахідний Бе́рег Береги́
орудний Бе́регом Берега́ми
місцевий на/у Бе́резі на/у Берега́х
кличний Бе́регу* Береги́*

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний бе́рег береги́
родовий бе́рега берегі́в
давальний бе́регу, бе́регові берега́м
знахідний бе́рег береги́
орудний бе́регом берега́ми
місцевий на/у бе́резі на/у берега́х
кличний бе́регу* береги́*

Словник синонімів

БЕ́РЕГ (край землі, а також місцевість, що прилягає до річки, озера, моря і т. ін.); БЕРЕЖИ́НАрозм. (смуга землі уздовж певного водоймища); УЗБЕРЕ́ЖЖЯ, ПОБЕРЕ́ЖЖЯ, НАДБЕРЕ́ЖЖЯ (смуга землі і місцевіть уздовж берега моря, озера, великої ріки). Через кілька годин міст все ж таки було споруджено, і спочатку гармати, а за ними й вози повільно, але без втрат переправилися на лівий берег (З. Тулуб); Він.. пішов бережиною, по вузенькій стежечці, що крутилася поміж надбережними лозами (А. Кримський); Зі степу знову долітали сумні квиління чайки, та на узбережжі пищали кулики (Г. Епік); Весна кримського надбережжя огорнула його старе тіло, мов соки землі вливалися в душу (Ю. Яновський).
ОБЛЯМІ́ВКА (те, що по краях смугою обрамовує, оточує що-небудь), БОРДЮ́Р, ОБІДО́К, О́БВІ́ДКА, ОКАНТО́ВКА[ОБКАНТО́ВКАрозм. рідше], ОБЛЯМУВА́ННЯ, БЕРЕГИ́тільки мн.,КАНТрідше. - Ці камені йдуть на облямівку шляхів міста, - відповідає засмаглий, з сивими бровами каменяр (Т. Масенко); За аркою починалась алея з широким бордюром квітів по обидва боки (П. Панч); Нова тарілка, з позолоченим обідком, так і випорснула в Уляни з рук (В. Кучер); Очі [Несторової], колись живі і блискучі, тепер були постійно у червоних обвідках, змучені й страдницькі (Ірина Вільде); Я сидів, звісивши ноги до води, на окантовці портового причалу (Ю. Смолич); Великі горіхові очі [Ніни] в облямуванні довгих вигнутих каштанових вій (О. Копиленко); Коридор зеленів килимовою доріжкою з червоними берегами (П. Дорошко).
ПО́ЛЕперев. мн. (смужка уздовж краю аркуша паперу, не заповнена текстом, малюнком тощо), БЕ́РЕГперев. мн., МАРГІНЕ́Сзах.Кипіли б шторми На полях сторінок, І плавились в битві гармати (М. Нагнибіда); Моя книжка має не тільки багату душу, вона має й гарну, багату одежу. Вона в тривкім пергамені ціла, береги її золотисті. Краї - маргінеси, обведені по-мистецьки орнаментом (Уляна Кравченко).

Словник фразеологізмів

вхо́дити / ввійти́ в [свою́] ко́лію. Повертатися до свого нормального стану, ходу, перебігу і т. ін. Проходили повз [містечко].. білі, червоні, махновці, петлюрівці... Виліплювали накази, оповіщали мобілізації, конфіскації, реквізиції... А потім знову все входило в колію (В. Еллан-Блакитний); — Тихе й просте життя сільського священика ввійшло в свою колію (М. Старицький); Все, здавалося, увійшло в звичайну колію, так ніби нічого й не сталося (В. Козаченко). ввійти́ в береги́. Скільки ще куль із-за рогу просвистить, поки все ввійде в береги і життя потече, як широка течія Дніпрова (О. Гончар).

вихо́дити / ви́йти з берегі́в. Перевершувати міру звичайного, усталеного. Гнів людський виходить з берегів (Л. Первомайський); І знову задзвеніли бокали, бризнуло святковим салютом шампанське. Лунала музика. Весілля виходило з берегів (В. Вільний).

вихо́дити / ви́йти з берегі́в. Перевершувати міру звичайного, усталеного. Гнів людський виходить з берегів (Л. Первомайський); І знову задзвеніли бокали, бризнуло святковим салютом шампанське. Лунала музика. Весілля виходило з берегів (В. Вільний).

держа́тися (трима́тися) [свого́] бе́рега. Дотримуватися своїх принципів, не збочувати; діяти розважливо, помірковано. — Мені здається, що Соломія з таких, що крутиться, вертиться й берега не держиться (І. Нечуй-Левицький); Усяк до чого-небудь вдався, Той робить те, другий — друге; Всяк свого берега й держався (Л. Глібов).

держа́тися (трима́тися) [свого́] бе́рега. Дотримуватися своїх принципів, не збочувати; діяти розважливо, помірковано. — Мені здається, що Соломія з таких, що крутиться, вертиться й берега не держиться (І. Нечуй-Левицький); Усяк до чого-небудь вдався, Той робить те, другий — друге; Всяк свого берега й держався (Л. Глібов).

пристава́ти / приста́ти до [яко́гось] бе́рега. Знаходити, визначати свій життєвий шлях, своє місце в житті, покликання і т. ін. Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Д. Ткач); — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега,— говорила [мати] доньці спокійно та розважливо,— бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (М. Ю. Тарновський); Пора й тобі пристати десь до берега. Не молодий. Це ж котрий [рік] тобі пішов? (Василь Шевчук). до яко́го бе́рега приста́ти? [Коваль:] То до якого ж берега пристанемо? [Цар:] Зараз нічого не скажу вам… На роздоріжжі я… Все думаю… (М. Зарудний).

моло́чні рі́ки і киселе́ві (ма́сляні) береги́. Заможне, повне достатку, безтурботне життя. — Хай тобі сняться молочні ріки і масляні береги (С. Добровольський).

моло́чні рі́ки і киселе́ві (ма́сляні) береги́. Заможне, повне достатку, безтурботне життя. — Хай тобі сняться молочні ріки і масляні береги (С. Добровольський).

пристава́ти / приста́ти до [яко́гось] бе́рега. Знаходити, визначати свій життєвий шлях, своє місце в житті, покликання і т. ін. Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Д. Ткач); — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега,— говорила [мати] доньці спокійно та розважливо,— бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (М. Ю. Тарновський); Пора й тобі пристати десь до берега. Не молодий. Це ж котрий [рік] тобі пішов? (Василь Шевчук). до яко́го бе́рега приста́ти? [Коваль:] То до якого ж берега пристанемо? [Цар:] Зараз нічого не скажу вам… На роздоріжжі я… Все думаю… (М. Зарудний).

пристава́ти / приста́ти до [яко́гось] бе́рега. Знаходити, визначати свій життєвий шлях, своє місце в житті, покликання і т. ін. Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Д. Ткач); — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега,— говорила [мати] доньці спокійно та розважливо,— бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (М. Ю. Тарновський); Пора й тобі пристати десь до берега. Не молодий. Це ж котрий [рік] тобі пішов? (Василь Шевчук). до яко́го бе́рега приста́ти? [Коваль:] То до якого ж берега пристанемо? [Цар:] Зараз нічого не скажу вам… На роздоріжжі я… Все думаю… (М. Зарудний).

пристава́ти / приста́ти до [яко́гось] бе́рега. Знаходити, визначати свій життєвий шлях, своє місце в житті, покликання і т. ін. Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Д. Ткач); — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега,— говорила [мати] доньці спокійно та розважливо,— бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (М. Ю. Тарновський); Пора й тобі пристати десь до берега. Не молодий. Це ж котрий [рік] тобі пішов? (Василь Шевчук). до яко́го бе́рега приста́ти? [Коваль:] То до якого ж берега пристанемо? [Цар:] Зараз нічого не скажу вам… На роздоріжжі я… Все думаю… (М. Зарудний).

пристава́ти / приста́ти до [яко́гось] бе́рега. Знаходити, визначати свій життєвий шлях, своє місце в житті, покликання і т. ін. Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Д. Ткач); — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега,— говорила [мати] доньці спокійно та розважливо,— бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (М. Ю. Тарновський); Пора й тобі пристати десь до берега. Не молодий. Це ж котрий [рік] тобі пішов? (Василь Шевчук). до яко́го бе́рега приста́ти? [Коваль:] То до якого ж берега пристанемо? [Цар:] Зараз нічого не скажу вам… На роздоріжжі я… Все думаю… (М. Зарудний).

пуска́тися / пусти́тися бе́рега. 1. Занедбуючи себе, порушувати загальноприйнятні норми моралі, суспільної поведінки. Володю не цікавлять події в інтернаті й труднощі Ліди. Йому видно одне: вона мало буває вдома. Він розбещується, пускається берега (З газети); Чіпка — наче таке собі діло вигадав — кожнісінький день гуля та гуля… Зовсім пустився берега… (Панас Мирний); Пустивсь, як кажуть, Богорський берега, запив, зненавидів усе і вся, що прагне знань і тягнеться до науки (Василь Шевчук).

2. Втрачати спокій, холоднокровність, рівновагу від хвилювання, страху, сорому і т. ін. Шалений струс серця, удар крові в обличчя, знову шум у скронях і... Вже вона [Надійка] була внизу, стояла, не здаючи собі справи, остаточно пустившись берега, перед Сидором Сидоровичем (В. Козаченко); Люди пустились берега й у нестямі раптом осміліли, в одчайдушних запитаннях намагалися розгорнути всю свою безмежну трагедію (І. Багряний).

3. Робити що-небудь по-своєму, відповідно до власного бажання, розуміння, уподобання. Ми спробували його спочатку натяками вговорити. Але він уже пустився берега і нікого не слухав (В. Козаченко).

пуска́тися / пусти́тися бе́рега. 1. Занедбуючи себе, порушувати загальноприйнятні норми моралі, суспільної поведінки. Володю не цікавлять події в інтернаті й труднощі Ліди. Йому видно одне: вона мало буває вдома. Він розбещується, пускається берега (З газети); Чіпка — наче таке собі діло вигадав — кожнісінький день гуля та гуля… Зовсім пустився берега… (Панас Мирний); Пустивсь, як кажуть, Богорський берега, запив, зненавидів усе і вся, що прагне знань і тягнеться до науки (Василь Шевчук).

2. Втрачати спокій, холоднокровність, рівновагу від хвилювання, страху, сорому і т. ін. Шалений струс серця, удар крові в обличчя, знову шум у скронях і... Вже вона [Надійка] була внизу, стояла, не здаючи собі справи, остаточно пустившись берега, перед Сидором Сидоровичем (В. Козаченко); Люди пустились берега й у нестямі раптом осміліли, в одчайдушних запитаннях намагалися розгорнути всю свою безмежну трагедію (І. Багряний).

3. Робити що-небудь по-своєму, відповідно до власного бажання, розуміння, уподобання. Ми спробували його спочатку натяками вговорити. Але він уже пустився берега і нікого не слухав (В. Козаченко).

держа́тися (трима́тися) [свого́] бе́рега. Дотримуватися своїх принципів, не збочувати; діяти розважливо, помірковано. — Мені здається, що Соломія з таких, що крутиться, вертиться й берега не держиться (І. Нечуй-Левицький); Усяк до чого-небудь вдався, Той робить те, другий — друге; Всяк свого берега й держався (Л. Глібов).

держа́тися (трима́тися) [свого́] бе́рега. Дотримуватися своїх принципів, не збочувати; діяти розважливо, помірковано. — Мені здається, що Соломія з таких, що крутиться, вертиться й берега не держиться (І. Нечуй-Левицький); Усяк до чого-небудь вдався, Той робить те, другий — друге; Всяк свого берега й держався (Л. Глібов).