-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний амбі́ція амбі́ції
родовий амбі́ції амбі́цій
давальний амбі́ції амбі́ціям
знахідний амбі́цію амбі́ції
орудний амбі́цією амбі́ціями
місцевий на/в амбі́ції на/в амбі́ціях
кличний амбі́ціє* амбі́ції*

Словник синонімів

САМОЛЮ́БСТВО (підвищене почуття власної гідності, пов’язане з честолюбством), САМОЛЮ́БНІСТЬрідше; АМБІ́ЦІЯ, АМБІ́ТНІСТЬрідше (ужив. несхвально). Часом, переступивши через власне самолюбство, Марися Павлівна проситься на урок до Ганни Остапівни, щоб повчитись (О. Гончар); Ображене самолюбство пекло його серце (О. Донченко); Вона ж надто рішуче відкинула нашу пропозицію. Фальшива амбіція перемогла (О. Кобилянська); Занадто поважно трактував [емісар] власну особу, аби встрявати у дрібні суперечки чи виявляти непотрібну амбітність (П. Загребельний).

Словник фразеологізмів

уда́ритися (полі́зти) в амбі́цію. Підкреслено виявляти образу, незадоволення внаслідок враженого самолюбства. — Що?! — Кажу — поженимось… Я ж не малолітній,— вдарився Остап в амбіцію (М. Ю. Тарновський); Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови [зборів] й давай лаятись (Ю. Яновський).

уда́ритися (полі́зти) в амбі́цію. Підкреслено виявляти образу, незадоволення внаслідок враженого самолюбства. — Що?! — Кажу — поженимось… Я ж не малолітній,— вдарився Остап в амбіцію (М. Ю. Тарновський); Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови [зборів] й давай лаятись (Ю. Яновський).