-1-
частка
незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

НА́ВІТЬчаст. (ужив. для підсилення слова або словосполучення, для вираження найвищого ступеня якої-небудь ознаки), АЖ. Свіжий, ще навіть вогкуватий номер газети; Ідуть хвилини, Земля, здається, аж горить... (М. Старицький).
НА́ВІТЬу знач. спол. (ужив. в уточнювально-підсилювальному або в підсилювально-наслідковому значенні при однорідних членах речення та між частинами складного речення), І НА́ВІТЬ, АЖ, БА НА́ВІТЬрозм.,БА Йрозм. (ужив. при приєднувальних конструкціях, що уточнюють зміст попередніх). В Лубнах було тихо, неначе.. люде [люди] притаїлись, навіть не дихали (І. Нечуй-Левицький); Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться (І. Котляревський); Як це погано, що Ольга не має в місті друзів, ба навіть знайомих (Ю. Смолич); - Гай-гай, сину, скільки це літ отак не сиділи. Ба й у вічі не бачили один одного (А. Головко).
НА́ВІТЬчаст. (ужив. для підсилення слова або словосполучення, для вираження найвищого ступеня якої-небудь ознаки), АЖ. Свіжий, ще навіть вогкуватий номер газети; Ідуть хвилини, Земля, здається, аж горить... (М. Старицький).
НА́ВІТЬу знач. спол. (ужив. в уточнювально-підсилювальному або в підсилювально-наслідковому значенні при однорідних членах речення та між частинами складного речення), І НА́ВІТЬ, АЖ, БА НА́ВІТЬрозм.,БА Йрозм. (ужив. при приєднувальних конструкціях, що уточнюють зміст попередніх). В Лубнах було тихо, неначе.. люде [люди] притаїлись, навіть не дихали (І. Нечуй-Левицький); Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться (І. Котляревський); Як це погано, що Ольга не має в місті друзів, ба навіть знайомих (Ю. Смолич); - Гай-гай, сину, скільки це літ отак не сиділи. Ба й у вічі не бачили один одного (А. Головко).

Словник фразеологізмів

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Смолич); — А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи (П. Куліш); Оце ось виступав він у клубі перед молоддю на .. вечорі, так вірите, всі аж за боки бралися (З газети); — Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються [біля стінгазети] капосні та в боки беруться (В. Кучер).

[аж] вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Смолич); — А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи (П. Куліш); Оце ось виступав він у клубі перед молоддю на .. вечорі, так вірите, всі аж за боки бралися (З газети); — Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються [біля стінгазети] капосні та в боки беруться (В. Кучер).

[аж] вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Смолич); — А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи (П. Куліш); Оце ось виступав він у клубі перед молоддю на .. вечорі, так вірите, всі аж за боки бралися (З газети); — Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються [біля стінгазети] капосні та в боки беруться (В. Кучер).

аж вага́ з груде́й спа́ла. Стало легше, спокійніше і т. ін. Серце моє, я так втішився, коли дістав від тебе листа, аж легше дихати мені, аж вага з грудей спала (М. Коцюбинський).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[і (аж)] в (на) душі́ (на се́рці, у гру́дях, у п’я́тах і т. ін.) похоло́ло (похоло́нуло) у кого, кому, безос. Стало комусь страшно, моторошно від сильного хвилювання, раптового переляку тощо. Як сказала вона це — в мене в душі похололо (І. Нечуй-Левицький); А в мого сіромахи і на душі похололо. “Пропав”,— дума собі, а далі опам’ятався та й міркує (Легенди..); Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю! Аж на серці похолоне, Як його згадаю (Т. Шевченко); У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий (А. Шиян); Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п’ятах похололо… От і справдилося його передчуття. От і нещастя… (М. Коцюбинський); У Христі аж у душі похолонуло від того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тільки замина правду (Панас Мирний); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того жижки задрижали, і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); Як уздрів його Трохим, так і руки і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); [Герасим:] Думав, що довідалась за гроші, аж всередині похолонуло (І. Карпенко-Карий).

[і (аж)] в (на) душі́ (на се́рці, у гру́дях, у п’я́тах і т. ін.) похоло́ло (похоло́нуло) у кого, кому, безос. Стало комусь страшно, моторошно від сильного хвилювання, раптового переляку тощо. Як сказала вона це — в мене в душі похололо (І. Нечуй-Левицький); А в мого сіромахи і на душі похололо. “Пропав”,— дума собі, а далі опам’ятався та й міркує (Легенди..); Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю! Аж на серці похолоне, Як його згадаю (Т. Шевченко); У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий (А. Шиян); Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п’ятах похололо… От і справдилося його передчуття. От і нещастя… (М. Коцюбинський); У Христі аж у душі похолонуло від того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тільки замина правду (Панас Мирний); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того жижки задрижали, і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); Як уздрів його Трохим, так і руки і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); [Герасим:] Думав, що довідалась за гроші, аж всередині похолонуло (І. Карпенко-Карий).

аж ви́ляски пішли́ / йшли́. Дуже сильно, з лунким звуком. — А він таки правий... Коли гарячкуєш, хапаєшся за все відразу, то чогось та не добачиш... Ось воно тобі й дасть по потилиці, аж виляски підуть... (А. Хорунжий); Кричала [Соловейчиха], аж виляски йшли: — Та я свого руками ось цими придушу — не пущу до комуни (А. Дімаров); — І граю на баяні, і гопака ріжу, і долонею по колінах поплескую. Аж виляски йдуть (В. Кучер). аж ви́ляски розляга́ються. А в панському саду соловейко чи плаче, чи сміється, аж виляски розлягаються (С. Васильченко). аж о́дляски пішли́. І старий запорожець, і гадки й думки не маючи про свою неминучу смерть, зареготався щирим реготом, аж одляски на майдані пішли (І. Нечуй-Левицький).

аж ви́ляски пішли́ / йшли́. Дуже сильно, з лунким звуком. — А він таки правий... Коли гарячкуєш, хапаєшся за все відразу, то чогось та не добачиш... Ось воно тобі й дасть по потилиці, аж виляски підуть... (А. Хорунжий); Кричала [Соловейчиха], аж виляски йшли: — Та я свого руками ось цими придушу — не пущу до комуни (А. Дімаров); — І граю на баяні, і гопака ріжу, і долонею по колінах поплескую. Аж виляски йдуть (В. Кучер). аж ви́ляски розляга́ються. А в панському саду соловейко чи плаче, чи сміється, аж виляски розлягаються (С. Васильченко). аж о́дляски пішли́. І старий запорожець, і гадки й думки не маючи про свою неминучу смерть, зареготався щирим реготом, аж одляски на майдані пішли (І. Нечуй-Левицький).

аж ви́ляски пішли́ / йшли́. Дуже сильно, з лунким звуком. — А він таки правий... Коли гарячкуєш, хапаєшся за все відразу, то чогось та не добачиш... Ось воно тобі й дасть по потилиці, аж виляски підуть... (А. Хорунжий); Кричала [Соловейчиха], аж виляски йшли: — Та я свого руками ось цими придушу — не пущу до комуни (А. Дімаров); — І граю на баяні, і гопака ріжу, і долонею по колінах поплескую. Аж виляски йдуть (В. Кучер). аж ви́ляски розляга́ються. А в панському саду соловейко чи плаче, чи сміється, аж виляски розлягаються (С. Васильченко). аж о́дляски пішли́. І старий запорожець, і гадки й думки не маючи про свою неминучу смерть, зареготався щирим реготом, аж одляски на майдані пішли (І. Нечуй-Левицький).

аж сті́ни (ві́кна, две́рі і т. ін.) дрижа́ть (дрижи́ть). Дуже гучно, занадто голосно (що-небудь діється, відбувається). Співаємо, аж на улицю чути, аж стіни у хаті дрижать… (Панас Мирний).

аж вогню́ дава́ти. Дуже гніватися, обурюватися і т. ін. з якогось приводу. А жінка аж вогню дає .. Нічого. Най там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).

аж вогню́ дає́. Хто-небудь сильно гнівається, дуже сердиться з якогось приводу. — А жінка аж вогню дає .. Нічого, най [нехай] там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).

аж вогню́ кре́ше. Дуже, надто сердиться. Жінка була така лиха, що часом аж вогню креше, як не по ній (М. Коцюбинський).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від.. яскравих кольорів, посмішок, потисків рук багатьох незнайомих людей мерехтить в очах і паморочиться голова (П. Козланюк); Орися не спускає очей з покосу, інколи аж мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки (Д. Бедзик); В очах мигтить, а в голові свистить (Укр.. присл..); А всякого зілля, квіток! .. Аж в очах мигтить!.. (Марко Вовчок); Люди метушаться,— ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка); У Христі аж в очах миготіло, голова кругом ходила, дивлячись, як швидко пані мідяним прутиком хапала нитку, в’язала петелечку (Панас Мирний).

[аж] в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від.. яскравих кольорів, посмішок, потисків рук багатьох незнайомих людей мерехтить в очах і паморочиться голова (П. Козланюк); Орися не спускає очей з покосу, інколи аж мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки (Д. Бедзик); В очах мигтить, а в голові свистить (Укр.. присл..); А всякого зілля, квіток! .. Аж в очах мигтить!.. (Марко Вовчок); Люди метушаться,— ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка); У Христі аж в очах миготіло, голова кругом ходила, дивлячись, як швидко пані мідяним прутиком хапала нитку, в’язала петелечку (Панас Мирний).

[аж] в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від.. яскравих кольорів, посмішок, потисків рук багатьох незнайомих людей мерехтить в очах і паморочиться голова (П. Козланюк); Орися не спускає очей з покосу, інколи аж мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки (Д. Бедзик); В очах мигтить, а в голові свистить (Укр.. присл..); А всякого зілля, квіток! .. Аж в очах мигтить!.. (Марко Вовчок); Люди метушаться,— ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка); У Христі аж в очах миготіло, голова кругом ходила, дивлячись, як швидко пані мідяним прутиком хапала нитку, в’язала петелечку (Панас Мирний).

аж в оча́х мі́ниться, безос. У когось неприємні зорові відчуття від чого-небудь дуже яскравого, від швидкої зміни об’єктів і т. ін. Таке синє поле, аж в очах міниться… (Д. Косарик).

[аж] в оча́х рябі́є у кого, в чиїх і без додатка, безос. 1. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити щось через надмірність яскравих фарб, світла, строкатість і т. ін. Всі були в своєму найновішому і найкращому вбранні. В очах рябіло від яскравозелених, жовтогарячих і червоних гарусових та шовкових хусток (З. Тулуб); А верби виблискують, аж у очах рябіє (А. Тесленко); Від різноманітності одягу аж рябіло в очах (Ю. Смолич).

2. У кого-небудь наступає стан перенапруження, перевтоми і т. ін. Не стукаючи, вскочив [Саїд] у кімнату й захитався. В очах рябіло, в грудях бушувала буря (Іван Ле).

[аж] ву́ха пу́хнуть / попу́хли, зі словоспол. хо́четься кури́ти. Дуже, нестерпно. — Пособити прибіг? От спасибі ж тобі! А я думаю, хто б мене підмінив, бо курити хочеться, аж вуха попухли (А. Дімаров).

[аж] ву́ха пу́хнуть / попу́хли, зі словоспол. хо́четься кури́ти. Дуже, нестерпно. — Пособити прибіг? От спасибі ж тобі! А я думаю, хто б мене підмінив, бо курити хочеться, аж вуха попухли (А. Дімаров).

[аж] ву́ха в’я́нуть (свербля́ть) у кого, рідше кому і без додатка. Кому-небудь неприємно, гидко чути, слухати що-небудь. Говорять увесь час [галичани-емігранти] по-російськи, але з таким “акцентом”, що.. “вуха в’януть” (Леся Українка); — Тоді вдова Бобренчиха озвалась: — Та вуха ж в’януть на таку олжу! Вона сама Грицькові нав’язалась (Л. Костенко); Марія тулиться до Богдана, немов хоче захиститися од тих пісень. Але ніхто не зважає, що в неї вуха в’януть (В. Большак); [Марфа:] Тут мені таке наплели на вас, таке наговорили, що аж вуха в’януть (О. Левада); Загинав [п’яний] такі слова, що в решти слухачів свербіли вуха (Ю. Яновський). [аж] воло́сся в’я́не. — От сидить передо мною розумна людина, досвідчений інженер .. і раптом говорить таку нісенітницю, що аж волосся в’яне (М. Ю. Тарновський).

[аж] вухналі́ кува́ти зуба́ми, жарт. Дуже тремтіти (від холоду, переляку і т. ін.). Тільки змерз чомусь, хоч і була ніч тепла,— аж вухналі кував зубами ковалисько (О. Ільченко); Загорнувся він у перетку [у сіть], сидить, ухналі зубами кує (Україна сміється).

[аж] вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Смолич); — А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи (П. Куліш); Оце ось виступав він у клубі перед молоддю на .. вечорі, так вірите, всі аж за боки бралися (З газети); — Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються [біля стінгазети] капосні та в боки беруться (В. Кучер).

[аж] вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Смолич); — А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи (П. Куліш); Оце ось виступав він у клубі перед молоддю на .. вечорі, так вірите, всі аж за боки бралися (З газети); — Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються [біля стінгазети] капосні та в боки беруться (В. Кучер).

[аж] вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Смолич); — А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи (П. Куліш); Оце ось виступав він у клубі перед молоддю на .. вечорі, так вірите, всі аж за боки бралися (З газети); — Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються [біля стінгазети] капосні та в боки беруться (В. Кучер).

аж гай гуде́ (шуми́ть). Уживається для вираження підсилення якоїсь дії. Робить, аж гай гуде (Укр.. присл..); — Їздять з твоїми перепустками дніпродзержинці, аж гай гуде. І ніде їх не затримують (А. Хижняк); Андрій Сагайдак тобі привіт переказував,— вихопилось само собою.— Майструє плоскорізи, аж гай шумить (І. Григурко).

аж гай гуде́ (шуми́ть). Уживається для вираження підсилення якоїсь дії. Робить, аж гай гуде (Укр.. присл..); — Їздять з твоїми перепустками дніпродзержинці, аж гай гуде. І ніде їх не затримують (А. Хижняк); Андрій Сагайдак тобі привіт переказував,— вихопилось само собою.— Майструє плоскорізи, аж гай шумить (І. Григурко).

[аж] гі́лля́ гне́ться. Дуже багато, рясно (про плоди на дереві). — Зав’язуємо шнурки, а самі зоримо спідлоба на абрикоси. Їх ще багато, аж гілля гнеться, і вони сяють у низькому довгому сонячному промінні (Григір Тютюнник).

аж голова́ загула́, зі сл. уда́ритися. Дуже сильно. Молодиці закрутились серед хати та вдарились лобами так, що аж голови загули (І. Нечуй-Левицький).

аж го́лому по́за па́зухою по́вно. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного речення; нічого. Набрав, що аж голому поза пазухою повно (Укр.. присл..).

[аж] гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик); Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар); Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах).

[аж] гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик); Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар); Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах).

[аж] гу́би обли́зувати / облиза́ти. Бути дуже задоволеним чим-небудь. — А буде за це могорич? А вже я вам цю справу так вироблю, що аж губи оближете (І. Нечуй-Левицький).

[аж] гу́би обли́зувати / облиза́ти. Бути дуже задоволеним чим-небудь. — А буде за це могорич? А вже я вам цю справу так вироблю, що аж губи оближете (І. Нечуй-Левицький).

[аж] свисти́ть (гуде́, гуля́є і под.) у кише́ні (у кише́нях) у кого. У кого-небудь зовсім немає грошей. — Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій ..— А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати… — Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що, зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук); Нема і дома нічого [у Хоми], і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ’яненко); Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький).

[аж] свисти́ть (гуде́, гуля́є і под.) у кише́ні (у кише́нях) у кого. У кого-небудь зовсім немає грошей. — Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій ..— А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати… — Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що, зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук); Нема і дома нічого [у Хоми], і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ’яненко); Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький).

[аж] свисти́ть (гуде́, гуля́є і под.) у кише́ні (у кише́нях) у кого. У кого-небудь зовсім немає грошей. — Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій ..— А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати… — Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що, зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук); Нема і дома нічого [у Хоми], і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ’яненко); Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький).

[аж] свисти́ть (гуде́, гуля́є і под.) у кише́ні (у кише́нях) у кого. У кого-небудь зовсім немає грошей. — Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій ..— А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати… — Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що, зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук); Нема і дома нічого [у Хоми], і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ’яненко); Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький).

аж сті́ни (ві́кна, две́рі і т. ін.) дрижа́ть (дрижи́ть). Дуже гучно, занадто голосно (що-небудь діється, відбувається). Співаємо, аж на улицю чути, аж стіни у хаті дрижать… (Панас Мирний).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

аж дим іде́, з дієсл., перев. зі словоспол. так що. Дуже завзято, інтенсивно. [Іван:] Працювала наша бригада на прекрасному хімічному заводі, і працювала так, що аж дим ішов (І. Микитенко); Василина прискорила нишком темп, вихопилась наперед і починає сапати, аж дим іде (В. Бабляк).

[аж] до вух. 1. зі сл. усміха́тися. Щиро, від душі, широко розкриваючи рот. За спиною в Шури стояв Сагайда, усміхаючись до вух своїми товстими губами (О. Гончар); Він зняв із качанкуватої голови шапку, усміхнувся аж до вух, оголивши червоні ясна (Григорій Тютюнник).

2. Щирий, привітний (про усмішку). Цей чорний велетень зовсім не простак, який хоче себе подати, роз’їхавшись перед подружжям Дударевичів в білозубій усмішці до вух (О. Гончар).

[аж] до [са́мої] моги́ли. Протягом усього життя, до кінця свого життя; завжди. — Я Омеляну Овсійовичу завдячуватиму до могили,— бив себе кулаком у груди Федір (В. Логвиненко); За юних літ Нам видиться видимий світ Так свіжо, як його б хотіли Ми бачити аж до могили (М. Рильський); // із запереч. Ніколи. — Взяла ти, Мар’яно, моє серце, і не буде йому покою до самої могили (С. Васильченко); Дитина навчається книжної мови з свого журналу, помалу звикає до цієї мови, вона потроху стає йому “його мовою”, і ця мова не забувається аж до могили (Рідна мова).

[аж] до [сами́х] хмар; під [самі́ (самі́сінькі)] хма́ри. Дуже високо. [Поет:] Бачили ви, як велике багаття кида вогонь аж до хмар? (Леся Українка); На крайній найвищій горі.. стирчить ще одна тераса, немов величезний престол піднімається під самісінькі хмари (І. Нечуй-Левицький); Прощайте ж, соснові ліси, Рости вам під хмари (П. Дорошко). до самої́ хма́ри. А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко).

[аж] до [са́мої] моги́ли. Протягом усього життя, до кінця свого життя; завжди. — Я Омеляну Овсійовичу завдячуватиму до могили,— бив себе кулаком у груди Федір (В. Логвиненко); За юних літ Нам видиться видимий світ Так свіжо, як його б хотіли Ми бачити аж до могили (М. Рильський); // із запереч. Ніколи. — Взяла ти, Мар’яно, моє серце, і не буде йому покою до самої могили (С. Васильченко); Дитина навчається книжної мови з свого журналу, помалу звикає до цієї мови, вона потроху стає йому “його мовою”, і ця мова не забувається аж до могили (Рідна мова).

[аж] до [сами́х] хмар; під [самі́ (самі́сінькі)] хма́ри. Дуже високо. [Поет:] Бачили ви, як велике багаття кида вогонь аж до хмар? (Леся Українка); На крайній найвищій горі.. стирчить ще одна тераса, немов величезний престол піднімається під самісінькі хмари (І. Нечуй-Левицький); Прощайте ж, соснові ліси, Рости вам під хмари (П. Дорошко). до самої́ хма́ри. А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко).

[аж] дур голови́ бере́ться кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані розгубленості, розпачу, приголомшення через важкі клопоти, турботи і т. ін. — Треба бакшиш [хабар] готувати та визволяти Остапа, а де грошей взяти? де? кажіть! Аж дур голови береться… (М. Коцюбинський).

[аж] дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Грінченко); Орися розв’язала пакунок. Наче оберемок барвистих квіток польових розсипався у неї на колінах. Дівчині аж подих забило (А. Головко).

аж (про́сто) дух захо́плює, безос. Уживається для вираження надміру почуттів, вражень людини (перев. приємних). А коли станеш за Маріїнським палацом [у м. Києві] на високому правому березі, то відкривається такий краєвид на величавий Дніпро, що аж дух захоплює (З журналу); — А таке з’явище, як контраст?.. Наприклад, цинізм і святість, поруч одно з одним. Тут просто дух захоплює (В. Винниченко).

аж душа́ боли́ть, зі сл. ї́сти. Нестерпно, дуже хочеться. [Денис:] .. Коли б швидше розговлятися… Їсти, аж душа болить (М. Кропивницький); — Може, знайдеться що-небудь перекусити? — спитав .. співун… — Бо, їй-право, аж душа болить .. З самого ранку рісочки в роті не мали (О. Сизоненко).

[аж] душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже задоволений чимсь, відчуває радість, насолоду, втіху від чогось. — Як стрінуся з просвіченим [освіченим] чоловіком, то в мене аж душа радіє (І. Нечуй-Левицький); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Л. Глібов); Ой як вона заспіває,— село розлягає… Ой як вона засміється, душа радується (Нар. лірика).

[аж] душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже задоволений чимсь, відчуває радість, насолоду, втіху від чогось. — Як стрінуся з просвіченим [освіченим] чоловіком, то в мене аж душа радіє (І. Нечуй-Левицький); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Л. Глібов); Ой як вона заспіває,— село розлягає… Ой як вона засміється, душа радується (Нар. лірика).

[аж] се́рце (душа́) тремти́ть (трепе́че, трепе́четься) чиє (чия), в кого і без додатка. Хто-небудь дуже хвилюється з приводу чого-небудь. [Орися]: Я коня напуваю, а сама боюсь і глянуть на його, а серце так і тремтить… (С. Васильченко); Веселенько нам [дівчатам],— аж серце трепече (Марко Вовчок); Енея серце трепетало, Воно о сині віщувало (І. Котляревський); Перед скелею сріблиться течія .. Як тут гарно!.. Аж тремтить душа моя! (А. Кримський).

[аж] се́рце (душа́) тремти́ть (трепе́че, трепе́четься) чиє (чия), в кого і без додатка. Хто-небудь дуже хвилюється з приводу чого-небудь. [Орися]: Я коня напуваю, а сама боюсь і глянуть на його, а серце так і тремтить… (С. Васильченко); Веселенько нам [дівчатам],— аж серце трепече (Марко Вовчок); Енея серце трепетало, Воно о сині віщувало (І. Котляревський); Перед скелею сріблиться течія .. Як тут гарно!.. Аж тремтить душа моя! (А. Кримський).

[аж] се́рце (душа́) тремти́ть (трепе́че, трепе́четься) чиє (чия), в кого і без додатка. Хто-небудь дуже хвилюється з приводу чого-небудь. [Орися]: Я коня напуваю, а сама боюсь і глянуть на його, а серце так і тремтить… (С. Васильченко); Веселенько нам [дівчатам],— аж серце трепече (Марко Вовчок); Енея серце трепетало, Воно о сині віщувало (І. Котляревський); Перед скелею сріблиться течія .. Як тут гарно!.. Аж тремтить душа моя! (А. Кримський).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

аж [за] жи́жки сі́пає кого, у кого, безос. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. І пішли [дід з Іваном] прямо на пасіку, лісом. Мене, малого, аж за жижки сіпа побігти навзирці за ними (Панас Мирний); Смичок несамовито забігав по струнах. Струни аж клапають та цмокають, виводячи дрібушку. У Проценка аж жижки під ногами сіпало (Панас Мирний).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] за бо́ки хапа́тися / схопи́тися [від (з) ре́готу]. Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Франко); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим… Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (З. Тулуб); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський).

[аж] за бо́ки хапа́тися / схопи́тися [від (з) ре́готу]. Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Франко); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим… Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (З. Тулуб); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський).

[аж] за бо́ки хапа́тися / схопи́тися [від (з) ре́готу]. Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Франко); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим… Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (З. Тулуб); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський).

[аж] за бо́ки хапа́тися / схопи́тися [від (з) ре́готу]. Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Франко); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим… Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (З. Тулуб); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський).

[аж] за бо́ки хапа́тися / схопи́тися [від (з) ре́готу]. Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Франко); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим… Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (З. Тулуб); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський).

[аж] за бо́ки хапа́тися / схопи́тися [від (з) ре́готу]. Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Франко); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим… Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (З. Тулуб); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський).

аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Нечуй-Левицький); [Явдоха:] Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (М. Кропивницький); Він .. уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний); Хлопці уминали [рибу], аж за вухами лящало (В. Поліщук); — Буде юшка. І їстимемо її — аж за вухами лящатиме (П. Автомонов); — Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник); Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Укр. дит. фольк.); Тепер тільки справжнє свято і наступило: .. той п’є, той убирає, аж за вухами лящить, довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний); З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить… (М. Коцюбинський); Все військо добре убирало, Аж поза вухами лящало, Один перед другим хватав (І. Котляревський); Оце їсть! аж поза ухами лящить (М. Номис). аж за ву́хами тріщи́ть. Їв Іван, аж за вухами тріщало (І. Франко). так.., що аж за ву́хами ляща́ло. Варивон так уминав пиріжки, що аж за вухами лящало (М. Стельмах).

аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Нечуй-Левицький); [Явдоха:] Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (М. Кропивницький); Він .. уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний); Хлопці уминали [рибу], аж за вухами лящало (В. Поліщук); — Буде юшка. І їстимемо її — аж за вухами лящатиме (П. Автомонов); — Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник); Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Укр. дит. фольк.); Тепер тільки справжнє свято і наступило: .. той п’є, той убирає, аж за вухами лящить, довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний); З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить… (М. Коцюбинський); Все військо добре убирало, Аж поза вухами лящало, Один перед другим хватав (І. Котляревський); Оце їсть! аж поза ухами лящить (М. Номис). аж за ву́хами тріщи́ть. Їв Іван, аж за вухами тріщало (І. Франко). так.., що аж за ву́хами ляща́ло. Варивон так уминав пиріжки, що аж за вухами лящало (М. Стельмах).

аж за го́лову взя́тися. Уживається для вираження сильного здивування, переживання, туги, розпачу тощо. Показав се [карту] батькові, розтолкував, і старий аж за голову взявся (І. Франко); Цар як подивився: що в нього свиточка — латка на латці, штанці — коліна повилазили, то аж за голову взявся: “Як-таки, щоб я свою дитину та за такого хлопа віддав” (Укр. дит. фольк.).

аж [за] жи́жки сі́пає кого, у кого, безос. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. І пішли [дід з Іваном] прямо на пасіку, лісом. Мене, малого, аж за жижки сіпа побігти навзирці за ними (Панас Мирний); Смичок несамовито забігав по струнах. Струни аж клапають та цмокають, виводячи дрібушку. У Проценка аж жижки під ногами сіпало (Панас Мирний).

[аж] закрути́ло в но́сі кому і без додатка, безос. Що-небудь не сподобалося комусь, неприємно вразило когось. — Зараз народ почне ділити панське майно. Що, Корнію, чи в носі закрутило? — Анітрохи! — відповів Чумак, не знати, щиро, чи тільки прикидаючись таким байдужим (А. Головко); Ач, закрутило в носі їм від поеми “Сон”! Образилися (Василь Шевчук).

аж (ті́льки) закури́ть (закури́ться), з дієсл., безос. Дуже швидко. Мати стращає, що я змерзну. І чого б я змерз? Та я як чкурну, аж закурить! (Панас Мирний); — Переночуйте ви тут, а завтра .. курнемо в село так, що аж закуриться (І. Франко); // Дуже швидко зникнути. От він і сів на бричку: “торкай” — і тільки закурилось (А. Свидницький).

аж (ті́льки) закури́ть (закури́ться), з дієсл., безос. Дуже швидко. Мати стращає, що я змерзну. І чого б я змерз? Та я як чкурну, аж закурить! (Панас Мирний); — Переночуйте ви тут, а завтра .. курнемо в село так, що аж закуриться (І. Франко); // Дуже швидко зникнути. От він і сів на бричку: “торкай” — і тільки закурилось (А. Свидницький).

[аж] за о́чі хапа́ти. Вабити, вражати своєю красою, яскравістю кольорів. Яскраві барви боярських одягів аж за очі хапали (Юліан Опільський); Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав і все від нього сяяло, блискотіло (Н. Кобринська); У Тимофія така гарна жінка, що аж за очі хапає (Казки Буковини..).

аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Нечуй-Левицький); [Явдоха:] Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (М. Кропивницький); Він .. уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний); Хлопці уминали [рибу], аж за вухами лящало (В. Поліщук); — Буде юшка. І їстимемо її — аж за вухами лящатиме (П. Автомонов); — Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник); Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Укр. дит. фольк.); Тепер тільки справжнє свято і наступило: .. той п’є, той убирає, аж за вухами лящить, довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний); З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить… (М. Коцюбинський); Все військо добре убирало, Аж поза вухами лящало, Один перед другим хватав (І. Котляревський); Оце їсть! аж поза ухами лящить (М. Номис). аж за ву́хами тріщи́ть. Їв Іван, аж за вухами тріщало (І. Франко). так.., що аж за ву́хами ляща́ло. Варивон так уминав пиріжки, що аж за вухами лящало (М. Стельмах).

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] з душі́ ве́рне. 1. Дуже несмачний, нудотний. Зварила мені жінка тої локшини, солодке, нудне, з душі верне, а їм, нічого не вдієш (М. Коцюбинський).

2. Не подобається, викликає велику огиду; осоружний. Учора Христина врода вабила, а сьогодні попадине приставання з душі верне (Панас Мирний); // Неприємно або огидно. Підведу очі — аж з душі верне: обличчя посиніле, набрякле, очі бігають злякано, руки трусяться дрібно (І. Муратов); Але не напозичаєшся. Одне тобі дасть, друге тобі дасть, а третє так подивиться, що з душі верне (Є. Гуцало).

3. перев. кому. Який надзвичайно набрид. До переекзаменовки осталося всього два дні; треба придумать що-небудь інше, щоб викрутитись. А думати за ту обшарпану жовту книжку .. не хочеться,— з душі вона мені верне (С. Васильченко).

[аж] з душі́ пре у кого і без додатка, безос., грубо. 1. Комусь стає неприємно, гидко і т. ін. Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре (Укр.. присл..).

2. зі сл. наї́стися, пої́сти і под. Вволю, досита, занадто багато і т. ін. — Накуплю усього, що побачу, та й наїмся, щоб аж з душі перло!.. (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] з ме́дом та [з] ма́ком, зі сл. промо́вити, сказа́ти і т. ін. Облесливо, нещиро, удавано доброзичливо і т. ін. — І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (І.Нечуй-Левицький).

[аж] з ме́дом та [з] ма́ком, зі сл. промо́вити, сказа́ти і т. ін. Облесливо, нещиро, удавано доброзичливо і т. ін. — І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (І.Нечуй-Левицький).

[аж] із го́рла лі́зе (грубо пре́ться) у кого, зневажл., перев. безос. 1. Хтось дуже багатий. Отож якраз він такий злидар.. Не бійсь, в нього з горла лізе… (Ю. Збанацький).

2. У когось дуже багато чого-небудь. У нас з бабою молока немає, а в них аж із горла преться (Ю. Збанацький).

[аж] із го́рла лі́зе (грубо пре́ться) у кого, зневажл., перев. безос. 1. Хтось дуже багатий. Отож якраз він такий злидар.. Не бійсь, в нього з горла лізе… (Ю. Збанацький).

2. У когось дуже багато чого-небудь. У нас з бабою молока немає, а в них аж із горла преться (Ю. Збанацький).

аж із шку́ри вибива́тися. Дуже напружуватися, надриватися. Дитина, чую, аж із шкури вибивається, кричить... (Панас Мирний).

[аж] і́скорки в оча́х замиготі́ли у кого, чиїх. Хто-небудь раптом став веселим, життєрадісним і т. ін. Мар’я кинулась у горниці за дзеркалом.— Дивися! — сказала, підносячи. Марина присвітила. У Христі аж іскорки в очах замиготіли (Панас Мирний); Вперше за весь час [бесіди] академік усміхнувся. В очах його замиготіли веселі ясні іскорки (В. Собко).

[аж] і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде [Гаврило] вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий [Антосьо] іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..).

2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. [4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його [пана], — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила [Марія].. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко).

3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю, від напливу сильних непередбачених почуттів і т. ін. І вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки хіба ж він уміє так, як отець Олександр? Щоб аж іскри з очей посипались (І. Микитенко); Розсердився [Ентел] і роз’ярився .. В висок Дареса затопив: З очей аж іскри полетіли (І. Котляревський). і́скорки поси́палися з оче́й. Пилипко .. затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло..; голова ходором заходила, посипались іскорки з очей (Панас Мирний).

[аж] і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде [Гаврило] вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий [Антосьо] іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..).

2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. [4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його [пана], — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила [Марія].. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко).

3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю, від напливу сильних непередбачених почуттів і т. ін. І вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки хіба ж він уміє так, як отець Олександр? Щоб аж іскри з очей посипались (І. Микитенко); Розсердився [Ентел] і роз’ярився .. В висок Дареса затопив: З очей аж іскри полетіли (І. Котляревський). і́скорки поси́палися з оче́й. Пилипко .. затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло..; голова ходором заходила, посипались іскорки з очей (Панас Мирний).

[аж] і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде [Гаврило] вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий [Антосьо] іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..).

2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. [4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його [пана], — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила [Марія].. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко).

3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю, від напливу сильних непередбачених почуттів і т. ін. І вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки хіба ж він уміє так, як отець Олександр? Щоб аж іскри з очей посипались (І. Микитенко); Розсердився [Ентел] і роз’ярився .. В висок Дареса затопив: З очей аж іскри полетіли (І. Котляревський). і́скорки поси́палися з оче́й. Пилипко .. затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло..; голова ходором заходила, посипались іскорки з очей (Панас Мирний).

[аж] і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде [Гаврило] вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий [Антосьо] іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..).

2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. [4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його [пана], — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила [Марія].. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко).

3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю, від напливу сильних непередбачених почуттів і т. ін. І вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки хіба ж він уміє так, як отець Олександр? Щоб аж іскри з очей посипались (І. Микитенко); Розсердився [Ентел] і роз’ярився .. В висок Дареса затопив: З очей аж іскри полетіли (І. Котляревський). і́скорки поси́палися з оче́й. Пилипко .. затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло..; голова ходором заходила, посипались іскорки з очей (Панас Мирний).

[аж] і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде [Гаврило] вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий [Антосьо] іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..).

2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. [4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його [пана], — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила [Марія].. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко).

3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю, від напливу сильних непередбачених почуттів і т. ін. І вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки хіба ж він уміє так, як отець Олександр? Щоб аж іскри з очей посипались (І. Микитенко); Розсердився [Ентел] і роз’ярився .. В висок Дареса затопив: З очей аж іскри полетіли (І. Котляревський). і́скорки поси́палися з оче́й. Пилипко .. затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло..; голова ходором заходила, посипались іскорки з очей (Панас Мирний).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Смолич); — А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи (П. Куліш); Оце ось виступав він у клубі перед молоддю на .. вечорі, так вірите, всі аж за боки бралися (З газети); — Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються [біля стінгазети] капосні та в боки беруться (В. Кучер).

[аж] вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Смолич); — А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи (П. Куліш); Оце ось виступав він у клубі перед молоддю на .. вечорі, так вірите, всі аж за боки бралися (З газети); — Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються [біля стінгазети] капосні та в боки беруться (В. Кучер).

[аж] вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Смолич); — А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи (П. Куліш); Оце ось виступав він у клубі перед молоддю на .. вечорі, так вірите, всі аж за боки бралися (З газети); — Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються [біля стінгазети] капосні та в боки беруться (В. Кучер).

аж вага́ з груде́й спа́ла. Стало легше, спокійніше і т. ін. Серце моє, я так втішився, коли дістав від тебе листа, аж легше дихати мені, аж вага з грудей спала (М. Коцюбинський).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[аж] вбира́ти / бра́ти [в се́бе] о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони [хусточки] красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети).

[і (аж)] в (на) душі́ (на се́рці, у гру́дях, у п’я́тах і т. ін.) похоло́ло (похоло́нуло) у кого, кому, безос. Стало комусь страшно, моторошно від сильного хвилювання, раптового переляку тощо. Як сказала вона це — в мене в душі похололо (І. Нечуй-Левицький); А в мого сіромахи і на душі похололо. “Пропав”,— дума собі, а далі опам’ятався та й міркує (Легенди..); Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю! Аж на серці похолоне, Як його згадаю (Т. Шевченко); У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий (А. Шиян); Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п’ятах похололо… От і справдилося його передчуття. От і нещастя… (М. Коцюбинський); У Христі аж у душі похолонуло від того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тільки замина правду (Панас Мирний); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того жижки задрижали, і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); Як уздрів його Трохим, так і руки і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); [Герасим:] Думав, що довідалась за гроші, аж всередині похолонуло (І. Карпенко-Карий).

[і (аж)] в (на) душі́ (на се́рці, у гру́дях, у п’я́тах і т. ін.) похоло́ло (похоло́нуло) у кого, кому, безос. Стало комусь страшно, моторошно від сильного хвилювання, раптового переляку тощо. Як сказала вона це — в мене в душі похололо (І. Нечуй-Левицький); А в мого сіромахи і на душі похололо. “Пропав”,— дума собі, а далі опам’ятався та й міркує (Легенди..); Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю! Аж на серці похолоне, Як його згадаю (Т. Шевченко); У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий (А. Шиян); Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п’ятах похололо… От і справдилося його передчуття. От і нещастя… (М. Коцюбинський); У Христі аж у душі похолонуло від того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тільки замина правду (Панас Мирний); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того жижки задрижали, і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); Як уздрів його Трохим, так і руки і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); [Герасим:] Думав, що довідалась за гроші, аж всередині похолонуло (І. Карпенко-Карий).

аж ви́ляски пішли́ / йшли́. Дуже сильно, з лунким звуком. — А він таки правий... Коли гарячкуєш, хапаєшся за все відразу, то чогось та не добачиш... Ось воно тобі й дасть по потилиці, аж виляски підуть... (А. Хорунжий); Кричала [Соловейчиха], аж виляски йшли: — Та я свого руками ось цими придушу — не пущу до комуни (А. Дімаров); — І граю на баяні, і гопака ріжу, і долонею по колінах поплескую. Аж виляски йдуть (В. Кучер). аж ви́ляски розляга́ються. А в панському саду соловейко чи плаче, чи сміється, аж виляски розлягаються (С. Васильченко). аж о́дляски пішли́. І старий запорожець, і гадки й думки не маючи про свою неминучу смерть, зареготався щирим реготом, аж одляски на майдані пішли (І. Нечуй-Левицький).

аж ви́ляски пішли́ / йшли́. Дуже сильно, з лунким звуком. — А він таки правий... Коли гарячкуєш, хапаєшся за все відразу, то чогось та не добачиш... Ось воно тобі й дасть по потилиці, аж виляски підуть... (А. Хорунжий); Кричала [Соловейчиха], аж виляски йшли: — Та я свого руками ось цими придушу — не пущу до комуни (А. Дімаров); — І граю на баяні, і гопака ріжу, і долонею по колінах поплескую. Аж виляски йдуть (В. Кучер). аж ви́ляски розляга́ються. А в панському саду соловейко чи плаче, чи сміється, аж виляски розлягаються (С. Васильченко). аж о́дляски пішли́. І старий запорожець, і гадки й думки не маючи про свою неминучу смерть, зареготався щирим реготом, аж одляски на майдані пішли (І. Нечуй-Левицький).

аж ви́ляски пішли́ / йшли́. Дуже сильно, з лунким звуком. — А він таки правий... Коли гарячкуєш, хапаєшся за все відразу, то чогось та не добачиш... Ось воно тобі й дасть по потилиці, аж виляски підуть... (А. Хорунжий); Кричала [Соловейчиха], аж виляски йшли: — Та я свого руками ось цими придушу — не пущу до комуни (А. Дімаров); — І граю на баяні, і гопака ріжу, і долонею по колінах поплескую. Аж виляски йдуть (В. Кучер). аж ви́ляски розляга́ються. А в панському саду соловейко чи плаче, чи сміється, аж виляски розлягаються (С. Васильченко). аж о́дляски пішли́. І старий запорожець, і гадки й думки не маючи про свою неминучу смерть, зареготався щирим реготом, аж одляски на майдані пішли (І. Нечуй-Левицький).

аж сті́ни (ві́кна, две́рі і т. ін.) дрижа́ть (дрижи́ть). Дуже гучно, занадто голосно (що-небудь діється, відбувається). Співаємо, аж на улицю чути, аж стіни у хаті дрижать… (Панас Мирний).

аж вогню́ дава́ти. Дуже гніватися, обурюватися і т. ін. з якогось приводу. А жінка аж вогню дає .. Нічого. Най там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).

аж вогню́ дає́. Хто-небудь сильно гнівається, дуже сердиться з якогось приводу. — А жінка аж вогню дає .. Нічого, най [нехай] там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).

аж вогню́ кре́ше. Дуже, надто сердиться. Жінка була така лиха, що часом аж вогню креше, як не по ній (М. Коцюбинський).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. [Зачепиха:] Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну [війну], — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

[аж] в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від.. яскравих кольорів, посмішок, потисків рук багатьох незнайомих людей мерехтить в очах і паморочиться голова (П. Козланюк); Орися не спускає очей з покосу, інколи аж мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки (Д. Бедзик); В очах мигтить, а в голові свистить (Укр.. присл..); А всякого зілля, квіток! .. Аж в очах мигтить!.. (Марко Вовчок); Люди метушаться,— ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка); У Христі аж в очах миготіло, голова кругом ходила, дивлячись, як швидко пані мідяним прутиком хапала нитку, в’язала петелечку (Панас Мирний).

[аж] в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від.. яскравих кольорів, посмішок, потисків рук багатьох незнайомих людей мерехтить в очах і паморочиться голова (П. Козланюк); Орися не спускає очей з покосу, інколи аж мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки (Д. Бедзик); В очах мигтить, а в голові свистить (Укр.. присл..); А всякого зілля, квіток! .. Аж в очах мигтить!.. (Марко Вовчок); Люди метушаться,— ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка); У Христі аж в очах миготіло, голова кругом ходила, дивлячись, як швидко пані мідяним прутиком хапала нитку, в’язала петелечку (Панас Мирний).

[аж] в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від.. яскравих кольорів, посмішок, потисків рук багатьох незнайомих людей мерехтить в очах і паморочиться голова (П. Козланюк); Орися не спускає очей з покосу, інколи аж мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки (Д. Бедзик); В очах мигтить, а в голові свистить (Укр.. присл..); А всякого зілля, квіток! .. Аж в очах мигтить!.. (Марко Вовчок); Люди метушаться,— ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка); У Христі аж в очах миготіло, голова кругом ходила, дивлячись, як швидко пані мідяним прутиком хапала нитку, в’язала петелечку (Панас Мирний).

аж в оча́х мі́ниться, безос. У когось неприємні зорові відчуття від чого-небудь дуже яскравого, від швидкої зміни об’єктів і т. ін. Таке синє поле, аж в очах міниться… (Д. Косарик).

[аж] в оча́х рябі́є у кого, в чиїх і без додатка, безос. 1. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити щось через надмірність яскравих фарб, світла, строкатість і т. ін. Всі були в своєму найновішому і найкращому вбранні. В очах рябіло від яскравозелених, жовтогарячих і червоних гарусових та шовкових хусток (З. Тулуб); А верби виблискують, аж у очах рябіє (А. Тесленко); Від різноманітності одягу аж рябіло в очах (Ю. Смолич).

2. У кого-небудь наступає стан перенапруження, перевтоми і т. ін. Не стукаючи, вскочив [Саїд] у кімнату й захитався. В очах рябіло, в грудях бушувала буря (Іван Ле).

[аж] ву́ха пу́хнуть / попу́хли, зі словоспол. хо́четься кури́ти. Дуже, нестерпно. — Пособити прибіг? От спасибі ж тобі! А я думаю, хто б мене підмінив, бо курити хочеться, аж вуха попухли (А. Дімаров).

[аж] ву́ха пу́хнуть / попу́хли, зі словоспол. хо́четься кури́ти. Дуже, нестерпно. — Пособити прибіг? От спасибі ж тобі! А я думаю, хто б мене підмінив, бо курити хочеться, аж вуха попухли (А. Дімаров).

[аж] ву́ха в’я́нуть (свербля́ть) у кого, рідше кому і без додатка. Кому-небудь неприємно, гидко чути, слухати що-небудь. Говорять увесь час [галичани-емігранти] по-російськи, але з таким “акцентом”, що.. “вуха в’януть” (Леся Українка); — Тоді вдова Бобренчиха озвалась: — Та вуха ж в’януть на таку олжу! Вона сама Грицькові нав’язалась (Л. Костенко); Марія тулиться до Богдана, немов хоче захиститися од тих пісень. Але ніхто не зважає, що в неї вуха в’януть (В. Большак); [Марфа:] Тут мені таке наплели на вас, таке наговорили, що аж вуха в’януть (О. Левада); Загинав [п’яний] такі слова, що в решти слухачів свербіли вуха (Ю. Яновський). [аж] воло́сся в’я́не. — От сидить передо мною розумна людина, досвідчений інженер .. і раптом говорить таку нісенітницю, що аж волосся в’яне (М. Ю. Тарновський).

[аж] вухналі́ кува́ти зуба́ми, жарт. Дуже тремтіти (від холоду, переляку і т. ін.). Тільки змерз чомусь, хоч і була ніч тепла,— аж вухналі кував зубами ковалисько (О. Ільченко); Загорнувся він у перетку [у сіть], сидить, ухналі зубами кує (Україна сміється).

[аж] вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Смолич); — А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи (П. Куліш); Оце ось виступав він у клубі перед молоддю на .. вечорі, так вірите, всі аж за боки бралися (З газети); — Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються [біля стінгазети] капосні та в боки беруться (В. Кучер).

[аж] вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Смолич); — А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи (П. Куліш); Оце ось виступав він у клубі перед молоддю на .. вечорі, так вірите, всі аж за боки бралися (З газети); — Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються [біля стінгазети] капосні та в боки беруться (В. Кучер).

[аж] вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Смолич); — А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи (П. Куліш); Оце ось виступав він у клубі перед молоддю на .. вечорі, так вірите, всі аж за боки бралися (З газети); — Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються [біля стінгазети] капосні та в боки беруться (В. Кучер).

аж гай гуде́ (шуми́ть). Уживається для вираження підсилення якоїсь дії. Робить, аж гай гуде (Укр.. присл..); — Їздять з твоїми перепустками дніпродзержинці, аж гай гуде. І ніде їх не затримують (А. Хижняк); Андрій Сагайдак тобі привіт переказував,— вихопилось само собою.— Майструє плоскорізи, аж гай шумить (І. Григурко).

аж гай гуде́ (шуми́ть). Уживається для вираження підсилення якоїсь дії. Робить, аж гай гуде (Укр.. присл..); — Їздять з твоїми перепустками дніпродзержинці, аж гай гуде. І ніде їх не затримують (А. Хижняк); Андрій Сагайдак тобі привіт переказував,— вихопилось само собою.— Майструє плоскорізи, аж гай шумить (І. Григурко).

[аж] гі́лля́ гне́ться. Дуже багато, рясно (про плоди на дереві). — Зав’язуємо шнурки, а самі зоримо спідлоба на абрикоси. Їх ще багато, аж гілля гнеться, і вони сяють у низькому довгому сонячному промінні (Григір Тютюнник).

аж голова́ загула́, зі сл. уда́ритися. Дуже сильно. Молодиці закрутились серед хати та вдарились лобами так, що аж голови загули (І. Нечуй-Левицький).

аж го́лому по́за па́зухою по́вно. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного речення; нічого. Набрав, що аж голому поза пазухою повно (Укр.. присл..).

[аж] гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик); Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар); Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах).

[аж] гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик); Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар); Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах).

[аж] гу́би обли́зувати / облиза́ти. Бути дуже задоволеним чим-небудь. — А буде за це могорич? А вже я вам цю справу так вироблю, що аж губи оближете (І. Нечуй-Левицький).

[аж] гу́би обли́зувати / облиза́ти. Бути дуже задоволеним чим-небудь. — А буде за це могорич? А вже я вам цю справу так вироблю, що аж губи оближете (І. Нечуй-Левицький).

[аж] свисти́ть (гуде́, гуля́є і под.) у кише́ні (у кише́нях) у кого. У кого-небудь зовсім немає грошей. — Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій ..— А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати… — Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що, зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук); Нема і дома нічого [у Хоми], і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ’яненко); Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький).

[аж] свисти́ть (гуде́, гуля́є і под.) у кише́ні (у кише́нях) у кого. У кого-небудь зовсім немає грошей. — Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій ..— А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати… — Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що, зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук); Нема і дома нічого [у Хоми], і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ’яненко); Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький).

[аж] свисти́ть (гуде́, гуля́є і под.) у кише́ні (у кише́нях) у кого. У кого-небудь зовсім немає грошей. — Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій ..— А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати… — Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що, зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук); Нема і дома нічого [у Хоми], і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ’яненко); Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький).

[аж] свисти́ть (гуде́, гуля́є і под.) у кише́ні (у кише́нях) у кого. У кого-небудь зовсім немає грошей. — Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій ..— А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати… — Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що, зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук); Нема і дома нічого [у Хоми], і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ’яненко); Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький).

аж сті́ни (ві́кна, две́рі і т. ін.) дрижа́ть (дрижи́ть). Дуже гучно, занадто голосно (що-небудь діється, відбувається). Співаємо, аж на улицю чути, аж стіни у хаті дрижать… (Панас Мирний).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

аж дим іде́, з дієсл., перев. зі словоспол. так що. Дуже завзято, інтенсивно. [Іван:] Працювала наша бригада на прекрасному хімічному заводі, і працювала так, що аж дим ішов (І. Микитенко); Василина прискорила нишком темп, вихопилась наперед і починає сапати, аж дим іде (В. Бабляк).

[аж] до вух. 1. зі сл. усміха́тися. Щиро, від душі, широко розкриваючи рот. За спиною в Шури стояв Сагайда, усміхаючись до вух своїми товстими губами (О. Гончар); Він зняв із качанкуватої голови шапку, усміхнувся аж до вух, оголивши червоні ясна (Григорій Тютюнник).

2. Щирий, привітний (про усмішку). Цей чорний велетень зовсім не простак, який хоче себе подати, роз’їхавшись перед подружжям Дударевичів в білозубій усмішці до вух (О. Гончар).

[аж] до [са́мої] моги́ли. Протягом усього життя, до кінця свого життя; завжди. — Я Омеляну Овсійовичу завдячуватиму до могили,— бив себе кулаком у груди Федір (В. Логвиненко); За юних літ Нам видиться видимий світ Так свіжо, як його б хотіли Ми бачити аж до могили (М. Рильський); // із запереч. Ніколи. — Взяла ти, Мар’яно, моє серце, і не буде йому покою до самої могили (С. Васильченко); Дитина навчається книжної мови з свого журналу, помалу звикає до цієї мови, вона потроху стає йому “його мовою”, і ця мова не забувається аж до могили (Рідна мова).

[аж] до [сами́х] хмар; під [самі́ (самі́сінькі)] хма́ри. Дуже високо. [Поет:] Бачили ви, як велике багаття кида вогонь аж до хмар? (Леся Українка); На крайній найвищій горі.. стирчить ще одна тераса, немов величезний престол піднімається під самісінькі хмари (І. Нечуй-Левицький); Прощайте ж, соснові ліси, Рости вам під хмари (П. Дорошко). до самої́ хма́ри. А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко).

[аж] до [са́мої] моги́ли. Протягом усього життя, до кінця свого життя; завжди. — Я Омеляну Овсійовичу завдячуватиму до могили,— бив себе кулаком у груди Федір (В. Логвиненко); За юних літ Нам видиться видимий світ Так свіжо, як його б хотіли Ми бачити аж до могили (М. Рильський); // із запереч. Ніколи. — Взяла ти, Мар’яно, моє серце, і не буде йому покою до самої могили (С. Васильченко); Дитина навчається книжної мови з свого журналу, помалу звикає до цієї мови, вона потроху стає йому “його мовою”, і ця мова не забувається аж до могили (Рідна мова).

[аж] до [сами́х] хмар; під [самі́ (самі́сінькі)] хма́ри. Дуже високо. [Поет:] Бачили ви, як велике багаття кида вогонь аж до хмар? (Леся Українка); На крайній найвищій горі.. стирчить ще одна тераса, немов величезний престол піднімається під самісінькі хмари (І. Нечуй-Левицький); Прощайте ж, соснові ліси, Рости вам під хмари (П. Дорошко). до самої́ хма́ри. А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко).

[аж] дур голови́ бере́ться кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані розгубленості, розпачу, приголомшення через важкі клопоти, турботи і т. ін. — Треба бакшиш [хабар] готувати та визволяти Остапа, а де грошей взяти? де? кажіть! Аж дур голови береться… (М. Коцюбинський).

[аж] дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Грінченко); Орися розв’язала пакунок. Наче оберемок барвистих квіток польових розсипався у неї на колінах. Дівчині аж подих забило (А. Головко).

аж (про́сто) дух захо́плює, безос. Уживається для вираження надміру почуттів, вражень людини (перев. приємних). А коли станеш за Маріїнським палацом [у м. Києві] на високому правому березі, то відкривається такий краєвид на величавий Дніпро, що аж дух захоплює (З журналу); — А таке з’явище, як контраст?.. Наприклад, цинізм і святість, поруч одно з одним. Тут просто дух захоплює (В. Винниченко).

аж душа́ боли́ть, зі сл. ї́сти. Нестерпно, дуже хочеться. [Денис:] .. Коли б швидше розговлятися… Їсти, аж душа болить (М. Кропивницький); — Може, знайдеться що-небудь перекусити? — спитав .. співун… — Бо, їй-право, аж душа болить .. З самого ранку рісочки в роті не мали (О. Сизоненко).

[аж] душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже задоволений чимсь, відчуває радість, насолоду, втіху від чогось. — Як стрінуся з просвіченим [освіченим] чоловіком, то в мене аж душа радіє (І. Нечуй-Левицький); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Л. Глібов); Ой як вона заспіває,— село розлягає… Ой як вона засміється, душа радується (Нар. лірика).

[аж] душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже задоволений чимсь, відчуває радість, насолоду, втіху від чогось. — Як стрінуся з просвіченим [освіченим] чоловіком, то в мене аж душа радіє (І. Нечуй-Левицький); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Л. Глібов); Ой як вона заспіває,— село розлягає… Ой як вона засміється, душа радується (Нар. лірика).

[аж] се́рце (душа́) тремти́ть (трепе́че, трепе́четься) чиє (чия), в кого і без додатка. Хто-небудь дуже хвилюється з приводу чого-небудь. [Орися]: Я коня напуваю, а сама боюсь і глянуть на його, а серце так і тремтить… (С. Васильченко); Веселенько нам [дівчатам],— аж серце трепече (Марко Вовчок); Енея серце трепетало, Воно о сині віщувало (І. Котляревський); Перед скелею сріблиться течія .. Як тут гарно!.. Аж тремтить душа моя! (А. Кримський).

[аж] се́рце (душа́) тремти́ть (трепе́че, трепе́четься) чиє (чия), в кого і без додатка. Хто-небудь дуже хвилюється з приводу чого-небудь. [Орися]: Я коня напуваю, а сама боюсь і глянуть на його, а серце так і тремтить… (С. Васильченко); Веселенько нам [дівчатам],— аж серце трепече (Марко Вовчок); Енея серце трепетало, Воно о сині віщувало (І. Котляревський); Перед скелею сріблиться течія .. Як тут гарно!.. Аж тремтить душа моя! (А. Кримський).

[аж] се́рце (душа́) тремти́ть (трепе́че, трепе́четься) чиє (чия), в кого і без додатка. Хто-небудь дуже хвилюється з приводу чого-небудь. [Орися]: Я коня напуваю, а сама боюсь і глянуть на його, а серце так і тремтить… (С. Васильченко); Веселенько нам [дівчатам],— аж серце трепече (Марко Вовчок); Енея серце трепетало, Воно о сині віщувало (І. Котляревський); Перед скелею сріблиться течія .. Як тут гарно!.. Аж тремтить душа моя! (А. Кримський).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

аж [за] жи́жки сі́пає кого, у кого, безос. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. І пішли [дід з Іваном] прямо на пасіку, лісом. Мене, малого, аж за жижки сіпа побігти навзирці за ними (Панас Мирний); Смичок несамовито забігав по струнах. Струни аж клапають та цмокають, виводячи дрібушку. У Проценка аж жижки під ногами сіпало (Панас Мирний).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. [Іван:] Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький).

2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсьчимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи не та незалежність, з якою повів себе Боровий. Наче б йому начхать, що з ним зустрівся і розмовляє сам Опанас Батюга, перед яким дрижать жижки і не в таких жевжиків (Я. Гримайло); — Тільки ж що перейшов через місток у лиман, а тут щось як замаха крилами над головою та пугукне, так у мене і затрусились жижки, незчувсь, як і присів у траві (О. Стороженко); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] за бо́ки хапа́тися / схопи́тися [від (з) ре́готу]. Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Франко); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим… Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (З. Тулуб); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський).

[аж] за бо́ки хапа́тися / схопи́тися [від (з) ре́готу]. Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Франко); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим… Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (З. Тулуб); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський).

[аж] за бо́ки хапа́тися / схопи́тися [від (з) ре́готу]. Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Франко); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим… Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (З. Тулуб); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський).

[аж] за бо́ки хапа́тися / схопи́тися [від (з) ре́готу]. Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Франко); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим… Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (З. Тулуб); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський).

[аж] за бо́ки хапа́тися / схопи́тися [від (з) ре́готу]. Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Франко); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим… Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (З. Тулуб); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський).

[аж] за бо́ки хапа́тися / схопи́тися [від (з) ре́готу]. Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Франко); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим… Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (З. Тулуб); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський).

аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Нечуй-Левицький); [Явдоха:] Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (М. Кропивницький); Він .. уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний); Хлопці уминали [рибу], аж за вухами лящало (В. Поліщук); — Буде юшка. І їстимемо її — аж за вухами лящатиме (П. Автомонов); — Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник); Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Укр. дит. фольк.); Тепер тільки справжнє свято і наступило: .. той п’є, той убирає, аж за вухами лящить, довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний); З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить… (М. Коцюбинський); Все військо добре убирало, Аж поза вухами лящало, Один перед другим хватав (І. Котляревський); Оце їсть! аж поза ухами лящить (М. Номис). аж за ву́хами тріщи́ть. Їв Іван, аж за вухами тріщало (І. Франко). так.., що аж за ву́хами ляща́ло. Варивон так уминав пиріжки, що аж за вухами лящало (М. Стельмах).

аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Нечуй-Левицький); [Явдоха:] Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (М. Кропивницький); Він .. уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний); Хлопці уминали [рибу], аж за вухами лящало (В. Поліщук); — Буде юшка. І їстимемо її — аж за вухами лящатиме (П. Автомонов); — Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник); Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Укр. дит. фольк.); Тепер тільки справжнє свято і наступило: .. той п’є, той убирає, аж за вухами лящить, довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний); З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить… (М. Коцюбинський); Все військо добре убирало, Аж поза вухами лящало, Один перед другим хватав (І. Котляревський); Оце їсть! аж поза ухами лящить (М. Номис). аж за ву́хами тріщи́ть. Їв Іван, аж за вухами тріщало (І. Франко). так.., що аж за ву́хами ляща́ло. Варивон так уминав пиріжки, що аж за вухами лящало (М. Стельмах).

аж за го́лову взя́тися. Уживається для вираження сильного здивування, переживання, туги, розпачу тощо. Показав се [карту] батькові, розтолкував, і старий аж за голову взявся (І. Франко); Цар як подивився: що в нього свиточка — латка на латці, штанці — коліна повилазили, то аж за голову взявся: “Як-таки, щоб я свою дитину та за такого хлопа віддав” (Укр. дит. фольк.).

аж [за] жи́жки сі́пає кого, у кого, безос. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. І пішли [дід з Іваном] прямо на пасіку, лісом. Мене, малого, аж за жижки сіпа побігти навзирці за ними (Панас Мирний); Смичок несамовито забігав по струнах. Струни аж клапають та цмокають, виводячи дрібушку. У Проценка аж жижки під ногами сіпало (Панас Мирний).

[аж] закрути́ло в но́сі кому і без додатка, безос. Що-небудь не сподобалося комусь, неприємно вразило когось. — Зараз народ почне ділити панське майно. Що, Корнію, чи в носі закрутило? — Анітрохи! — відповів Чумак, не знати, щиро, чи тільки прикидаючись таким байдужим (А. Головко); Ач, закрутило в носі їм від поеми “Сон”! Образилися (Василь Шевчук).

аж (ті́льки) закури́ть (закури́ться), з дієсл., безос. Дуже швидко. Мати стращає, що я змерзну. І чого б я змерз? Та я як чкурну, аж закурить! (Панас Мирний); — Переночуйте ви тут, а завтра .. курнемо в село так, що аж закуриться (І. Франко); // Дуже швидко зникнути. От він і сів на бричку: “торкай” — і тільки закурилось (А. Свидницький).

аж (ті́льки) закури́ть (закури́ться), з дієсл., безос. Дуже швидко. Мати стращає, що я змерзну. І чого б я змерз? Та я як чкурну, аж закурить! (Панас Мирний); — Переночуйте ви тут, а завтра .. курнемо в село так, що аж закуриться (І. Франко); // Дуже швидко зникнути. От він і сів на бричку: “торкай” — і тільки закурилось (А. Свидницький).

[аж] за о́чі хапа́ти. Вабити, вражати своєю красою, яскравістю кольорів. Яскраві барви боярських одягів аж за очі хапали (Юліан Опільський); Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав і все від нього сяяло, блискотіло (Н. Кобринська); У Тимофія така гарна жінка, що аж за очі хапає (Казки Буковини..).

аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Нечуй-Левицький); [Явдоха:] Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (М. Кропивницький); Він .. уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний); Хлопці уминали [рибу], аж за вухами лящало (В. Поліщук); — Буде юшка. І їстимемо її — аж за вухами лящатиме (П. Автомонов); — Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник); Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Укр. дит. фольк.); Тепер тільки справжнє свято і наступило: .. той п’є, той убирає, аж за вухами лящить, довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний); З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить… (М. Коцюбинський); Все військо добре убирало, Аж поза вухами лящало, Один перед другим хватав (І. Котляревський); Оце їсть! аж поза ухами лящить (М. Номис). аж за ву́хами тріщи́ть. Їв Іван, аж за вухами тріщало (І. Франко). так.., що аж за ву́хами ляща́ло. Варивон так уминав пиріжки, що аж за вухами лящало (М. Стельмах).

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] з душі́ ве́рне. 1. Дуже несмачний, нудотний. Зварила мені жінка тої локшини, солодке, нудне, з душі верне, а їм, нічого не вдієш (М. Коцюбинський).

2. Не подобається, викликає велику огиду; осоружний. Учора Христина врода вабила, а сьогодні попадине приставання з душі верне (Панас Мирний); // Неприємно або огидно. Підведу очі — аж з душі верне: обличчя посиніле, набрякле, очі бігають злякано, руки трусяться дрібно (І. Муратов); Але не напозичаєшся. Одне тобі дасть, друге тобі дасть, а третє так подивиться, що з душі верне (Є. Гуцало).

3. перев. кому. Який надзвичайно набрид. До переекзаменовки осталося всього два дні; треба придумать що-небудь інше, щоб викрутитись. А думати за ту обшарпану жовту книжку .. не хочеться,— з душі вона мені верне (С. Васильченко).

[аж] з душі́ пре у кого і без додатка, безос., грубо. 1. Комусь стає неприємно, гидко і т. ін. Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре (Укр.. присл..).

2. зі сл. наї́стися, пої́сти і под. Вволю, досита, занадто багато і т. ін. — Накуплю усього, що побачу, та й наїмся, щоб аж з душі перло!.. (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] з ме́дом та [з] ма́ком, зі сл. промо́вити, сказа́ти і т. ін. Облесливо, нещиро, удавано доброзичливо і т. ін. — І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (І.Нечуй-Левицький).

[аж] з ме́дом та [з] ма́ком, зі сл. промо́вити, сказа́ти і т. ін. Облесливо, нещиро, удавано доброзичливо і т. ін. — І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (І.Нечуй-Левицький).

[аж] із го́рла лі́зе (грубо пре́ться) у кого, зневажл., перев. безос. 1. Хтось дуже багатий. Отож якраз він такий злидар.. Не бійсь, в нього з горла лізе… (Ю. Збанацький).

2. У когось дуже багато чого-небудь. У нас з бабою молока немає, а в них аж із горла преться (Ю. Збанацький).

[аж] із го́рла лі́зе (грубо пре́ться) у кого, зневажл., перев. безос. 1. Хтось дуже багатий. Отож якраз він такий злидар.. Не бійсь, в нього з горла лізе… (Ю. Збанацький).

2. У когось дуже багато чого-небудь. У нас з бабою молока немає, а в них аж із горла преться (Ю. Збанацький).

аж із шку́ри вибива́тися. Дуже напружуватися, надриватися. Дитина, чую, аж із шкури вибивається, кричить... (Панас Мирний).

[аж] і́скорки в оча́х замиготі́ли у кого, чиїх. Хто-небудь раптом став веселим, життєрадісним і т. ін. Мар’я кинулась у горниці за дзеркалом.— Дивися! — сказала, підносячи. Марина присвітила. У Христі аж іскорки в очах замиготіли (Панас Мирний); Вперше за весь час [бесіди] академік усміхнувся. В очах його замиготіли веселі ясні іскорки (В. Собко).

[аж] і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде [Гаврило] вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий [Антосьо] іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..).

2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. [4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його [пана], — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила [Марія].. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко).

3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю, від напливу сильних непередбачених почуттів і т. ін. І вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки хіба ж він уміє так, як отець Олександр? Щоб аж іскри з очей посипались (І. Микитенко); Розсердився [Ентел] і роз’ярився .. В висок Дареса затопив: З очей аж іскри полетіли (І. Котляревський). і́скорки поси́палися з оче́й. Пилипко .. затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло..; голова ходором заходила, посипались іскорки з очей (Панас Мирний).

[аж] і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде [Гаврило] вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий [Антосьо] іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..).

2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. [4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його [пана], — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила [Марія].. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко).

3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю, від напливу сильних непередбачених почуттів і т. ін. І вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки хіба ж він уміє так, як отець Олександр? Щоб аж іскри з очей посипались (І. Микитенко); Розсердився [Ентел] і роз’ярився .. В висок Дареса затопив: З очей аж іскри полетіли (І. Котляревський). і́скорки поси́палися з оче́й. Пилипко .. затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло..; голова ходором заходила, посипались іскорки з очей (Панас Мирний).

[аж] і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде [Гаврило] вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий [Антосьо] іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..).

2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. [4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його [пана], — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила [Марія].. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко).

3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю, від напливу сильних непередбачених почуттів і т. ін. І вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки хіба ж він уміє так, як отець Олександр? Щоб аж іскри з очей посипались (І. Микитенко); Розсердився [Ентел] і роз’ярився .. В висок Дареса затопив: З очей аж іскри полетіли (І. Котляревський). і́скорки поси́палися з оче́й. Пилипко .. затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло..; голова ходором заходила, посипались іскорки з очей (Панас Мирний).

[аж] і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде [Гаврило] вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий [Антосьо] іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..).

2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. [4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його [пана], — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила [Марія].. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко).

3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю, від напливу сильних непередбачених почуттів і т. ін. І вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки хіба ж він уміє так, як отець Олександр? Щоб аж іскри з очей посипались (І. Микитенко); Розсердився [Ентел] і роз’ярився .. В висок Дареса затопив: З очей аж іскри полетіли (І. Котляревський). і́скорки поси́палися з оче́й. Пилипко .. затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло..; голова ходором заходила, посипались іскорки з очей (Панас Мирний).

[аж] і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде [Гаврило] вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий [Антосьо] іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..).

2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. [4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його [пана], — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила [Марія].. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко).

3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю, від напливу сильних непередбачених почуттів і т. ін. І вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки хіба ж він уміє так, як отець Олександр? Щоб аж іскри з очей посипались (І. Микитенко); Розсердився [Ентел] і роз’ярився .. В висок Дареса затопив: З очей аж іскри полетіли (І. Котляревський). і́скорки поси́палися з оче́й. Пилипко .. затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло..; голова ходором заходила, посипались іскорки з очей (Панас Мирний).

[аж] і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде [Гаврило] вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий [Антосьо] іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..).

2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. [4-й повстанець:] Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його [пана], — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила [Марія].. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко).

3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю, від напливу сильних непередбачених почуттів і т. ін. І вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки хіба ж він уміє так, як отець Олександр? Щоб аж іскри з очей посипались (І. Микитенко); Розсердився [Ентел] і роз’ярився .. В висок Дареса затопив: З очей аж іскри полетіли (І. Котляревський). і́скорки поси́палися з оче́й. Пилипко .. затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло..; голова ходором заходила, посипались іскорки з очей (Панас Мирний).

аж і́скри летя́ть. Дуже енергійно, завзято, запально, докладаючи всіх зусиль. [Бабуся:] Ну, вже коли й заведуться за що, то аж іскри летять (І. Микитенко). і́скри з рук летя́ть. Не може не бути [медалі “Золота зірка”], бо і Катя-ланкова, і вся її ланка працюють так, що “іскри з рук летять” (Остап Вишня).

аж [і] шку́ра гово́рить на кому. Хто-небудь надзвичайно жвавий, енергійний або балакучий. На йому [ньому] й шкура говорила, такий балакучий (Панас Мирний).

аж кипи́ть. Відбувається, здійснюється і т. ін. дуже жваво, на повну силу. Ярмарок аж кипів. Вироюються і гомонять люди (Марко Вовчок); Скрізь аж кипить торгівля й купівля (І. Нечуй-Левицький).

[аж] гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик); Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар); Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах).

[аж] гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик); Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар); Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах).

аж (так і) киши́ть кого, чого. Дуже багато. — Ну, не кендюх! Сидить собі у хаті. А там баришень аж кишить. Збирайсь та ходімо (Панас Мирний); — На галявині попід дубами безліч слуг, аж кишить (І. Нечуй-Левицький).

аж кишки́ боля́ть, перев. з дієсл. Надзвичайно, дуже. Того вечора я сміялася багато, аж кишки боліли (З усн. мови). аж ки́шка боли́ть. — Давайте краще повечеряєм, бо їсти хочеться, аж кишка болить (І. Микитенко).

аж кишки́ боля́ть, перев. з дієсл. Надзвичайно, дуже. Того вечора я сміялася багато, аж кишки боліли (З усн. мови). аж ки́шка боли́ть. — Давайте краще повечеряєм, бо їсти хочеться, аж кишка болить (І. Микитенко).

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).

2. Дуже завзято. Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич).

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).

2. Дуже завзято. Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич).

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).

2. Дуже завзято. Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич).

аж кістки́ торохтя́ть, зі сл. худи́й. Надто, дуже. — Худюща [невістка], аж кістки торохтять, — журилася мати (М. Стельмах); // з дієсл. Дуже швидко.— Чеше, втікаючи, аж кістки торохтять (О. Гончар).

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).

2. Дуже завзято. Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич).

[аж] ко́льки ко́лють (спира́ють); [аж] ко́лька ко́ле (спира́є) кого. Хто-небудь страждає від заздрощів. Та я тебе поцілую із правого боку, Най ворогів кольки колють хоть півтора року! (Коломийки). аж ко́лька спе́рла. В мене жінка дуже красна .. Не одного аж колька сперла, що його жінка та не така (Л. Мартович).

[аж] ко́льки ко́лють (спира́ють); [аж] ко́лька ко́ле (спира́є) кого. Хто-небудь страждає від заздрощів. Та я тебе поцілую із правого боку, Най ворогів кольки колють хоть півтора року! (Коломийки). аж ко́лька спе́рла. В мене жінка дуже красна .. Не одного аж колька сперла, що його жінка та не така (Л. Мартович).

[аж] ко́льки ко́лють (спира́ють); [аж] ко́лька ко́ле (спира́є) кого. Хто-небудь страждає від заздрощів. Та я тебе поцілую із правого боку, Най ворогів кольки колють хоть півтора року! (Коломийки). аж ко́лька спе́рла. В мене жінка дуже красна .. Не одного аж колька сперла, що його жінка та не така (Л. Мартович).

[аж] ко́льки ко́лють (спира́ють); [аж] ко́лька ко́ле (спира́є) кого. Хто-небудь страждає від заздрощів. Та я тебе поцілую із правого боку, Най ворогів кольки колють хоть півтора року! (Коломийки). аж ко́лька спе́рла. В мене жінка дуже красна .. Не одного аж колька сперла, що його жінка та не така (Л. Мартович).

[аж] ко́льки ко́лють (спира́ють); [аж] ко́лька ко́ле (спира́є) кого. Хто-небудь страждає від заздрощів. Та я тебе поцілую із правого боку, Най ворогів кольки колють хоть півтора року! (Коломийки). аж ко́лька спе́рла. В мене жінка дуже красна .. Не одного аж колька сперла, що його жінка та не така (Л. Мартович).

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).

2. Дуже завзято. Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич).

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).

2. Дуже завзято. Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич).

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).

2. Дуже завзято. Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич).

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).

2. Дуже завзято. Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич).

[аж] кра́ється се́рце (душа́) чиє (чия), у кого, кому і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає. Коли їм удалося Бенедя протверезити, то так утішалася [мати], мов дитина: заскакує коло нього, і цілує, і плаче, і йойкає, так, що аж серце крається чоловікові (І. Франко); — Краю мій рідний, зневажений краю! Де ж те сподіване щастя твоє? Крається серце від болю, одчаю, Як тільки долю твою нагадає (М. Вороний); Ох, Боже, Боже… Боже милосердний, нехай іде… Від цього наше горе не буде більшим і наше серце не буде менше краятись… Нехай іде… (Т. Осьмачка); Краялося її серце, коли бачила, як танки з чорними хрестами на бортах підмінали під гусениці золотоколосу пшеницю (З журналу); Краялись душі хлоп’ятам від жалю (О. Гончар).

[аж] кра́ється се́рце (душа́) чиє (чия), у кого, кому і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає. Коли їм удалося Бенедя протверезити, то так утішалася [мати], мов дитина: заскакує коло нього, і цілує, і плаче, і йойкає, так, що аж серце крається чоловікові (І. Франко); — Краю мій рідний, зневажений краю! Де ж те сподіване щастя твоє? Крається серце від болю, одчаю, Як тільки долю твою нагадає (М. Вороний); Ох, Боже, Боже… Боже милосердний, нехай іде… Від цього наше горе не буде більшим і наше серце не буде менше краятись… Нехай іде… (Т. Осьмачка); Краялося її серце, коли бачила, як танки з чорними хрестами на бортах підмінали під гусениці золотоколосу пшеницю (З журналу); Краялись душі хлоп’ятам від жалю (О. Гончар).

[аж] кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський).

[аж] кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський).

[аж] кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський).

аж кури́ть. 1. Бути в розпалі, в стані найвищого напруження. Вітром майнула [Катерина] до гурту, де аж куріла гульня (С. Васильченко).

2. Дуже завзято, уперто. Ото вискакує з води проклятий ірод, і що розженеться проти Кожум’яки, то він його булавою луп та луп, аж луна йде. Бились-бились — аж курить (Укр.. казки).

аж кури́ть. 1. Бути в розпалі, в стані найвищого напруження. Вітром майнула [Катерина] до гурту, де аж куріла гульня (С. Васильченко).

2. Дуже завзято, уперто. Ото вискакує з води проклятий ірод, і що розженеться проти Кожум’яки, то він його булавою луп та луп, аж луна йде. Бились-бились — аж курить (Укр.. казки).

аж ку́рява встає́, з дієсл. Дуже, надто. [Копистка (до Ганни, до Васі):] От же брешуть [черниці], аж курява встає (М. Куліш).

[що] аж ли́хо. Уживається для підсилення характеристики кого-, чого-небудь; дуже добрий, хороший або дуже поганий; дуже добре або дуже погано. — Так говорить [пан], що аж лихо! Що мужиків треба й наукам учити, і жалувати, і невідь-що! Десь його мудро дуже навчено! (Марко Вовчок).

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).

[аж] ляга́ти [по́котом] (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

[аж] ляга́ти [по́котом] (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

[аж] ляга́ти [по́котом] (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

[аж] ляга́ти [по́котом] (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

[аж] ляга́ти [по́котом] (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

[аж] ляга́ти [по́котом] (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

[аж] ми́ло па́дає ([клубка́ми] ко́титься, лети́ть і т. ін.) з кого. Хтось дуже стомився, заморився від важкої роботи, великого напруження і т. ін. — Куди така робота годиться? Поглянь: з тебе он уже мило падає. Ні, хлопці, так далі не піде (Д. Ткач); [Кирило:] Як почну хвайдою маніжити [відьму], аж мило з неї клубками котиться!.. (М. Кропивницький). аж ми́ло вста́ло на кому. Він одно поганяв свого Гнідка, на котрому аж мило устало (Панас Мирний).

[аж] ми́ло па́дає ([клубка́ми] ко́титься, лети́ть і т. ін.) з кого. Хтось дуже стомився, заморився від важкої роботи, великого напруження і т. ін. — Куди така робота годиться? Поглянь: з тебе он уже мило падає. Ні, хлопці, так далі не піде (Д. Ткач); [Кирило:] Як почну хвайдою маніжити [відьму], аж мило з неї клубками котиться!.. (М. Кропивницький). аж ми́ло вста́ло на кому. Він одно поганяв свого Гнідка, на котрому аж мило устало (Панас Мирний).

[аж] ми́ло па́дає ([клубка́ми] ко́титься, лети́ть і т. ін.) з кого. Хтось дуже стомився, заморився від важкої роботи, великого напруження і т. ін. — Куди така робота годиться? Поглянь: з тебе он уже мило падає. Ні, хлопці, так далі не піде (Д. Ткач); [Кирило:] Як почну хвайдою маніжити [відьму], аж мило з неї клубками котиться!.. (М. Кропивницький). аж ми́ло вста́ло на кому. Він одно поганяв свого Гнідка, на котрому аж мило устало (Панас Мирний).

[аж] ми́ло па́дає ([клубка́ми] ко́титься, лети́ть і т. ін.) з кого. Хтось дуже стомився, заморився від важкої роботи, великого напруження і т. ін. — Куди така робота годиться? Поглянь: з тебе он уже мило падає. Ні, хлопці, так далі не піде (Д. Ткач); [Кирило:] Як почну хвайдою маніжити [відьму], аж мило з неї клубками котиться!.. (М. Кропивницький). аж ми́ло вста́ло на кому. Він одно поганяв свого Гнідка, на котрому аж мило устало (Панас Мирний).

[аж] ми́ло па́дає ([клубка́ми] ко́титься, лети́ть і т. ін.) з кого. Хтось дуже стомився, заморився від важкої роботи, великого напруження і т. ін. — Куди така робота годиться? Поглянь: з тебе он уже мило падає. Ні, хлопці, так далі не піде (Д. Ткач); [Кирило:] Як почну хвайдою маніжити [відьму], аж мило з неї клубками котиться!.. (М. Кропивницький). аж ми́ло вста́ло на кому. Він одно поганяв свого Гнідка, на котрому аж мило устало (Панас Мирний).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

аж молоко́ ки́сне, перев. зі сл. гля́нути, диви́тися і т. ін. Стає неприємно, моторошно. Гляне, аж молоко кисне (Укр.. присл..); — Яка вона гарна! — закинула молодичка.— Поможеться, що гарна! — гукнув Назар,— коли дивиться так, що аж молоко кисне! (Марко Вовчок); Ну, та й погань, Боже крий!.. Глянеш — молоко аж кисне… (І. Франко); — О, дивиться жалібно, аж молоко кисне (Є. Гуцало). молоко́ ки́сне від оче́й чиїх. — В мене свекруха люта змія… як гляне, то од її очей молоко кисне (І. Нечуй-Левицький).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)] в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

[аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)] в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

[аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)] в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

[аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)] в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

[аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)] в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

[аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)] в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

[аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)] в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

[аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)] в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

[аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)] в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

[аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)] в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

[аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)] в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

[аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)] в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

[аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж мороз пішов поза спину. А й справді стало холодніше в повітрі (М. Коцюбинський); — А він як глянув на мене, так аж мороз пішов поза плечима (М. Ю. Тарновський); Від того сміху [дівчат] .. аж мороз поза шкурою пройшов у пана Роздобудька (О. Ільченко); — Я як подумаю, що мою Галю знівечить який пан, то аж мороз пройде поза спиною… (С. Васильченко); [Назаренко:] Знаєш, Василю, коли вчора Сокіл сказав своє слово до демобілізованих, у мене аж мороз по спині пройшов (М. Зарудний); У Христі мороз пробіг поза спиною від того реготу (Панас Мирний); Чи то від сонячної спеки, чи від вогкості в хаті — йому пробіг мороз поза плечима (І. Франко); Буває, сотник зненацька зловить на собі погляд, та такий, що й мороз пробіжить поза шкірою (З газети). холодо́к перебі́г по́за шкі́рою. З хвилювання в мене поза шкірою перебіг холодок (Н. Тихий). моро́з пройшо́в від голови́ до п’ят. Передні раптом пристанули і задеревіли. А за ними всі. І гаряч облила все тіло, і мороз пройшов від голови до п’ят (Мирослав Ірчан).

2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно і т. ін. З острахом поглядав я на неї, і мороз ішов поза шкірою (Ю. Збанацький); А тії окаяннії… хваляться такими добрими вчинками, що аж мороз іде поза спиною (П. Куліш); Хіба забудеш рядки Шевченка, пройняті таким гострим почуттям самоти, що аж серце стискується і мороз іде по шкірі (С. Крижанівський); Від такого сміху мороз проходив поза шкірою (М. Полторацький); Оповідання й повісті Івана Франка з селянського та робітничого побуту — це ж такі, мовляв автор, “образки з життя робочого люду”, від яких мороз пробігає по шкірі (М. Рильський); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір’ю (Ю. Збанацький); У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою (П. Куліш); Посидівши трохи й не зводячи очей з Остапа, він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (М. Коцюбинський); Погляд якийсь собачий — як гляне, то аж мороз по кожі [шкірі] піде (С. Васильченко); Коли це зразу — щось загуло коло двору і стихло. Поза спиною у Петра Федоровича пробіг мороз (Панас Мирний). моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (по́за шкі́рою). Він стріляв по таких машинах в повітрі,.. не раз чув, як поряд рвалися снаряди, випущені з їхніх гармат. Морозець пробіг по спині (А. Хорунжий); — Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (О. Донченко). хо́лод пробі́г по спи́ні. Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.— Куди ви мене завели? — спитав інженер (В. Гжицький). аж холодо́к пройшо́в по́за спи́ною. Він подивився на мене важким поглядом, од якого аж холодок пройшов мені поза спиною (П. Панч).

обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом (дрижака́ми) кого, рідше що, по чому, перев. безос. 1. Когось проймає дрож (перев. від хвороби). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний).

2. Хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.— Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало — думаю, батько (Є. Гуцало); — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний); Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (В. Кучер). аж моро́зцем обси́пало. Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало). моро́зом обси́пало всю спи́ну чию, кому. Друзеві [лікарю] всю спину морозом обсипало: так одверто визирала з очей хворого раптова віра в його всемогутність (Ю. Шовкопляс). по плеча́х так і си́пле моро́зом. Добре співав! Як було заспіває Нечая .. По плечах так і сипле морозом (Марко Вовчок).

аж мо́хом вкри́тися. Бути надзвичайно старим. Ходячи по світу, клопотом прибитий, а проте ж і сяйвом віри оповитий, він надибав діда, сивого-старого, що аж мохом вкрився, у дугу зігнувся (Дніпрова Чайка).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

[аж] мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк [пес] одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він [Ауер] підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній).

2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади [танки] з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

на ди́во. 1. Гарний, чудовий, незвичайний. І виросла я на диво: Кароока, чорнобрива, Білолиця (Т. Шевченко); Улиця — справді на диво. По обидва боки цілим муром витяглись у струнку височезні палаци (Панас Мирний). аж на ди́во. Шкіра в нього біла, аж на диво, Але — чорна варварська душа (Л. Дмитерко).

2. з дієсл. Дуже гарно, добре; незвичайно. — Куплю собі нову квітчасту хустку на голову та вив’яжу собі голову на диво! Отак-о,— сказала Соломія (І. Нечуй-Левицький); Сад розцвіта наш на диво — Все в цвіту та в меду! (І. Вирган); Одна із них [криниць] мурована на диво, Що не кажи, з усіх боків красива (В. Іванович).

3. Всупереч сподіванням. Іван стрів її [Палагну] звісткою, що здохла ягничка. Але, на диво, їй анітрошки не жалко було ягнички (М. Коцюбинський); Переглядаючи підручник з арифметики, він знайшов задачу, що на ній спіткнувся на іспитах. На диво, дещо поплутавшись в ходах, він тепер розв’язав її (Г. Коцюба).

[і (аж)] в (на) душі́ (на се́рці, у гру́дях, у п’я́тах і т. ін.) похоло́ло (похоло́нуло) у кого, кому, безос. Стало комусь страшно, моторошно від сильного хвилювання, раптового переляку тощо. Як сказала вона це — в мене в душі похололо (І. Нечуй-Левицький); А в мого сіромахи і на душі похололо. “Пропав”,— дума собі, а далі опам’ятався та й міркує (Легенди..); Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю! Аж на серці похолоне, Як його згадаю (Т. Шевченко); У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий (А. Шиян); Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п’ятах похололо… От і справдилося його передчуття. От і нещастя… (М. Коцюбинський); У Христі аж у душі похолонуло від того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тільки замина правду (Панас Мирний); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того жижки задрижали, і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); Як уздрів його Трохим, так і руки і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); [Герасим:] Думав, що довідалась за гроші, аж всередині похолонуло (І. Карпенко-Карий).

[і (аж)] в (на) душі́ (на се́рці, у гру́дях, у п’я́тах і т. ін.) похоло́ло (похоло́нуло) у кого, кому, безос. Стало комусь страшно, моторошно від сильного хвилювання, раптового переляку тощо. Як сказала вона це — в мене в душі похололо (І. Нечуй-Левицький); А в мого сіромахи і на душі похололо. “Пропав”,— дума собі, а далі опам’ятався та й міркує (Легенди..); Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю! Аж на серці похолоне, Як його згадаю (Т. Шевченко); У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий (А. Шиян); Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п’ятах похололо… От і справдилося його передчуття. От і нещастя… (М. Коцюбинський); У Христі аж у душі похолонуло від того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тільки замина правду (Панас Мирний); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того жижки задрижали, і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); Як уздрів його Трохим, так і руки і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); [Герасим:] Думав, що довідалась за гроші, аж всередині похолонуло (І. Карпенко-Карий).

аж на ко́́льки бере́́ кого, безос., зі сл. смія́́тися, регота́́ти і под. Дуже сильно, досхочу. Сміялися ми з друзями, аж на кольки нас брало (Остап Вишня).

[аж (хоч, геть)] на край сві́ту (сві́та), зі сл. засла́ти, піти, заї́хати і т. ін. 1. Дуже далеко. Невже ніхто не відгукнеться? Маковей раптом відчув себе закинутим геть на край світу (О. Гончар); — Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світа (І. Нечуй-Левицький); [Максим:] А я піду на край світа: на чужій сторонці Знайду долю або згину, Як той лист на сонці! (М. Кропивницький).

2. зі сл. дале́ко та словоспол. як мо́жна да́лі. Дуже, надзвичайно (далеко). Вона й подумати б не могла про те, щоб запалювати в печі вогонь. Вже ніч, то це було б видно ген-ген далеко, аж на край світу! (Є. Гуцало); Їм [бурлакам] так допекли пани, що вони були ладні втекти од їх як можна далі, хоч на край світу (І. Нечуй-Левицький).

3. з ким, за ким, зі сл. піти́, іти́ і под. Будь-куди, куди завгодно. [Світлана:] Він [батько] хороший... Я з ним і на край світу піду... (М. Зарудний); — Благослови мене, матусю, іти за ним на край світа (П. Куліш). на край землі́. Боже милий, ніхто ще в житті ні разу не поцілував її в руку.., і тільки за цю велику жалість вона могла б піти за Свиридом на край землі (М. Стельмах).

[аж (хоч, геть)] на край сві́ту (сві́та), зі сл. засла́ти, піти, заї́хати і т. ін. 1. Дуже далеко. Невже ніхто не відгукнеться? Маковей раптом відчув себе закинутим геть на край світу (О. Гончар); — Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світа (І. Нечуй-Левицький); [Максим:] А я піду на край світа: на чужій сторонці Знайду долю або згину, Як той лист на сонці! (М. Кропивницький).

2. зі сл. дале́ко та словоспол. як мо́жна да́лі. Дуже, надзвичайно (далеко). Вона й подумати б не могла про те, щоб запалювати в печі вогонь. Вже ніч, то це було б видно ген-ген далеко, аж на край світу! (Є. Гуцало); Їм [бурлакам] так допекли пани, що вони були ладні втекти од їх як можна далі, хоч на край світу (І. Нечуй-Левицький).

3. з ким, за ким, зі сл. піти́, іти́ і под. Будь-куди, куди завгодно. [Світлана:] Він [батько] хороший... Я з ним і на край світу піду... (М. Зарудний); — Благослови мене, матусю, іти за ним на край світа (П. Куліш). на край землі́. Боже милий, ніхто ще в житті ні разу не поцілував її в руку.., і тільки за цю велику жалість вона могла б піти за Свиридом на край землі (М. Стельмах).

[і (аж)] в (на) душі́ (на се́рці, у гру́дях, у п’я́тах і т. ін.) похоло́ло (похоло́нуло) у кого, кому, безос. Стало комусь страшно, моторошно від сильного хвилювання, раптового переляку тощо. Як сказала вона це — в мене в душі похололо (І. Нечуй-Левицький); А в мого сіромахи і на душі похололо. “Пропав”,— дума собі, а далі опам’ятався та й міркує (Легенди..); Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю! Аж на серці похолоне, Як його згадаю (Т. Шевченко); У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий (А. Шиян); Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п’ятах похололо… От і справдилося його передчуття. От і нещастя… (М. Коцюбинський); У Христі аж у душі похолонуло від того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тільки замина правду (Панас Мирний); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того жижки задрижали, і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); Як уздрів його Трохим, так і руки і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); [Герасим:] Думав, що довідалась за гроші, аж всередині похолонуло (І. Карпенко-Карий).

[і (аж)] в (на) душі́ (на се́рці, у гру́дях, у п’я́тах і т. ін.) похоло́ло (похоло́нуло) у кого, кому, безос. Стало комусь страшно, моторошно від сильного хвилювання, раптового переляку тощо. Як сказала вона це — в мене в душі похололо (І. Нечуй-Левицький); А в мого сіромахи і на душі похололо. “Пропав”,— дума собі, а далі опам’ятався та й міркує (Легенди..); Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю! Аж на серці похолоне, Як його згадаю (Т. Шевченко); У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий (А. Шиян); Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п’ятах похололо… От і справдилося його передчуття. От і нещастя… (М. Коцюбинський); У Христі аж у душі похолонуло від того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тільки замина правду (Панас Мирний); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того жижки задрижали, і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); Як уздрів його Трохим, так і руки і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); [Герасим:] Думав, що довідалась за гроші, аж всередині похолонуло (І. Карпенко-Карий).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня [опівдні] сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу [тремтливу]наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко).

2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсипав (З газети). на́че жа́ром вси́пало, безос. Мене наче жаром всипало (Марко Вовчок). мов обси́паний при́ском. Я весь тремтів, стояв, мов обсипаний приском (І. Франко).

[аж (і)] не́бу (рідко не́бові) [бу́де (ста́не)] жа́рко. Уживається для вираження найвищого ступеня інтенсивності якоїсь дії, діяльності; активніше, енергійніше і т. ін. вже не може бути. Знов пост [охорона] біжить, клене, аж небу жарко (І. Франко); Пили — аж небові жарко! (Панас Мирний); Захар же, навпаки, зрадів: оце школярка! Якщо і подруги такі, то буде й небу жарко (П. Дорошко); — Бігли, мабуть, так, що небу жарко стало! (О. Довженко).

[аж (і)] не́бу (рідко не́бові) [бу́де (ста́не)] жа́рко. Уживається для вираження найвищого ступеня інтенсивності якоїсь дії, діяльності; активніше, енергійніше і т. ін. вже не може бути. Знов пост [охорона] біжить, клене, аж небу жарко (І. Франко); Пили — аж небові жарко! (Панас Мирний); Захар же, навпаки, зрадів: оце школярка! Якщо і подруги такі, то буде й небу жарко (П. Дорошко); — Бігли, мабуть, так, що небу жарко стало! (О. Довженко).

[аж (і)] не́бу (рідко не́бові) [бу́де (ста́не)] жа́рко. Уживається для вираження найвищого ступеня інтенсивності якоїсь дії, діяльності; активніше, енергійніше і т. ін. вже не може бути. Знов пост [охорона] біжить, клене, аж небу жарко (І. Франко); Пили — аж небові жарко! (Панас Мирний); Захар же, навпаки, зрадів: оце школярка! Якщо і подруги такі, то буде й небу жарко (П. Дорошко); — Бігли, мабуть, так, що небу жарко стало! (О. Довженко).

[аж (і)] не́бу (рідко не́бові) [бу́де (ста́не)] жа́рко. Уживається для вираження найвищого ступеня інтенсивності якоїсь дії, діяльності; активніше, енергійніше і т. ін. вже не може бути. Знов пост [охорона] біжить, клене, аж небу жарко (І. Франко); Пили — аж небові жарко! (Панас Мирний); Захар же, навпаки, зрадів: оце школярка! Якщо і подруги такі, то буде й небу жарко (П. Дорошко); — Бігли, мабуть, так, що небу жарко стало! (О. Довженко).

[аж (і)] не́бу (рідко не́бові) [бу́де (ста́не)] жа́рко. Уживається для вираження найвищого ступеня інтенсивності якоїсь дії, діяльності; активніше, енергійніше і т. ін. вже не може бути. Знов пост [охорона] біжить, клене, аж небу жарко (І. Франко); Пили — аж небові жарко! (Панас Мирний); Захар же, навпаки, зрадів: оце школярка! Якщо і подруги такі, то буде й небу жарко (П. Дорошко); — Бігли, мабуть, так, що небу жарко стало! (О. Довженко).

[аж (і)] не́бу (рідко не́бові) [бу́де (ста́не)] жа́рко. Уживається для вираження найвищого ступеня інтенсивності якоїсь дії, діяльності; активніше, енергійніше і т. ін. вже не може бути. Знов пост [охорона] біжить, клене, аж небу жарко (І. Франко); Пили — аж небові жарко! (Панас Мирний); Захар же, навпаки, зрадів: оце школярка! Якщо і подруги такі, то буде й небу жарко (П. Дорошко); — Бігли, мабуть, так, що небу жарко стало! (О. Довженко).

[аж] не тя́митися від чого. Бути в стані надзвичайного збудження, хвилювання і т. ін.; втрачати витримку, врівноваженість під впливом дуже сильних почуттів. Я згадувала, як справді плачуть від розлуки, що справді говорять на прощанні, як справді не тямляться від горя (Леся Українка); Внутрішньо не тямлячись від щастя, що переповнювало її, Шура намагалася уявити собі першу зустріч з Юрієм (О. Гончар).

не чу́ти (не відчува́ти) ніг [під собо́ю]. 1. з дієсл. руху. Уживається для підкреслення швидкого, енергійного бігу або ходи; дуже, надзвичайно швидко. Назад вертались неохочі, всі бігли, аж не чули ніг (І. Котляревський); Данило пішов не чуючи ніг, в очах зосталася довга біла Шведова шабля і двір, повний квітів (Ю. Яновський); Відпустив Степку. Побігла не чуючи під собою ніг (Ю. Бедзик).

2. Відчувати сильну втому від надмірного, швидкого бігання, ходіння і т. ін. Так намориться Терень, що не чує під собою ніг (А. Шиян); — Вже ось ніг не чую, так бігав по всіх артілях і майстернях (В. Кучер); Штукаренко йшов, але ніг під собою не відчував (С. Голованівський). аж не чу́ти підошо́в. Швиденько поспішала [Сивилла], Еней не чув аж підошов, Хватаючися за ягою (І. Котляревський).

3. Бути надзвичайно енергійним, піднесеним. А Палажка, там хвастуха така, не чує вже ніг під собою (А. Тесленко); Миня теж носив книги, не чуючи під собою ніг від гордості (В. Канівець).

аж [ні́би] підроста́ти. Ставати задоволеним, гордим, побачивши, почувши, спостерігши чи сказавши що-небудь приємне. — У мене ж нема того приданого, яке потрібно тобі,— дивується і непокоїться дівчина.— Дарма, наживемо якось,— аж підростає Левко в своїй щедрості (М. Стельмах); Неважко вгадати серед натовпу того, чиє саме прізвище в цю мить оголошується: аж ніби підростає одразу, світлішає обличчя (О. Гончар).

аж но́сом ба́ньки дме, зі сл. дурни́й. Дуже, надто. Дурне, аж носом баньки дме (Укр.. присл..).

аж ви́ляски пішли́ / йшли́. Дуже сильно, з лунким звуком. — А він таки правий... Коли гарячкуєш, хапаєшся за все відразу, то чогось та не добачиш... Ось воно тобі й дасть по потилиці, аж виляски підуть... (А. Хорунжий); Кричала [Соловейчиха], аж виляски йшли: — Та я свого руками ось цими придушу — не пущу до комуни (А. Дімаров); — І граю на баяні, і гопака ріжу, і долонею по колінах поплескую. Аж виляски йдуть (В. Кучер). аж ви́ляски розляга́ються. А в панському саду соловейко чи плаче, чи сміється, аж виляски розлягаються (С. Васильченко). аж о́дляски пішли́. І старий запорожець, і гадки й думки не маючи про свою неминучу смерть, зареготався щирим реготом, аж одляски на майдані пішли (І. Нечуй-Левицький).

[аж] оско́ма бере́ / узяла́ кого, жарт. Хтось заздрісно, хтиво або із злістю, сердито і т. ін. поглядає на кого-небудь. Як вздрів [сотник] Пазьку, що прийшла на весілля дивитися, так .. аж оскома його узяла… (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] оско́ма бере́ / узяла́ кого, жарт. Хтось заздрісно, хтиво або із злістю, сердито і т. ін. поглядає на кого-небудь. Як вздрів [сотник] Пазьку, що прийшла на весілля дивитися, так .. аж оскома його узяла… (Г. Квітка-Основ’яненко).

[аж] о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме [заміж], то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його [Івана] хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); [Бабич:] Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко).

2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька [горілка]? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І я кажу — добра (Д. Мордовець).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж] о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме [заміж], то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його [Івана] хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); [Бабич:] Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко).

2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька [горілка]? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І я кажу — добра (Д. Мордовець).

[аж] о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме [заміж], то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його [Івана] хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); [Бабич:] Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко).

2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька [горілка]? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І я кажу — добра (Д. Мордовець).

[аж] о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме [заміж], то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його [Івана] хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); [Бабич:] Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко).

2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька [горілка]? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І я кажу — добра (Д. Мордовець).

[аж] о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме [заміж], то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його [Івана] хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); [Бабич:] Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко).

2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька [горілка]? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І я кажу — добра (Д. Мордовець).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж] о́чі обарані́ли чиї, у кого і без додатка. Хтось має вигляд утомленої, неуважної, нетямущої й т. ін. людини. — То оце так ти учиш історію? — обурився на його [на нього] Макар.— Бач, як начитався, аж очі обараніли!.. (С. Васильченко).

[аж] о́чі ро́гом кому і без додатка. У когось дуже незадоволений, насуплений, сердитий вигляд. — Хіба цей “Мручко” не сидів того року у сватовій хаті? Бігме, сидів. І людей не лякався... Такого плів, аж йому очі рогом (Ю. Яновський); — А трохи перегодя наливає знов. І очі рогом: пий! (Ю. Мушкетик). о́чі драко́ном. Товариш Жучок очі драконом: — ..І вам не соромно? (М. Хвильовий).

[аж] о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли, перев. у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє здивування, дуже вражений чим-небудь. У дядька Барака очі лізуть рогом.— Молодих коней на м’ясо? Та вони що, почманіли? (Ю. Збанацький); Очі їй полізли рогом від здивування: “Куди ти, молодице? Що ти надумала?” (О. Гончар); В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, аж дух перехопило, коли я вдихнув незрівнянний запах лісових полуниць (Ю. Збанацький). й о́чі ро́гом ста́ли. — У розпал веселощів дістає томик Гегеля.., примощується в кутку, читає. У мене й очі рогом стали (В. Дрозд); // Комусь дуже подобається хто-, що-небудь. Як глянув на неї [дівчину] дід, аж очі йому рогом лізуть — така гарна (О. Стороженко); Тут, братця, такого треба на тую виставку приставити, щоб у всіх очі рогом полізли (Остап Вишня).

2. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь; дуже важко комусь. Дерево ломиться, все, що йде-їде дорогою, стає осторонь: то значить Харук з Якіб’юком женуть! Але як!.. Очі рогом у коней лізуть (Г. Хоткевич); Грабарювали, аж очі рогом лізли, возили землю, за три роки й завод виріс (А. Хижняк); — Кермо кріпше! “Кріпше”!? Коли воно [море] вириває, вибиває, висмикує?! Держу, аж очі рогом лізуть! (Остап Вишня).

3. Стає погано, неприємно, моторошно і т. ін. комусь. Вона так наїдалася того незносного чаду, що очі рогом лізли. Але зате, як привчилася трохи, дивувала усіх своїми писанками (Г. Хоткевич); — А сльози так і заливають! Аж очі рогом лізуть!.. Ох, лишенько!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). о́чі почина́ють лі́зти ро́гом. — Тільки-но розмова з нею наблизиться до висновків,— і своїм, і стороннім очі починають лізти рогом (Ю. Шовкопляс).

[аж] о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли, перев. у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє здивування, дуже вражений чим-небудь. У дядька Барака очі лізуть рогом.— Молодих коней на м’ясо? Та вони що, почманіли? (Ю. Збанацький); Очі їй полізли рогом від здивування: “Куди ти, молодице? Що ти надумала?” (О. Гончар); В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, аж дух перехопило, коли я вдихнув незрівнянний запах лісових полуниць (Ю. Збанацький). й о́чі ро́гом ста́ли. — У розпал веселощів дістає томик Гегеля.., примощується в кутку, читає. У мене й очі рогом стали (В. Дрозд); // Комусь дуже подобається хто-, що-небудь. Як глянув на неї [дівчину] дід, аж очі йому рогом лізуть — така гарна (О. Стороженко); Тут, братця, такого треба на тую виставку приставити, щоб у всіх очі рогом полізли (Остап Вишня).

2. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь; дуже важко комусь. Дерево ломиться, все, що йде-їде дорогою, стає осторонь: то значить Харук з Якіб’юком женуть! Але як!.. Очі рогом у коней лізуть (Г. Хоткевич); Грабарювали, аж очі рогом лізли, возили землю, за три роки й завод виріс (А. Хижняк); — Кермо кріпше! “Кріпше”!? Коли воно [море] вириває, вибиває, висмикує?! Держу, аж очі рогом лізуть! (Остап Вишня).

3. Стає погано, неприємно, моторошно і т. ін. комусь. Вона так наїдалася того незносного чаду, що очі рогом лізли. Але зате, як привчилася трохи, дивувала усіх своїми писанками (Г. Хоткевич); — А сльози так і заливають! Аж очі рогом лізуть!.. Ох, лишенько!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). о́чі почина́ють лі́зти ро́гом. — Тільки-но розмова з нею наблизиться до висновків,— і своїм, і стороннім очі починають лізти рогом (Ю. Шовкопляс).

[аж] ляга́ти [по́котом] (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

[аж] ляга́ти [по́котом] (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

[аж] ляга́ти [по́котом] (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

[аж] па́льці зна́ти. Що-небудь невправно, невміло зроблене, невдало приховане; відчутно, помітно. Бреше, аж пальці знати (Укр.. присл..); Пархім орав. У плуг молодичків він здумав попитати: Пішли Бички вихрить — аж пальці знати (Л. Боровиковський); Він “білий вірш” писав, А читачі сказали: — Щось дуже пальці знать... І як це друкували? (О. Ющенко).

[аж] паші́ти вогне́м (по́лум’ям). Бути дуже розгарячілим, рум’яним і т. ін. через сильне збудження, хвилювання тощо. Сьогодні бачив я в церкві три дами, — почав Леонід Семенович, — вони усі три чогось були червоні, аж пашіли огнем (І. Нечуй-Левицький); Припухлі гарячі губи, дотик яких ще кілька хвилин тому Юрко відчував на своїх щоках, пашіли вогнем, чутливі ніздрі нервово здригались, а в глибоких темних очах — і радість якась, і туга (І. Цюпа); Схилився [Чіпка] біля неї трохи на лікоть та скоса поглядав на її личко, що від такої несподіваної тривоги зашарілось .. — пашіло полум’ям (Панас Мирний).

аж перела́зи тріща́ли, зі сл. бі́гти, вибіга́ти і под. Уживається для вираження інтенсивності дії. Вона знала, що всі дівчата водили очима слідком за Миколою, а як він йшов вулицею, то вибігали дивитись на його, аж перелази тріщали (І. Нечуй-Левицький).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

аж (ті́льки) пил [іде́ (клубо́читься)] хма́рою за ким і без додатка. Дуже швидко. Явдоха посадила її [Солоху] верхи на палички, .. палички чкурнули скільки духу, аж пил за ними хмарою (Г. Квітка-Основ’яненко); Івась побіг до хати.— Тільки пил пішов (П. Воронько).

аж (ті́льки) пил [іде́ (клубо́читься)] хма́рою за ким і без додатка. Дуже швидко. Явдоха посадила її [Солоху] верхи на палички, .. палички чкурнули скільки духу, аж пил за ними хмарою (Г. Квітка-Основ’яненко); Івась побіг до хати.— Тільки пил пішов (П. Воронько).

аж пил (пилю́ка) кури́ть. Дуже інтенсивно, напружено, сильно. — А Ласій таки курник будує.— Будує? — Аж пил курить (Ю. Збанацький); За віком [Конопельський] — теж не жовторотий підліток. Можна було вже й у вечірній [школі] вчитись. І працювати так, щоб аж пилюка куріла (Ю. Збанацький); аж кури́ть. Бились-бились — аж курить, аж іскри скачуть (Укр.. казки).

аж (ті́льки) пил [іде́ (клубо́читься)] хма́рою за ким і без додатка. Дуже швидко. Явдоха посадила її [Солоху] верхи на палички, .. палички чкурнули скільки духу, аж пил за ними хмарою (Г. Квітка-Основ’яненко); Івась побіг до хати.— Тільки пил пішов (П. Воронько).

аж пил (пилю́ка) кури́ть. Дуже інтенсивно, напружено, сильно. — А Ласій таки курник будує.— Будує? — Аж пил курить (Ю. Збанацький); За віком [Конопельський] — теж не жовторотий підліток. Можна було вже й у вечірній [школі] вчитись. І працювати так, щоб аж пилюка куріла (Ю. Збанацький); аж кури́ть. Бились-бились — аж курить, аж іскри скачуть (Укр.. казки).

аж пища́ти. 1. Перебувати у дуже скрутному становищі. Він [народ] під гнітом тяжким аж пищить (В. Самійленко).

2. Здійснюватися, робитися і т. ін. дуже швидко, інтенсивно. Вона звивалась, як муха на окропі; робота аж пищала в її руках (М. Коцюбинський).

3. Дуже хотіти. — Вона заміж — аж пищить! — понизивши голос, таємниче повідомив Василь Сидорович (Ю. Збанацький).

аж [ні́би] підроста́ти. Ставати задоволеним, гордим, побачивши, почувши, спостерігши чи сказавши що-небудь приємне. — У мене ж нема того приданого, яке потрібно тобі,— дивується і непокоїться дівчина.— Дарма, наживемо якось,— аж підростає Левко в своїй щедрості (М. Стельмах); Неважко вгадати серед натовпу того, чиє саме прізвище в цю мить оголошується: аж ніби підростає одразу, світлішає обличчя (О. Гончар).

аж пі́на з ро́та (на губа́х) ска́че (лети́ть, виступа́є і т. ін.). Дуже сильно, у великій мірі. Кортіло .. Овксентових синів упіймати. Так кортіло, що аж піна на губах виступала (С. Ковалів).

аж пі́на з ро́та (на губа́х) ска́че (лети́ть, виступа́є і т. ін.). Дуже сильно, у великій мірі. Кортіло .. Овксентових синів упіймати. Так кортіло, що аж піна на губах виступала (С. Ковалів).

аж пі́на з ро́та (на губа́х) ска́че (лети́ть, виступа́є і т. ін.). Дуже сильно, у великій мірі. Кортіло .. Овксентових синів упіймати. Так кортіло, що аж піна на губах виступала (С. Ковалів).

аж пі́на з ро́та (на губа́х) ска́че (лети́ть, виступа́є і т. ін.). Дуже сильно, у великій мірі. Кортіло .. Овксентових синів упіймати. Так кортіло, що аж піна на губах виступала (С. Ковалів).

аж пі́на з ро́та (на губа́х) ска́че (лети́ть, виступа́є і т. ін.). Дуже сильно, у великій мірі. Кортіло .. Овксентових синів упіймати. Так кортіло, що аж піна на губах виступала (С. Ковалів).

аж пі́на з ро́та (на губа́х) ска́че (лети́ть, виступа́є і т. ін.). Дуже сильно, у великій мірі. Кортіло .. Овксентових синів упіймати. Так кортіло, що аж піна на губах виступала (С. Ковалів).

[аж] піт о́чі залива́є, перев. зі сл. працюва́ти, труди́тися і т. ін. Дуже важко, з великим напруженням. Лише по хвилі Тихін подав із підземелля нетвердий голос: — Кого зобачиш зі склепу, як працюєш, аж піт очі заливає? (З газети).

[аж] дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Грінченко); Орися розв’язала пакунок. Наче оберемок барвистих квіток польових розсипався у неї на колінах. Дівчині аж подих забило (А. Головко).

як (мов, ні́би і т. ін.) по душі́ дере́. Неприємно вражає, викликає дражливі почуття. Добре тому дати, хто не хоче брати; а той, хто бере, як по душі дере (Укр.. присл..). аж по душі́ дере́. Хто з нею [скрипкою] .. добре знається, До того обзивається, А хто не в лад її бере, Аж по душі вона дере (Л. Глібов).

аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Нечуй-Левицький); [Явдоха:] Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (М. Кропивницький); Він .. уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний); Хлопці уминали [рибу], аж за вухами лящало (В. Поліщук); — Буде юшка. І їстимемо її — аж за вухами лящатиме (П. Автомонов); — Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник); Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Укр. дит. фольк.); Тепер тільки справжнє свято і наступило: .. той п’є, той убирає, аж за вухами лящить, довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний); З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить… (М. Коцюбинський); Все військо добре убирало, Аж поза вухами лящало, Один перед другим хватав (І. Котляревський); Оце їсть! аж поза ухами лящить (М. Номис). аж за ву́хами тріщи́ть. Їв Іван, аж за вухами тріщало (І. Франко). так.., що аж за ву́хами ляща́ло. Варивон так уминав пиріжки, що аж за вухами лящало (М. Стельмах).

аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Нечуй-Левицький); [Явдоха:] Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (М. Кропивницький); Він .. уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний); Хлопці уминали [рибу], аж за вухами лящало (В. Поліщук); — Буде юшка. І їстимемо її — аж за вухами лящатиме (П. Автомонов); — Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник); Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Укр. дит. фольк.); Тепер тільки справжнє свято і наступило: .. той п’є, той убирає, аж за вухами лящить, довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний); З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить… (М. Коцюбинський); Все військо добре убирало, Аж поза вухами лящало, Один перед другим хватав (І. Котляревський); Оце їсть! аж поза ухами лящить (М. Номис). аж за ву́хами тріщи́ть. Їв Іван, аж за вухами тріщало (І. Франко). так.., що аж за ву́хами ляща́ло. Варивон так уминав пиріжки, що аж за вухами лящало (М. Стельмах).

моро́зом подра́ло по шку́рі кого, у кого. Кого-небудь охопило неприємне відчуття холоду від сильного переляку, переживання і т. ін. Усіх [панів] морозом подрало по шкурі від тієї речі і всі, глибоко зітхнувши, замолились: “Одверни і спаси нас, святий Владико!” (Панас Мирний). аж по́за шку́рою подра́ло. — “Дурні! — крикнув гайдамака.— Ви б зробили так, як наші роблять,— вирізали та й годі”.— Як сказав це, то в мене аж поза шкурою подрало (Панас Мирний).

[аж] по са́му рі́пицю. Уживається для вираження крайньої межі в чому-небудь; повною мірою, повністю, до решти. — Іди, вони [німці] тобі приріжуть [землі]. Як одхватять, то аж по саму ріпицю (Григорій Тютюнник).

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

[аж] холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); [аж] холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок).

2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його [Кирила Івановича] холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);

по [са́му (самі́сіньку)] ши́ю. 1. Повністю. — Пани наділили свою Меласю усім, чим тільки здумали; а що вже у мужа свого найшла усякого добра, так іменно по шию у золоті сиділа (Г. Квітка-Основ’яненко); — Лаяв? — Ні, говорив тільки, що корови по шиї в грязюці стоять (Григорій Тютюнник); // Дуже глибоко. Варто лише кому збитись убік на кілька кроків, і вже він провалюється по саму шию (О. Гончар).

2. Дуже багато. Час робочий, у кожного ще роботи по шию, у кого на полі, у кого на дворі (О. Кониський); — Роботи в мене по самісіньку шию (І. Нечуй-Левицький). аж по ши́ю. Навколишніми селами ширилася чутка: “Он у Строїні знали, що з шкуродерами зробити!” Правда, перебільшували дійсне: казали, що кожний набрав собі всякого добра аж по шию… (Л. Дем’ян).

3. У дуже великих, кількісно значних розмірах (про борги). Колісник по коліна в трісках, по шию в боргах (Укр.. присл..).

аж про́ситься. 1. Дуже хочеться зробити щось. Піднявся [заєць] на задніх лапах і стеріг вухами. Саме аж просилося гримнути в нього… (О. Кобилянська).

2. Є велика потреба в чому-небудь. Критика Словника 1948 р., широке його обговорення поможуть усунути недоліки і належно поповнити для нового видання. А це нове видання, як то кажуть, аж проситься (М. Рильський).

ра́чки ла́зити. 1. Бути малою дитиною. З Дем’яном Тимофій народився мало не в один день, разом рачки лазив, разом гуси пас (Ю. Смолич).

2. Дуже сміятися. Коли ж свої витівки показував клоун, усі так сміялися, рачки лазили (З газети). аж ра́ка ла́зити. Кілька разів так дурили хлопці Йойну, а самі сміються, аж рака лазять (І. Франко).

[аж] рва́ти боки́ (животи́) з чого, від чого і без додатка. 1. Дуже сміятися, реготати. Та й заведе якої-небудь такої чудної казки, що діти аж боки рвуть, регочуться (Дніпрова Чайка); Тепер сміялися всі: ..качалися, рвали боки, душилися (П. Загребельний); Люди рвали животи з потіхи, насідали з усіх боків, щоб подивитись на Петра (А. Хорунжий).

2. зі сл. сміючи́сь, рего́чучись і под. Знемагати, знесилюватися. Як скаже, як втне [Дунай] боки рвеш сміючись (І. Муратов).

[аж] рва́ти боки́ (животи́) з чого, від чого і без додатка. 1. Дуже сміятися, реготати. Та й заведе якої-небудь такої чудної казки, що діти аж боки рвуть, регочуться (Дніпрова Чайка); Тепер сміялися всі: ..качалися, рвали боки, душилися (П. Загребельний); Люди рвали животи з потіхи, насідали з усіх боків, щоб подивитись на Петра (А. Хорунжий).

2. зі сл. сміючи́сь, рего́чучись і под. Знемагати, знесилюватися. Як скаже, як втне [Дунай] боки рвеш сміючись (І. Муратов).

[аж] рва́ти [нога́ми (копи́тами)] зе́млю. 1. Дуже швидко йти, бігти. Антін не йде, а рве ногами землю (С. Чорнобривець); — Ждіть з перемогою! — крикнув він і оперіщив жеребця нагаєм. Той виніс його на шлях і полетів, рвучи копитами землю (Григорій Тютюнник).

2. зі словоспол. таки́й, що. Швидкий, баский (перев. про коней). — Їздять вони [пани] у таких колясках, що хитає, як у колисці, возять їх такі коні, що аж землю рвуть (Марко Вовчок).

[аж] рва́ти [нога́ми (копи́тами)] зе́млю. 1. Дуже швидко йти, бігти. Антін не йде, а рве ногами землю (С. Чорнобривець); — Ждіть з перемогою! — крикнув він і оперіщив жеребця нагаєм. Той виніс його на шлях і полетів, рвучи копитами землю (Григорій Тютюнник).

2. зі словоспол. таки́й, що. Швидкий, баский (перев. про коней). — Їздять вони [пани] у таких колясках, що хитає, як у колисці, возять їх такі коні, що аж землю рвуть (Марко Вовчок).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти [нога́ми (копи́тами)] зе́млю. 1. Дуже швидко йти, бігти. Антін не йде, а рве ногами землю (С. Чорнобривець); — Ждіть з перемогою! — крикнув він і оперіщив жеребця нагаєм. Той виніс його на шлях і полетів, рвучи копитами землю (Григорій Тютюнник).

2. зі словоспол. таки́й, що. Швидкий, баский (перев. про коней). — Їздять вони [пани] у таких колясках, що хитає, як у колисці, возять їх такі коні, що аж землю рвуть (Марко Вовчок).

[аж] ре́бра сві́тяться в кого. 1. Хто-небудь дуже худий. При батькові і при матері є що їсти й пити, а ребра в дитини світяться проти сонця (З газети). аж ре́бра зна́ти на кому. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знати, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собаки (І. Нечуй-Левицький).

2. зі сл. худи́й. Дуже, у великій мірі. Худий, аж ребра світяться (М. Номис).

3. зі сл. го́лий. Абсолютно, зовсім. Голий, аж ребра світяться (Укр.. присл..).

[аж] ре́бра сві́тяться в кого. 1. Хто-небудь дуже худий. При батькові і при матері є що їсти й пити, а ребра в дитини світяться проти сонця (З газети). аж ре́бра зна́ти на кому. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знати, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собаки (І. Нечуй-Левицький).

2. зі сл. худи́й. Дуже, у великій мірі. Худий, аж ребра світяться (М. Номис).

3. зі сл. го́лий. Абсолютно, зовсім. Голий, аж ребра світяться (Укр.. присл..).

[аж] ре́бра сві́тяться в кого. 1. Хто-небудь дуже худий. При батькові і при матері є що їсти й пити, а ребра в дитини світяться проти сонця (З газети). аж ре́бра зна́ти на кому. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знати, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собаки (І. Нечуй-Левицький).

2. зі сл. худи́й. Дуже, у великій мірі. Худий, аж ребра світяться (М. Номис).

3. зі сл. го́лий. Абсолютно, зовсім. Голий, аж ребра світяться (Укр.. присл..).

[аж] ре́готи беру́ть кого і без додатка. Кому-небудь дуже хочеться сміятися; хтось дуже сміється. — Ану глянь у дзеркало, козак Китиця…— Ой, гарно, аж реготи беруть,— хихикнула Домка (В. Кучер). ре́гіт розбира́є. — Смійтеся, смійтеся! — каже Пищимуха.— Вас регіт розбирає, а мені не до смішки (Панас Мирний).

душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона [Пріська] чує голос Пилипів; вона баче [бачить] його безпомощного [безпомічного], як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. [Прісцілла:] Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).

аж ро́та роззя́вити. Виявити сильне здивування, захоплення або великий інтерес до чогось. Взяли слуги Іванка й одягли в царську одіж. Коли його повели на полуденок, то і сам цар аж рота роззявив — ледве його впізнав (Три золоті сл..); “Кланяйся,— шепче мати,— це твій хазяїн”. Я аж рота роззявив. Оце хазяїн? Та він же на дурного Ілька схожий (Григорій Тютюнник). аж роти́ пороззявля́ли (про всіх або багатьох). В хаті всі притихли. Чути було ззаду голоси: — Не вставай!.. Вухами слухайте! Дітвора біля стола — аж роти пороззявляли, зацікавлені (А. Головко).

аж ро́та роззя́вити. Виявити сильне здивування, захоплення або великий інтерес до чогось. Взяли слуги Іванка й одягли в царську одіж. Коли його повели на полуденок, то і сам цар аж рота роззявив — ледве його впізнав (Три золоті сл..); “Кланяйся,— шепче мати,— це твій хазяїн”. Я аж рота роззявив. Оце хазяїн? Та він же на дурного Ілька схожий (Григорій Тютюнник). аж роти́ пороззявля́ли (про всіх або багатьох). В хаті всі притихли. Чути було ззаду голоси: — Не вставай!.. Вухами слухайте! Дітвора біля стола — аж роти пороззявляли, зацікавлені (А. Головко).

[аж] ру́ки свербля́ть / засвербі́ли. 1. зі сл. вда́рити. Дуже хочеться (вдарити, побити когось). Якщо, каже, руки сверблять битися — бий краще мене: я здоровий, витерплю (О. Гончар); Свербіли руки вдарити пихатого осавула, але треба було мовчати, хитрувати, шукати виходу (З. Тулуб); — Руки засвербіли скрутити голову тут пану Енгельгардту (Д. Косарик).

2. перев. до чого. Комусь дуже хочеться робити що-небудь, займатися чимось. Земля протряхла, заіржавілі плуги вже лежали на возах, а селянські руки свербіли до оранки (Ю. Збанацький); У хлібороба аж свербіли руки, тягнулись до коси. Замахнувся на весь захват, заспівала коса, і впали стебла рівним покосом (І. Цюпа); Треба ще буде кінця додати, бо воно колись, як свербіли руки, писалось (Панас Мирний).

3. до чого. Комусь дуже хочеться привласнити, загарбати що-небудь. Коваль звелів проорати по межах своєї землі глибокий рів і насипати високий вал, аби він на всі віки став суворою пересторогою для тих, кому будуть свербіти руки до полянських просторів (І. Головченко та О. Мусієнко).

[аж] ру́ки свербля́ть / засвербі́ли. 1. зі сл. вда́рити. Дуже хочеться (вдарити, побити когось). Якщо, каже, руки сверблять битися — бий краще мене: я здоровий, витерплю (О. Гончар); Свербіли руки вдарити пихатого осавула, але треба було мовчати, хитрувати, шукати виходу (З. Тулуб); — Руки засвербіли скрутити голову тут пану Енгельгардту (Д. Косарик).

2. перев. до чого. Комусь дуже хочеться робити що-небудь, займатися чимось. Земля протряхла, заіржавілі плуги вже лежали на возах, а селянські руки свербіли до оранки (Ю. Збанацький); У хлібороба аж свербіли руки, тягнулись до коси. Замахнувся на весь захват, заспівала коса, і впали стебла рівним покосом (І. Цюпа); Треба ще буде кінця додати, бо воно колись, як свербіли руки, писалось (Панас Мирний).

3. до чого. Комусь дуже хочеться привласнити, загарбати що-небудь. Коваль звелів проорати по межах своєї землі глибокий рів і насипати високий вал, аби він на всі віки став суворою пересторогою для тих, кому будуть свербіти руки до полянських просторів (І. Головченко та О. Мусієнко).

[аж] свисти́ть (гуде́, гуля́є і под.) у кише́ні (у кише́нях) у кого. У кого-небудь зовсім немає грошей. — Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій ..— А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати… — Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що, зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук); Нема і дома нічого [у Хоми], і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ’яненко); Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький).

[аж] свисти́ть (гуде́, гуля́є і под.) у кише́ні (у кише́нях) у кого. У кого-небудь зовсім немає грошей. — Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій ..— А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати… — Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що, зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук); Нема і дома нічого [у Хоми], і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ’яненко); Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький).

[аж (на́че, нена́че і т. ін.)] світ [вго́ру] підня́вся кому. У кого-небудь поліпшився настрій, самопочуття і т. ін. Ясна річ, світ йому вгору піднявся, коли вздрів .. постаті козацтва (О. Ільченко); Ївзі неначе світ піднявся! Віддихнувши трошки після сліз, пішла за жандармом (Г. Квітка-Основ’яненко); — Бабусечко моя, матінко! Дякую вам з душі, з серця! Аж світ мені піднявся вгору! Одродили ви мене, рідна матінко! (Марко Вовчок).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

[аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле).

2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); [Красовська:] Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом [пошепки], а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали [людей фашисти] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний).

3. Хто-небудь сп’янів. [Вельцель:] Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); [Іван (до Семена і Одарки):] А як трапиться у вас зайвий карбованец