абсурдний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний абсу́рдний абсу́рдна абсу́рдне абсу́рдні
родовий абсу́рдного абсу́рдної абсу́рдного абсу́рдних
давальний абсу́рдному абсу́рдній абсу́рдному абсу́рдним
знахідний абсу́рдний, абсу́рдного абсу́рдну абсу́рдне абсу́рдні, абсу́рдних
орудний абсу́рдним абсу́рдною абсу́рдним абсу́рдними
місцевий на/в абсу́рдному, абсу́рднім на/в абсу́рдній на/в абсу́рдному, абсу́рднім на/в абсу́рдних

Словник синонімів

БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙрідше,НЕСУСВІ́ТНИЙпідсил.розм.,НЕСОСВІТЕ́ННИЙпідсил.розм.;БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність - позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙпідсил.,ДУРНИ́Йпідсил. розм.,ІДІО́ТСЬКИЙпідсил. розм.,ГЛУ́ПИЙпідсил. заст. (позбавлений розумного змісту); АЛОГІ́ЧНИЙкнижн. (який суперечить логіці речей). Барклай мовчки пішов виконувати накази монарха, хоч він і знав, що ці накази безглузді і лише заважають роботі штабу (П. Кочура); Недарма Ви мене сварите за мій темний та безладний лист, бо, як собі пригадую, він справді вийшов у мене зовсім неподобний (Леся Українка); Хтось назвав ім’я баби Петрихи. Це видалося таким несусвітним, що всі зареготали (П. Панч); Підпираючися тими великими іменами [Гомера, Данте, Шекспира,Гете], мов шудлами [дибами], ми плели несосвітенну тарабарщину про літературу (І. Франко); Нехай упаду в беззмістовній борні я, - Та слово останнє, що я напишу: Марія (М. Рильський); Чайченка тоді гарячка палила; без п’яті сливе був він. Не вважають - беруть, везуть його судити судом. Питають: одкази його нерозумні, чудні (Марко Вовчок); Діденко, звертаючись до виступаючого, сказав: - Правильна думка, піднесена в абсолют, стане абсурдною... (П. Автомонов); - І що, не шкода було тобі продавати хатину й городець? - невідомо для чого виривається дурне питання (М. Стельмах); - Я вже читав газету, Бумаков. Знову ті ідіотські вигадки про "люк" (І. Кулик); У Києві люди звикли жити більше вночі, як удень, досить глупий се звичай (Леся Українка). - Пор. 1. безу́мний.