абсолютизований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний абсолютизо́ваний абсолютизо́вана абсолютизо́ване абсолютизо́вані
родовий абсолютизо́ваного абсолютизо́ваної абсолютизо́ваного абсолютизо́ваних
давальний абсолютизо́ваному абсолютизо́ваній абсолютизо́ваному абсолютизо́ваним
знахідний абсолютизо́ваний, абсолютизо́ваного абсолютизо́вану абсолютизо́ване абсолютизо́вані, абсолютизо́ваних
орудний абсолютизо́ваним абсолютизо́ваною абсолютизо́ваним абсолютизо́ваними
місцевий на/в абсолютизо́ваному, абсолютизо́ванім на/в абсолютизо́ваній на/в абсолютизо́ваному, абсолютизо́ванім на/в абсолютизо́ваних
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний абсолютизо́ваний абсолютизо́вана абсолютизо́ване абсолютизо́вані
родовий абсолютизо́ваного абсолютизо́ваної абсолютизо́ваного абсолютизо́ваних
давальний абсолютизо́ваному абсолютизо́ваній абсолютизо́ваному абсолютизо́ваним
знахідний абсолютизо́ваний, абсолютизо́ваного абсолютизо́вану абсолютизо́ване абсолютизо́вані, абсолютизо́ваних
орудний абсолютизо́ваним абсолютизо́ваною абсолютизо́ваним абсолютизо́ваними
місцевий на/в абсолютизо́ваному, абсолютизо́ванім на/в абсолютизо́ваній на/в абсолютизо́ваному, абсолютизо́ванім на/в абсолютизо́ваних