інокулювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | інокулюва́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | інокулю́ймо | |
2 особа | інокулю́й | інокулю́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | інокулюва́тиму | інокулюва́тимемо, інокулюва́тимем |
2 особа | інокулюва́тимеш | інокулюва́тимете |
3 особа | інокулюва́тиме | інокулюва́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
1 особа | інокулю́ю | інокулю́ємо, інокулю́єм |
2 особа | інокулю́єш | інокулю́єте |
3 особа | інокулю́є | інокулю́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
інокулю́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | інокулюва́в | інокулюва́ли |
жін. р. | інокулюва́ла | |
сер. р. | інокулюва́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
інокульо́ваний | ||
Безособова форма | ||
інокульо́вано | ||
Дієприслівник | ||
інокулюва́вши |