індичитися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | інди́читися, інди́читись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | інди́чмося, інди́чмось | |
2 особа | інди́чся | інди́чтеся, інди́чтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | інди́читимуся, інди́читимусь | інди́читимемося, інди́читимемось, інди́читимемся |
2 особа | інди́читимешся | інди́читиметеся, інди́читиметесь |
3 особа | інди́читиметься | інди́читимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | інди́чуся, інди́чусь | інди́чимося, інди́чимось, інди́чимся |
2 особа | інди́чишся | інди́читеся, інди́читесь |
3 особа | інди́читься | інди́чаться |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
інди́чачись | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | інди́чився, інди́чивсь | інди́чилися, інди́чились |
жін. р. | інди́чилася, інди́чилась | |
сер. р. | інди́чилося, інди́чилось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
інди́чившись |