-1-
іменник чоловічого роду
(населений пункт у Росії)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Я́сний  
родовий Я́сного  
давальний Я́сному  
знахідний Я́сний  
орудний Я́сним  
місцевий на/у Я́сному  
кличний Я́сний  
-2-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Я́сний  
родовий Я́сного  
давальний Я́сному  
знахідний Я́сний  
орудний Я́сним  
місцевий на/у Я́сному  
кличний Я́сний  

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний я́сни́й я́сна́ я́сне́ я́сні́
родовий я́сно́го я́сно́ї я́сно́го я́сни́х
давальний я́сно́му я́сні́й я́сно́му я́сни́м
знахідний я́сни́й, я́сно́го я́сну́ я́сне́ я́сні́, я́сни́х
орудний я́сни́м я́сно́ю я́сни́м я́сни́ми
місцевий на/у я́сно́му, я́сні́м на/у я́сні́й на/у я́сно́му, я́сні́м на/у я́сни́х

Словник синонімів

БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙкнижн. (очевидний без додаткового розгляду, обґрунтування); ДОВЕ́ДЕНИЙ (який спирається на докази). Крізь безсумнівне вдоволення проколюється з глибини його нутра якась голочка іронії (С. Тудор); Безумовні досягнення; Носила Єлена й покладки, й солонину, й бринзу, але видимих наслідків ворожіння не давало (Г. Хоткевич); Юнаки з очевидною ерудицією.. виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (О. Довженко); Пряма користь; Інструктор по [з] праціспозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (О. Гончар); Для неї стало ясним, що то прийшли по її душу (М. Коцюбинський); Самоочевидна закономірність; Броник знову з тією самою істинно материнською терпеливістю пояснює Сташці, що прочитане - це доведені факти (І. Вільде). - Пор. безпере́чний, 1. безумо́вний.
БІ́ЛИЙ (який має колір молока, снігу, крейди і под.), БІЛОСНІ́ЖНИЙпідсил.,СНІ́ЖНО-БІ́ЛИЙпідсил.,СНІ́ЖНИЙ[СНІЖНИ́Йрідше]підсил. поет.,ЛЕБЕДИ́НИЙпоет.; МОЛО́ЧНИЙ, КРЕЙДЯНИ́Й (матово-білий); МАРМУРО́ВИЙ (звичайно про шкіру людини - білий і гладкий, як мармур); ЛІЛЕ́ЙНИЙпоет. (звичайно про шкіру людини); Я́СНИ́Йрозм. (про хліб). Олюся лежала у білому вбранні на столі, і дві свічки танули їй у головах (В. Підмогильний); Фіранки на вікнах, мережива на подушечках - все білосніжне, аж відлякує чистотою (О. Гончар); Стіл у кімнаті, як у велике свято, був застелений сніжно-білою скатертиною (Ірина Вільде); Негр. Білий ряд зубів і сніжні білки очей на квадраті чорного обличчя (В. Собко); В кімнаті спокійно, тихо, за вікнами - світла, лебедина ніч (О. Гуреїв); Надворі - молочний день; білі, пухкі хмари вкутали небо, пливуть і наче не пливуть (Є. Гуцало); Анатолеве обличчя біле, майже крейдяне (Я. Качура); Зблідла, з великими карими очима під мармуровим точеним надбрів’ям, у коштовному хутрі, на оксамитовому сидінні карети, вона скидалась на царівну (Н. Рибак); І Лейяніта раз прийшла й біля колон у хмарі мене раптово обняла лілейними руками... (В. Сосюра). - Пор. 1. біля́вий, біля́стий.
БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙпоет.,СЯ́ЙНИЙпоет.,ОСЯ́ЙНИ́Йпоет.,СЯЙЛИ́ВИЙпоет. (який блищить, відбиваючи світло; про очі - який блищить, світиться від радості, вдоволення і т. ін.); ІСКРИ́СТИЙ, ІСКРОМЕ́ТНИЙпоет.,ЗІРЧА́СТИЙпоет., ЗІРЧА́ТИЙрідше (який сяє іскрами); ЗО́РЯНИЙпоет., ЗІРКА́ТИЙрозм. (про очі); ПРОМЕНИ́СТИЙ[ПРОМЕНЯ́СТИЙ], ПРОМІ́ННИЙ, ПРОМІНЯ́СТИЙрозм., РОЗПРОМІ́НЕНИЙпідсил.Я́СНИ́Йпоет. (пройнятий світлом). Чорні, як терен, блискучі очі миготіли, аж бігали, неначе живе срібло (І. Нечуй-Левицький); Мед був густий, прозорий, зверху ніби посипаний блискотливими піщинками цукру, і весь сонячно світився (О. Донченко); По самому дну урочища блискоче вода, зайшовши із штучного моря й створивши тут, у колись похмурім яру, тихий сяючий затон (О. Гончар); Поблід від жалю ясний Серафим І тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Леся Українка); Черниш повернувся до сусіда обличчям. Великі, іскристі, як вугіль, очі нерухомо світились на нього з-під краю шинелі, якою вони були вкриті обидва (О. Гончар); І хлопчик, мружачись на іскрометний морський простір, сидить на камені (О. Донченко); Хрусткий вечірній холодок - Як серця перша охолода. І ще осіннього болота Зірчастий не засклив льодок (М. Рильський); Гордий промінь в тієї зорі, Та в нім туга палає огниста, І сіяє та зірка вгорі, Мов велика сльоза промениста (Леся Українка); В ці хвилини все здавалося йому прекрасним: стиснуті бліді губи, пошерхле від вітру довгасте обличчя, ..і променясті сірі очі (С. Журахович). - Пор. 2. яскра́вий.
ВИРА́ЗНИЙ (легкий для сприймання, розуміння), ЧІТКИ́Й, РОЗБІ́РЛИВИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, Я́СНИ́Й, РЕЛЬЄ́ФНИЙ. Дорослі ніколи не хотіли відповідати прямо й намагалися уникнути виразної відповіді (Ю. Смолич); І вслухався [Синявін] у доччину розмову. Незнайомий голос і чітка.. вимова чужої людини (І. Ле); Розбірливе письмо; - Тето Калино,.. ви не спите? - спитала нараз із печі Докія виразистим шепотом (О. Кобилянська); Автор [П. Куліш].. створив яскраві образи позитивних персонажів (з журналу); [Професор:] Думав, що ясні ідеї і сильні чуття можна висловити ясними словами (І. Франко); Напрочуд рельєфні [у творах Гончара] портрети Глухенького, Гаркуші, Зої (з науково-популярної літератури).
ЗРОЗУМІ́ЛИЙ (легкий для сприймання), ДОСТУ́ПНИЙ, ПРИСТУ́ПНИЙ, ДОХІ́ДЛИВИЙ, СПРИЙНЯ́ТЛИВИЙ, ПРОЗО́РИЙпідсил.,Я́СНИ́Йпідсил.,ПОПУЛЯ́РНИЙ (про книгу, лекцію, пояснення і т. ін. - нескладний змістом і формою викладу). Каргатова пропозиція сподобалась: вона була проста і зрозуміла (Ю. Шовкопляс); Найбільш цікаві і доступні книжки можна рекомендувати учням для позакласного читання (з підручника); Перша книжка для читання.. повинна містити в собі приступний для дітей пізнавальний морально-громадський і естетично-виховний матеріал (М. Рильський); Софія зачаровано слухала його просту дохідливу розповідь (А. Дімаров); Вони сприйнятливі були для всіх: незалежно від кольору шкіри, соціального стану, політичних уподобань (Н. Рибак); - Ну, а далі, мовляв, картина ясна, - видно й так уже, що за хлюст (А. Головко); - З якої речі я буду вам тут повторювати ті популярні лекції? (І. Кулик). - Пор. безсумні́вний.
ПРОЗО́РИЙ (який вільно пропускає крізь себе світло, просвічує наскрізь), ПРОЗІ́РЧАСТИЙ[ПРОЗО́РЧАСТИЙ], ПРОЗІ́РНИЙ, ПРОЗО́РИСТИЙрідше,ЧИ́СТИЙ, Я́РИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ, КРИШТА́ЛЬНИЙпоет., ПРОСВІ́ТЧАСТИЙзаст.;ТОНКИ́Й (не густий, з невеликою щільністю); АЖУ́РНИЙ (перев. про плетені, різьблені тощо вироби); ЯСНИ́Й (перев. про воду). Ходив [Андрій] далеко до озер - сидіть любив там на траві й дивитись ранком у глибінь прозорих вод, на дно живе (Т. Осьмачка); Смужечкою тяглась [річка] проміж зеленими луками, десь туди попід села, повиті прозірчастим маревом (Олена Пчілка); Вона йшла під руку з гвардійцем, убрана в блакитну прозорчасту сукню (Леся Українка); З берегом хвиля прозірна шуткує (І. Манжура); Ромен болотяний Досяг межі хисткої оболоні - І сріблом скрізь розсипавсь цвіт рясний На синьому прозористому лоні (М. Старицький); - Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій У чистую оцюю воду? (Л. Глібов); Зсучу свічку з воску ярого (пісня); З рипінням в’їжджала схилом мису водовозна діжка, розхлюпуючи кришталеві цівки води (З. Тулуб); У сонне, криштальнеє море Вдивляється рання зоря (Дніпрова Чайка); Небо голубе і чисте, і вода голуба, просвітчаста (Марко Вовчок); Над тишею холодних, сизих площ Висить, як звук, тонкий і рівний дощ (М. Бажан); Ми тихо переходили над стрімкою і ажурною аркою мосту (Т. Масенко); Він.. пив ясну воду з зелених криниць при дорозі (О. Гончар).
ЯСКРА́ВИЙ (який випромінює сильне світло), Я́СНИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ, СЛІПУ́ЧИЙпідсил., СВІ́ТЛИЙ, ПЛОМЕНИ́СТИЙ, ПОЛУМ’Я́НИЙ, СЯ́ЮЧИЙ, СЯЙЛИ́ВИЙ, СЯ́ЙНИЙ поет., Я́РИЙ, ЯРКИ́Йрозм. рідко.Двері рипнули на іржавих завісах, яскравий жмут сонячного проміння вдерся до комірчини (О. Донченко); Ой місяцю ясний, не крийся за хмари (Д. Луценко); Сиділа Маруся край віконця й дивилася на зорі блискучі, на небо прозоре (Марко Вовчок); Спалахують сліпучі вогні електрозварювання (Остап Вишня); Що вони росли та виростали, то вони пильніш поглядали [на шлях]. І раненько-ранком при світлому сонечку, і пізненько ввечері при зореньках іскристих (Марко Вовчок); Як вона прокинулася, пломенистий промінь задав їй світом у вічі несподівано (Марко Вовчок); Над містом сходило обмите полум’яне сонце (О. Донченко); Обидві вони молилися до зорі ранкової, до сонця багряного, що викочувалося з-за обрію, чисте, умите, сяюче (А. Шиян); Він підвів голову, і йому в око впала сяйлива, синювата зоря (Н. Рибак); На майдані Сяйні огнища горять (Я. Щоголів); Іскра тліла в попелі важкім і ятрилась, мов незагойна рана, все не могла ожить в огні яркім (Леся Українка). - Пор. 1. блиску́чий.
Я́СНИ́Й (нічим не затьмарений, не покритий мороком), СВІ́ТЛИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ, БЕЗХМА́РНИЙ, НЕЗАТЬМА́РЕНИЙ, НЕПОТЬМА́РЕНИЙ, ЧИ́СТИЙ (також про небо). Даль ясна, і в голубому небі спокій (В. Сосюра); Ось вони вже його [жайворонка] помітили у світлій ясній високості (О. Гончар); Яскрава далечінь; Приносять їх [берізки] в ніч на Перше травня, в ту пору, коли природа повна щебету і гомону, коли далина така близька і прозора (І. Чендей); День був чудовий, небо прозоре й безхмарне (З. Тулуб); Незатьмарена блакить; Небеса твої чисті і ясні, Непотьмарені далі твої (М. Гірник); В очах у неї видно було непотьмарений розум (О. Гончар).
Я́СНИ́Й (про день, місяць, пору дня, року - в період якого світить сонце), СО́НЯЧНИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ, ПОГО́ЖИЙ, СВІ́ТЛИЙ, ПРОЗО́РИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, СЯ́ЙНИЙпоет., РОЖЕ́ВИЙпоет., ПРОМЕНИ́СТИЙ, ПРОМЕНЯ́СТИЙ[ПРОМІНЯ́СТИЙрідше]. Ранок був ясний, погожий, не дуже душний (І. Нечуй-Левицький); День випав погожий, сонячний (Панас Мирний); Якщо в погідну пору вийти на берег [моря], може здатися, що дійшов до краю світу (З. Мороз); Надійшли погідливі дні, закипіла робота (Мирослав Ірчан); Церкви Божі в кришталеві дні погожі молоділи та біліли на майданах (Т. Осьмачка); А день був такий світлий, такий чистий (Григорій Тютюнник); Я люблю прозору синю осінь (Н. Забіла); На Везувій і на Капрі не варт було.. їхати в такий не досить яскравий день (Леся Українка); Ти, як сонце, душу Мені освітила, Так, як ранок сяйний, Розігнала тугу (М. Костомаров); У сяйві рожевого ранку пишаються сади в білому буйному цвіті (С. Васильченко); Йде весна, весела, промениста (М. Гірник); Променястий ранок.
Я́СНИ́Й (не темного кольору), СВІ́ТЛИЙ, ПРОЗО́РИЙ (про очі, погляд). В нього був ясний костюм, ясне волосся, ясно-сині очі (Ю. Яновський); Світлу хату на Дунаї Звів при березі рибалка (М. Нагнибіда); Ада тендітна худорлява дівчина, довгобраза, з неймовірно тонесенькими бровами й неодмінною тугою в зіницях прозорих очей (Є. Гуцало).
ЯСНОВЕЛЬМО́ЖНИЙіст. (почесношанобливе найменування польських панів, українських гетьманів і т. ін.), Я́СНИ́Й. - Великий пане, ясновельможний добродію! Слухайте, таких добрих і хороших панів ще на світі не було! - белькотав переляканий Янкель, припавши до Бульби (О. Довженко); - Ну, пропустіте ж нас, коли так, - каже Шрам. - Пропустімо, пропустімо ясних панів! - сказав Тарас Сурмач (П. Куліш).

Словник антонімів

ЯСНИЙ ТЕМНИЙ
1. Який випромінює яскраве світло, добре освітлений, не темного кольору, світлий. Позбавлений світла, освітлення, погано освітлений, затьмарений, неясний, перен. чорний.
Ясний, а, е ~ темний, а, е алея, аудиторія, будинок, вечір, вулиця, день, зал, квартира, кімната, коридор, небо, ніч, світло. Бути, виглядати, залишатися, здаватися, зробитися, ставати ясним ~ темним. Абсолютно, винятково, досить, дуже, надто, зовсім ясний ~ темний.
2. У перен. знач.: Який не потребує пояснень, зрозумілий. Якого важко зрозуміти, неясний, незрозумілий
Ясний, а, е ~ темний, незрозумілий, а, е визначення, відповідь, завдання, задум, доказ, думка, мета, план, пропозиція, усвідомлення чого-н., формулювання чого-н. Бути, залишатися, ставати ясним ~ незрозумілим. Досить, зовсім, повністю, частково ясний ~ незрозумілий.
Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила... Зненацька проміння ясне Од сну пробудило мене (Леся Українка).  Безбородько... з острахом думав про свою давню заяву, вогнем ясним чи темним згоріла вона (М. Стельмах).  На ясні зорі і на тихі води Вже ваша чорна злоба не впаде (В. Симоненко).  Його великі карі очі були трохи неоднакові, ліве – світліше, праве – трошки темніше, коли він усміхався, вони ясніли (Ю. Мушкетик).
Прояснювати ~ затемнювати, ясність ~ темнота, ясно ~ темно; світлий ~ темний, освітлений ~ затемнений. Пор. ще: СВІТЛО ~ ТЕМРЯВА

Словник фразеологізмів

виво́дити / ви́вести на світ [я́сний] кого. Викривати, розвінчувати кого-небудь, оприлюднюючи його вчинки. Виводив [М. Годованець] їх [запроданців] на світ ясний і невпинно закликав сатиричних хлоп’ят — уперед і вперед! (О. Ковінька); // що. Викривати, розплутувати злочин, справу і т. ін. А той суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, то зараз його на світ виведе... (О. Стороженко).

виво́дити / ви́вести на світ [я́сний] кого. Викривати, розвінчувати кого-небудь, оприлюднюючи його вчинки. Виводив [М. Годованець] їх [запроданців] на світ ясний і невпинно закликав сатиричних хлоп’ят — уперед і вперед! (О. Ковінька); // що. Викривати, розплутувати злочин, справу і т. ін. А той суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, то зараз його на світ виведе... (О. Стороженко).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

як (мов, на́че і т. ін.) грім з (се́ред) я́сно́го ( рідко чи́стого) не́ба. 1. з дієсл. Несподівано, раптово, зненацька і т. ін. Однак новина впала, як грім з ясного неба (М. Коцюбинський); Спомин про обіцяну телицю того вечора вдарив, як грім із ясного неба (Є. Гуцало); Замфіра, наче грім з ясного неба, вразила ця звістка (М. Коцюбинський); — Ми, тату, .. летимо.— Було це як грім серед ясного неба. Проте батько й виду не показав (О. Гончар); — Мов грім серед ясного неба, шмагонули наш слух його слова (Ю. Збанацький); Фарбувальники не люблять критики! Ці слова .. прозвучали, мов грім серед чистого неба (М. Томчаній). як грім з не́ба. — Жили ми з одинокою матір’ю, і ось на саму кутю, як грім з неба,— прийшли [поліцаї] (Ю. Збанацький). гро́мом із (се́ред) я́сно́го не́ба. А якщо для Докії почуте прозвучить громом із ясного неба? (Ю. Збанацький); Розкриття тієї змови було .. громом серед ясного неба (В. Канівець).

2. Несподіваний, раптовий і т. ін. Ватрич пішов працювати в цех, де .. довелося справу мати з людьми. Дуже швидко виявилося, що з ними порозумітися бригадир не вміє. Це відкриття було, мов грім з ясного неба (З газети).

як (мов, на́че і т. ін.) грім з (се́ред) я́сно́го ( рідко чи́стого) не́ба. 1. з дієсл. Несподівано, раптово, зненацька і т. ін. Однак новина впала, як грім з ясного неба (М. Коцюбинський); Спомин про обіцяну телицю того вечора вдарив, як грім із ясного неба (Є. Гуцало); Замфіра, наче грім з ясного неба, вразила ця звістка (М. Коцюбинський); — Ми, тату, .. летимо.— Було це як грім серед ясного неба. Проте батько й виду не показав (О. Гончар); — Мов грім серед ясного неба, шмагонули наш слух його слова (Ю. Збанацький); Фарбувальники не люблять критики! Ці слова .. прозвучали, мов грім серед чистого неба (М. Томчаній). як грім з не́ба. — Жили ми з одинокою матір’ю, і ось на саму кутю, як грім з неба,— прийшли [поліцаї] (Ю. Збанацький). гро́мом із (се́ред) я́сно́го не́ба. А якщо для Докії почуте прозвучить громом із ясного неба? (Ю. Збанацький); Розкриття тієї змови було .. громом серед ясного неба (В. Канівець).

2. Несподіваний, раптовий і т. ін. Ватрич пішов працювати в цех, де .. довелося справу мати з людьми. Дуже швидко виявилося, що з ними порозумітися бригадир не вміє. Це відкриття було, мов грім з ясного неба (З газети).

на я́сні́ зо́рі, на ти́хі во́ди, фольк. В Україну; додому, в рідні краї. Не сьогодні завтра прибуде Селім, і ми помандруємо на тихі води, на ясні зорі, у край веселий та мир хрещений. Я теж уже так скучив за Україною, що далі терпіти не можу (В. Кулаковський).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

ста́ти / става́ти пе́ред я́сні́ о́чі чиї, кого, перев. ірон. З’явитися постати перед ким-небудь, прийти до когось. Коли покличуть до вельмож .. та князів, а найпаче коли скажуть стати перед ясні очі її величності, тоді для сміливості вихилиш,— шкода, не тернівки, її там не роблять, не вміють,— а простої “сивухи” (М. Лазорський); — Ну що мені робити, як не стати перед ясні очі начальства, а там буде видно (З газети).

ста́ти / става́ти пе́ред я́сні́ о́чі чиї, кого, перев. ірон. З’явитися постати перед ким-небудь, прийти до когось. Коли покличуть до вельмож .. та князів, а найпаче коли скажуть стати перед ясні очі її величності, тоді для сміливості вихилиш,— шкода, не тернівки, її там не роблять, не вміють,— а простої “сивухи” (М. Лазорський); — Ну що мені робити, як не стати перед ясні очі начальства, а там буде видно (З газети).

таки́х уде́нь з вогне́м (та ще зі сві́тлом, при со́нці і т. ін.) пошука́ти, жарт. Немає подібного до кого-небудь; хтось особливий, надзвичайний. Торохтів Шаблистий, розливаючи портвейн.— Із Закриниччя хлопець, таких у районі удень з огнем пошукати (Є. Гуцало); Такий був син, що пошукати таких удень, та ще з світлом (М. Коцюбинський). тако́го пошука́ти уде́нь, при я́сно́му со́нцеві та ще із свіче́ю. Смільчака такого .. пошукати удень, при ясному сонцеві та ще із свчею (Марко Вовчок).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) [ясни́м вогне́м (по́лум’ям)] гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув [Карпець] скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

як (мов, на́че і т. ін.) грім з (се́ред) я́сно́го ( рідко чи́стого) не́ба. 1. з дієсл. Несподівано, раптово, зненацька і т. ін. Однак новина впала, як грім з ясного неба (М. Коцюбинський); Спомин про обіцяну телицю того вечора вдарив, як грім із ясного неба (Є. Гуцало); Замфіра, наче грім з ясного неба, вразила ця звістка (М. Коцюбинський); — Ми, тату, .. летимо.— Було це як грім серед ясного неба. Проте батько й виду не показав (О. Гончар); — Мов грім серед ясного неба, шмагонули наш слух його слова (Ю. Збанацький); Фарбувальники не люблять критики! Ці слова .. прозвучали, мов грім серед чистого неба (М. Томчаній). як грім з не́ба. — Жили ми з одинокою матір’ю, і ось на саму кутю, як грім з неба,— прийшли [поліцаї] (Ю. Збанацький). гро́мом із (се́ред) я́сно́го не́ба. А якщо для Докії почуте прозвучить громом із ясного неба? (Ю. Збанацький); Розкриття тієї змови було .. громом серед ясного неба (В. Канівець).

2. Несподіваний, раптовий і т. ін. Ватрич пішов працювати в цех, де .. довелося справу мати з людьми. Дуже швидко виявилося, що з ними порозумітися бригадир не вміє. Це відкриття було, мов грім з ясного неба (З газети).

як (мов, на́че і т. ін.) грім з [я́сно́го] не́ба впав (уда́рив) над ким—чим і без додатка. Щось несподівано, раптово прозвучало, пролунало, трапилось і т. ін. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? (Леся Українка); — Пробачте, — наче грім з ясного неба ударив над Павловою головою: нечутно по килимі підійшла Людмила. — Я вас заставила ждати (А. Головко).

як (мов, на́че і т. ін.) грім з [я́сно́го] не́ба впав (уда́рив) над ким—чим і без додатка. Щось несподівано, раптово прозвучало, пролунало, трапилось і т. ін. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? (Леся Українка); — Пробачте, — наче грім з ясного неба ударив над Павловою головою: нечутно по килимі підійшла Людмила. — Я вас заставила ждати (А. Головко).

як (мов, на́че і т. ін.) грім з (се́ред) я́сно́го ( рідко чи́стого) не́ба. 1. з дієсл. Несподівано, раптово, зненацька і т. ін. Однак новина впала, як грім з ясного неба (М. Коцюбинський); Спомин про обіцяну телицю того вечора вдарив, як грім із ясного неба (Є. Гуцало); Замфіра, наче грім з ясного неба, вразила ця звістка (М. Коцюбинський); — Ми, тату, .. летимо.— Було це як грім серед ясного неба. Проте батько й виду не показав (О. Гончар); — Мов грім серед ясного неба, шмагонули наш слух його слова (Ю. Збанацький); Фарбувальники не люблять критики! Ці слова .. прозвучали, мов грім серед чистого неба (М. Томчаній). як грім з не́ба. — Жили ми з одинокою матір’ю, і ось на саму кутю, як грім з неба,— прийшли [поліцаї] (Ю. Збанацький). гро́мом із (се́ред) я́сно́го не́ба. А якщо для Докії почуте прозвучить громом із ясного неба? (Ю. Збанацький); Розкриття тієї змови було .. громом серед ясного неба (В. Канівець).

2. Несподіваний, раптовий і т. ін. Ватрич пішов працювати в цех, де .. довелося справу мати з людьми. Дуже швидко виявилося, що з ними порозумітися бригадир не вміє. Це відкриття було, мов грім з ясного неба (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) сніг (дощ) на го́лову [з я́сно́го не́ба], зі сл. па́дати, упа́сти і под. Зовсім несподівано; раптово. На світ неждано-негадано, як сніг на голову, упала біда (М. Чабанівський); Татари рухаються завжди в цілковитій таємничості, падають, як сніг на голову, вриваються, мов летючий вітер (П. Загребельний); Докійка здивовано глянула на подругу.— Що ти! Нащо таке кажеш? — Чую, сестро, що впаде на мене лихо, як сніг на голову… несподівано (М. Лазорський); Неждано-негадано, мов сніг на начальникову голову, звалилась ревізія (Ю. Збанацький).

як (мов, ні́би і т. ін.) сніг (дощ) на го́лову [з я́сно́го не́ба], зі сл. па́дати, упа́сти і под. Зовсім несподівано; раптово. На світ неждано-негадано, як сніг на голову, упала біда (М. Чабанівський); Татари рухаються завжди в цілковитій таємничості, падають, як сніг на голову, вриваються, мов летючий вітер (П. Загребельний); Докійка здивовано глянула на подругу.— Що ти! Нащо таке кажеш? — Чую, сестро, що впаде на мене лихо, як сніг на голову… несподівано (М. Лазорський); Неждано-негадано, мов сніг на начальникову голову, звалилась ревізія (Ю. Збанацький).

сві́тла (я́сна́) голова́ у кого. Хто-небудь чітко, логічно мислить. — До чого ж у вас мудра та світла голова! — Може, ви трохи й переоцінюєте мої якості, але знаходитеся близько до істини,— вклонився їй Мокроступ (М. Ю. Тарновський); Скільки золотих рук, світлих голів, вірних сердець згубив смерч війни (З журналу).

ясна́ (ви́ди́ма) річ. Очевидно, безумовно, без сумніву, зрозуміло. Смолярчук підійде до клуні крадькома, тихо, мов той кіт… Ясна річ, він хоче застукати злодіїв на гарячому (Г. Косинка); Ясна річ, що Шевченко серйозно ставився до своєї поетичної творчості, коли так точно датував свої рукописи (Життя і тв. Т. Г. Шевченка); Ясна річ — голова в мене працювала неабияк, і я допомагав багатьом дисертантам, не раз виручаючи колишніх колег (О. Бердник); Ідемо ми так, ледве ноги витягаємо. Видима річ, що заблудилися (Г. Хоткевич); Видима річ, наш організм пристосований не до мислення, а до м’язевої роботи (В. Підмогильний).