юстувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | юстува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | юсту́ймо | |
2 особа | юсту́й | юсту́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | юстува́тиму | юстува́тимемо, юстува́тимем |
2 особа | юстува́тимеш | юстува́тимете |
3 особа | юстува́тиме | юстува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
1 особа | юсту́ю | юсту́ємо, юсту́єм |
2 особа | юсту́єш | юсту́єте |
3 особа | юсту́є | юсту́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
юсту́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | юстува́в | юстува́ли |
жін. р. | юстува́ла | |
сер. р. | юстува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
юсто́ваний | ||
Безособова форма | ||
юсто́вано | ||
Дієприслівник | ||
юстува́вши |