-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив щеза́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   щеза́ймо
2 особа щеза́й щеза́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа щеза́тиму щеза́тимемо, щеза́тимем
2 особа щеза́тимеш щеза́тимете
3 особа щеза́тиме щеза́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа щеза́ю щеза́ємо, щеза́єм
2 особа щеза́єш щеза́єте
3 особа щеза́є щеза́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
щеза́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. щеза́в щеза́ли
жін. р. щеза́ла
сер. р. щеза́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
щеза́вши

Словник синонімів

ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності),ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯрозм.,ЧЕ́ЗНУТИрозм.,ЗБУВА́ТИзаст.; ВИВО́ДИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ (поступово); ВИВІ́ТРЮВАТИСЯ, ВИПАРО́ВУВАТИСЯ, РОЗЧИНЯ́ТИСЯ, РОЗТАВА́ТИ, ТА́НУТИ, ВИГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ[ВГАСА́ТИ], УГАВА́ТИ[ВГАВА́ТИ], ПЕРЕГОРЯ́ТИ[ПЕРЕГОРА́ТИрідко] (про почуття, мрії, сподівання, думки тощо - поступово, непомітно); ВІДМИРА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про абстрактні поняття); ВІДПАДА́ТИ (про бажання, потребу в чомусь і т. ін.);ТІКА́ТИ, УТІКА́ТИ[ВТІКА́ТИ], ВІДЛІТА́ТИ, ЗСЛИЗА́ТИрозм. (швидко); ГУБИ́ТИСЯ, ЗАГУ́БЛЮВАТИСЯ (поступово роблячись непомітним); ПОРИНА́ТИ (ховаючись у масі чого-небудь). - Док.: зни́кнути, зни́ктирозм.ще́знути, пропа́сти, ді́тися, поді́тися, зги́нути, поги́нути, поги́бнути, заподі́тися, збу́ти, ви́вестися, звести́ся, ви́вітритися, ви́вітріти, ви́паруватися, розчини́тися, розта́нути, розта́ти, ви́гаснути, уга́снути[вга́снути], перегорі́ти, відме́рти, віджи́ти, відійти́, відпа́сти, утекти́[втекти́], відлеті́ти, відли́нутипоет.зсли́зну́ти[сли́знути], зсли́зти[сли́зти], згуби́тися, загуби́тися, пори́ну́ти. Сумні почування починають помаленьку зникать у моїй душі, неначе їх кудись зносив тихий вітер (І. Нечуй-Левицький); Дикі пристрасті щезали з душі, а натомістьрозливалася в ній така певність і ясність, немов оцей щасливий стан був вічний (І. Франко); Машини із вимкнутими фарами рушили й за хвилину пропали в степовій імлі (О. Сизоненко); Все йде, все минає - і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Т. Шевченко); Довга і безконечно грузька дорога гине далеко в млі (І. Франко); І зітхає [хвиля], і втихає, рине в море величезне й чезне... (Леся Українка); Що нагаєчка, що дротяночка Із колочка не збуває (П. Чубинський); За час окупації цілком вивелися такі речі, як черевики.., не кажучи вже про чоботи (Ю. Яновський); - Тепер звелося чумацтво, одні пісні зосталися (М. Стельмах); Всі важкі думки Ніни вже вивітрилися, навіть згадки не лишилось про розмову (О. Копиленко); Коли прийшла весна, тепло, зелена радість, - ці мрії розтопились, випарувались як без сліду (С. Васильченко); Чув [Йон], що в його серці тане завзятість, поступаючись місцем згоді зі своєю долею... (М. Коцюбиський); Він був, здавалося, у відчаї. Та надія не вгасала в ньому (О. Довженко); Відколи вже все те перегоріло, перетліло, а й досі, як інше згадаєш, то за плечима й морозом, і вогнем всипне (Марко Вовчок); Здавалося, в ньому відмер, зник і забувся навіть натяк на природний інстинкт самоохорони (В. Козаченко); Він так на неї дивився, що їй ув очах темніло, пам’ять відходила (Марко Черемшина); Одпала охота й додому їхати (Панас Мирний); Блідніть, зорі зелені, ховайся, місяцю ясний, тікай, нічний тумане! (О. Донченко); Одлетіла давно золота свіжість листопаду, потемніли мури будинків (І. Микитенко); Сумні думки одлинули (С. Васильченко); Саня осміхнулась. Дві ямочки на щоках наче засміялись і знов в одну мить зслизли (І. Нечуй-Левицький); Вилася [стежка] вгору та вгору, попід ліс, височенною кручею понад виром Стрию, а там.. губилася в темнім смерековім борі (І. Франко); Стежка поринала в темній гущавині вільшини та ліщини (І. Франко).
ПРОПА́СТИ (утратитися через недбалість, недогляд, крадіжку і т. ін.), ЗАГУБИ́ТИСЯ, ЗГУБИ́ТИСЯ, ЩЕ́ЗНУТИ, ЗНИ́КНУТИ[ІЗНИ́КНУТИрідко], ЗНИ́КТИ[ІЗНИ́КТИрідко]розм., ЗАПРОПА́СТИрозм., УТЕКТИ́[ВТЕКТИ́]розм., ЛУ́СНУТИфам., ЛЯ́СНУТИфам., ЛЯ́ПНУТИфам.; ВИ́ЩЕЗНУТИрозм. (безслідно, одне за одним). - Недок.: пропада́ти, губи́тися, загу́блюватися, щеза́ти, зника́ти[ізника́ти], вищеза́ти. Ой на горі літо, літо, на долині зимно, Ой пропали три овечки - вівчареві дивно [коломийка]; Навіть листи не пропадали - тож дивно було б, коли цей лист і навіть газети загубилися (М. Коцюбинський); Ми думали, що каблучка там на вечорницях і згубилась (Ганна Барвінок); - А ви, хлопці, .. заберіть собі оцю сіль. Та збирайте до дрібочки, бо як часом лине ливцем тучний дощ, то щезне уся риба в Сулі, зникнуть і мої боброві лови, - крикнув Єремія до селян (І. Нечуй-Левицький); Бодай тії гуси марне запропали (пісня); Ех, утік наш могорич з-під самого носа (М. Стельмах); [Гострохвостий:] Доконче треба поправити свої діла, бо лусне цилюрня незабаром (І. Нечуй-Левицький); Через скільки годів обидва материні доми ляснули: приказ їх продав з публічного торгу (з мемуарів); - Чули новину?.. - Яку, отче? - питає Кондра. - Уже нема нашого царябатюшки ... - Що ж мені тепер робити з помазаником Божим [портретом царя]? .. Хіба гроші ляпнуть? (Є. Кравченко).
ПІТИ́ (залишити якесь місце, товариство тощо), ПОДА́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ВІДДАЛИ́ТИСЯ, ЗАБРА́ТИСЯрозм.,РЕТИРУВА́ТИСЯзаст., жарт.;ЗНИ́КНУТИ[ЗНИ́КТИ], ЩЕ́ЗНУТИ, ВИ́СЛИЗНУТИрозм.,ШУ́СНУТИрозм.,ША́СНУТИрозм.,ША́СНУТИСЯрозм.,ШМОРГНУ́ТИ[ШМОРГОНУ́ТИ]розм. (непомітно, швидко). - Недок.: іти́[йти], подава́тися, відхо́дити, віддаля́тися, забира́тися, ретирува́тися, зника́ти, щеза́ти, вислиза́ти. Першим бажанням Черкашина було встати й піти геть (Л. Дмитерко); Я - геть подався. Шалом. Навмання. Я - геть подався, стомлений од люті (В. Стус); Люди сховалися в лісі, а коли татари відійшли, вони повернулися (збірник "Легенди та перекази"); Коли Віюк віддалився, Дід обернувся до Івана (І. Франко); Соцький наказав, щоб усі забиралися з кріпості, бо надходить вечір (А. Хижняк); [Живоглядов:] Надало мені приїхати на цю вечірку... Краще буде, коли я звідсіль ретируюсь... (Ю. Мокрієв); Дід Омелько ойкав, кректав і, нарешті, зник, ніби крізь землю провалився (З. Тулуб); Діти щезають за двері (Леся Українка); Казанцев.. тихо, по-котячи вислизнув з хати (І. Нечуй-Левицький); Тільки Хима вийшла з хати, він шуснув за нею до сіней (М. Коцюбинський); - Де батько мій? - крикнув Ладимир, але Степан уже шаснув з лавки і чвалав через майдан (В. Дрозд); Не виглядів [сотник], хто з його хвіртки шморгнув (Г. Квітка-Основ’яненко).
УТЕКТИ́[ВТЕКТИ́] (непомітно, несподівано, без дозволу зникнути, покинути щось), ЩЕ́ЗНУТИ, ЗМИ́ТИСЯрозм.,ЗМАНДРУВА́ТИрозм.,ЗСЛИ́ЗНУ́ТИрозм., ЗСЛИ́ЗТИрозм., ЗМОТА́ТИСЯфам., СПРИСНУ́ТИрідше; ДЕЗЕРТИРУВАТИ (про військових). - Недок.: утіка́ти[втіка́ти], щеза́ти, зслизати, змива́тися, змо́туватися, сприса́ти. [Іван (перед розчиненими дверима):] Утекла [Хвенька]!.. От гаспидське зілля (Панас Мирний); Але як же можна отак піти, щезнути, попросту сказавши - утекти без сліду? Ні. Вся легінська вдача протестувала би проти того (Г. Хоткевич); - За правилом, - насторожився Корон, - ми повинні якнайшвидше змитися звідси! (П. Автомонов); Вівці никають по дворі, незагнаті в свій час, і навіть воли стоять ненапоєні. А Роман десь знову зслиз (І. Нечуй-Левицький); "Ах ти ж, - думаю, - гад, он який ти святий та божий! Ну тепер ти в мене не сприснеш". І став я за ним слідкувати (М. Стельмах).

Словник антонімів

ПОЯВЛЯТИСЯ ЗНИКАТИ
Показатися в полі зору, приходити куди-н., виникати, з’являтися, перен. народжуватися. Щезати з поля зору, пропадати, щезати.
Появляєтьсязникає батько, дівчина, істота, людина, тварина, тінь, хлопець, Юрко, явище. Появлятисязникати в будинку, у вікні, у країні, у театрі; на вулиці, на дорозі, на екрані; на сцені, на якомусь місці; справа, зліва, спереду; зовсім, несподівано, раптом, часто, швидко. Появлятися з-за рогу, з-за хмари, на горизонті ~  зникати за горизонтом, за поворотом, за хмарою.
Ніщо не зникає, але й не народжується з нічого (П. Загребельний). Та згадавши, що про трактор дістав розпорядження з самого Києва, дав газу й зник за горою, як і з’явився (Ю. Яновський).
З’являтися //виникати ~ зникати, поява ~ зникнення, виникання ~ зникання; виникати ~ щезати //пропадати, виникання ~ щезання